1. Бюджетні ресурси (бюджетні позички, цільові бюджетні програми, безповоротну допомогу тощо), що спрямовуються на підтримку пріоритетних галузей та програм, експортоорієнтованих та імпортозамінних виробництв, інфраструктурих проектів, вирівнювання регіональних диспропорцій, не завжди досягають мети, задля якої вони виділяються. Значною мірою, причиною цього є неналежна фінансово-економічна обґрунтованість проектів, відсутність адекватної оцінки факторів ризику та належного забезпечення повернення позик, недоліки системи фінансового контролю за впровадженням проектів, їх експертизи, супроводження та моніторингу, оцінки результатів та ін.

2. Однією із найбільш перспективних форм розвитку Укрексімбанку є створення на його основі банку розвитку. Щодо правового забезпечення втілення такої структурно-функціональної перебудови Укрексімбанку, передусім потрібно погодити та затвердити стратегію розвитку державних фінансових інститутів. Щодо законодавчої бази, то необхідно ухвалити закон, який би визначав завдання, повноваження банку розвитку, засади його утворення, напрямів діяльності, органів управління, механізмів капіталізації та гарантії держави по операціях банку тощо. Функціонування такої форми банку, потребуватиме змін та доповнень до низки законів, що регулюють відносини у сфері ринків фінансових послуг. Йдеться, зокрема, про законодавство про страхування, інвестиції, інноваційну діяльність та ін. Необхідними будуть також зміни до Бюджетного кодексу України щодо державних гарантій за активними та пасивними операціями усіх структурних одиниць банку розвитку та щодо їх капіталізації, боргу, запозичень, а також фінансування видатків за їх цільовими програмами. 

3. Суттєвим джерелом коштів для національних банків розвитку є кошти держави. Своєю чергою банки виступають механізмом стимулювання розвитку національної економіки відповідно до визначених державою пріоритетів. Держава делегує банку адміністрування довгострокового фінансування, управління фінансуванням, моніторинг і економічну оцінку пропонованих проектів. Тому, незважаючи на присутність комерційної складової у діяльності цих банків, національні банки розвитку є інструментом та агентом державної політики у сфері стимулювання економічного зростання країни. Національні банки розвитку фінансують комерційно обґрунтовані проекти, але в порівнянні з комерційними банками, надають пільгові умови довгострокового фінансування, низькі відсотки, пільгові періоди кредитування, спроможні до забезпечення тих обсягів фінансування, які не можуть забезпечити комерційні банки.

4. Доцільно, щоб банк розвитку користувався підтримкою держави, зокрема за рахунок коштів державного бюджету, що спрямовуються на капіталізацію, утворення необхідних фондів тощо. Доцільною є також державна гарантійна підтримка щодо зовнішніх зобов'язань банку, а також його активних операцій у межах реалізації державних цільових програм, державних інвестиційних проектів, щоб забезпечити належну якість пріоритетних для держави проектів. Принципово, що банк розвитку не конкуруватиме з іншими банками, а доповнюватиме їх можливості фінансування реального сектора економіки.

5. Щодо порівняльно-правових висновків, для України цінним може бути використання досвіду правового регулювання відносин, що виникають у зв'язку із функціонуванням та реалізацією правового статусу Хорватського банку реконструкції і розвитку та Банку Розвитку Казахстану. Характерним для банків розвитку цих, а також інших країн є:

• Законодавче визначення правового статусу, а також завдань і функцій Банків розвитку. Наприклад, Закон "Про Хорватський банк реконструкції і розвитку"; Закон Республіки Казахстан "Про Банк Розвитку Казахстану". Названі закони також розмежовують сфери впливу, повноваження та можливі випадки інтервенції державної влади в оперативну роботу банку.
• Банки  розвитку - це державні банки.
• Чітке визначення завдань та функцій Банку розвитку в обох державах. Банк має статус фінансового агентства, що працює над вирішенням державних завдань і держава,  стимулюючи участь банку в великих проектах з невисокою ставкою, кредитує банк розвитку з бюджету.
• Джерела фінансування цих банків. Фінансування забезпечується шляхом  державного фінансування; кредитів і грантів від міжнародних організацій; кредитів від банківських консорціумів; розміщення облігацій на внутрішньому і зовнішньому ринках. Виправданою може бути практика залучення і використання ресурсів місцевих бюджетів або асоціацій експортерів і підприємців, зокрема в проектах державно-приватного партнерства, в яких держава, в особі банку розвитку, поділяє кредитні ризики з іншими кредитними установами (комерційними банками, приватними інвесторами, міжнародними фінансовими організаціями).
• Банк розвитку здійснює фінансування винятково комерційно привабливих проектів, що мають надійну заставу, рівень екологічної безпеки яких відповідає міжнародним стандартам і пріоритетам індустріально-інноваційної стратегії держави та мають мультиплікативний ефект.
• Чітке визначення проектів та програм що фінансуються відповідним банком розвитку. Для кожної з програм розроблено і чітко сформульовано цілі, задачі, спеціальні умови, а також визначено профіль цільового позичальника. Кредитна політика банку базується тільки на визначених програмах і інші проекти чи програми банк не  фінансує.
• Контроль та цільове призначення кредитних коштів. Усі кредити, що надаються банками розвитку є цільовими і банк (в особі своїх працівників) завжди має право перевірки цільового використання кредитних коштів, згідно кредитної угоди. Якщо кредитування здійснюється через уповноважені банки, то банк розвитку делегує відповідним банкам право перевірки цільового використання кредитних ресурсів позичальником. Якщо під час перевірки буде виявлено порушення умов договору щодо цільового використання кредитних коштів, то банк може зреалізувати своє право на розірвання кредитного договору та відчуження предмету застави.
• Послідовність реалізації діяльності банку. Першочергово Банк розвитку вивчає регіони, галузі народного господарства, з метою виявлення інвестиційного попиту; здійснює аналіз конкурентних переваг виробництв в кожній із галузей; здійснює обґрунтування інвестиційних пріоритетів; здійснює довгострокове фінансування інвестиційних проектів, зовнішньої торгівлі шляхом надання кредитів, здійснює проектне фінансування, портфельні інвестиції і рефінансування боргу; інше.