1. Наявні можливості фінансового ринку України використовуються досить незадовільно. Значною мірою це зумовлено тим, що система державного регулювання, нагляду та правозастосування на фінансовому ринку, яка склалася, відстає від сучасних тенденцій і вимог його розвитку, недостатньо враховує міжнародний досвід та наявний потенціал вітчизняного бізнесу і є одним із головних чинників, що стримує подальшу розбудову фінансової системи країни.

Для усунення таких організаційних та інших проблем слід вжити низку заходів, найважливішими з яких на сьогодні є такі: удосконалення системи контролю на фінансовому ринку відповідно до вимог загальновизнаної світової практики, що, зокрема, передбачає розробку і реалізацію Концептуальних засад і Стратегії розвитку фінансового ринку за участю його операторів; інтегрований підхід до державного регулювання усіх його сегментів; ефективну взаємодію державного регулювання та саморегулювання на фінансовому ринку.

2. Криміналізація фінансової сфери нашої країни має особливу небезпеку, оскільки вона дестабілізує грошово-кредитну систему, підпорядковуючи своєму впливу ключові сегменти ринку, формуючи фінансову базу для вростання організованої злочинності в різні органи державної влади за допомогою корупції та хабарництва. Розкрадання та шахрайські операції здійснюються з використанням найбільш уразливих у даний момент сторін діяльності учасників фінансового ринку. Досвід боротьби з такими злочинами свідчить, що потрібен певний час для створення цілого комплексу спеціальних та різноманітних за змістом заходів, достатніх для ефективної протидії проникненню протиправних інтересів до фінансової сфери держави.

3. Одним із напрямів підвищення ефективності юридичної відповідальності за порушення законодавства на фінансовому ринку України, може бути розширення переліку складів адміністративних правопорушень в галузі підприємницької діяльності, фінансів, оподатковування, інформації тощо. Необхідно внести до переліку адміністративних стягнень такий новий вид стягнення, як дискваліфікація. Суть цього заходу полягає в позбавленні фізичної особи права займати керівні посади у виконавчому органі юридичної особи, входити в раду директорів (наглядову раду), здійснювати підприємницьку діяльність по управлінню юридичною особою, бути арбітражним керуючим. Слід передбачити, що таке стягнення повинне застосовуватися за фіктивне або навмисне банкрутство, а також за неправомірні дії при банкрутстві.

4. Існуючі труднощі у виявленні та розслідуванні злочинів, які вчиняються на фінансовому ринку пов'язані, перш за все з тим, що шахрайські операції вчинюються фактично під оболонкою різноманітних цивільно-правових угод і здійсненні зовні, як законні господарсько-фінансові операції. Правоохоронцям не вистачає знань з сутності цих операцій і механізму злочинної діяльності у цій сфері. У багатьох випадках злочини маскуються під невиконання цивільно-правових зобов'язань з використанням прогалин законодавства, що складає серйозну правову проблему в країнах пострадянського простору.

5. Висока латентність протиправних діянь, пов'язаних з маніпуляціями на фінансовому ринку, з одного боку, є результатом нерозуміння представниками правоохоронних органів їх суспільної небезпечності, що пов'язано з недостатньою кількістю фахівців, з іншого - у зв'язку з відсутністю прямої норми про це у чинному законодавстві. Така ситуація є наслідком недостатнього рівня підготовки працівників органів, що здійснюють боротьбу з шахрайствами на фінансовому ринку України. Тому, необхідно якомога швидше спрямувати зусилля працівників органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів України на підготовку фахівців у цій галузі.

6. Подальше удосконалення фінансового ринку повинно відбуватися при активній участі держави. Мета цього процесу полягає у підвищенні ефективності і надійності механізму перерозподілу коштів, що надасть можливість різним категоріям позичальників (як державі, так і реальному секторові економіки) одержувати необхідні фінансові ресурси, а інвесторам - ліквідні фінансові інструменти.