Економіка незалежної України завжди була і, напевне, буде ще досить тривалий час об'єктом злочинних зазіхань з боку олігархічно-кланових груп. Не стоїть осторонь цих процесів і фінансовий ринок нашої держави.

Слід зазначити, що одночасно з появою фінансового ринку та його учасників, виник і ряд проблем, що не існували раніше. Одна з них - необхідність забезпечення безпеки фінансового ринку від протиправних посягань. Кількість таких фактів на сьогодні залишається досить високою і має тенденцію до зростання.

В умовах сучасності окремі учасники фінансового ринку досить потужно працюють у "тіні", здійснюючи економічну діяльність поза контролем із боку держави, не вступаючи з нею як із суб'єктом господарювання в економічні відносини [9, с. 208].

У деяких випадках в діяльності учасників фінансового ринку існує недостатньо ефективна система контролю, а також допускаються істотні правопорушення, що створюють основу для проведення незаконних операцій.

Криміналізація фінансової сфери нашої країни має особливу небезпеку, оскільки вона дестабілізує грошово-кредитну систему, підпорядковуючи своєму впливу ключові сегменти ринку, формуючи фінансову базу для вростання організованої злочинності в різні органи державної влади за допомогою корупції та хабарництва. Проявляється вона в різних формах, як наприклад:

• зрощування кримінального капіталу з банківським;
• розкрадання коштів учасників фінансового ринку за допомогою різного роду шахрайських операцій;
• використання таких установ у незаконних операціях представниками різних органів державної влади;
• відмивання "брудних" коштів через розгалужену мережу фінансових установ [129, с. 3].

Розкрадання та шахрайські операції здійснюються з використанням найбільш уразливих у даний момент сторін діяльності учасників фінансового ринку. Досвід боротьби з такими злочинами свідчить, що потрібен певний час для створення цілого комплексу спеціальних, різноманітних за змістом заходів, достатніх для ефективної протидії проникненню протиправних інтересів до фінансової сфери держави.

Окрім цього, на фінансовому ринку мають місце і таки види правопорушень, як:

• приховування прибутків від оподаткування;
• нецільове використання кредитів;
• порушення валютного законодавства;
• шахрайства з фінансовими ресурсами;
• хабарництво та різного роду зловживання тощо [85, с. 22].

Все це спричиняє поглибленню кризи неплатежів, збільшення заборгованості заробітної плати і є однією з передумов посилення соціальної напруги в державі.

Слід зазначити, що загалом відповідальність - це застосування до особи, що скоїла правопорушення, примусових заходів, передбачених санкцією порушеної норми, у встановленому для цього процесуальному порядку від імені держави і на підставі закону.

Всі види юридичної відповідальності характеризуються такими ознаками:

• найважливішою ознакою відповідальності є те, що фактичною підставою її виникнення виступає правопорушення;
• притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в певному процесуальному порядку в результаті здійснення правозастосовчої діяльності;
• притягнення до відповідальності здійснюється уповноваженими державними органами та їх посадовими особами, їй притаманний державно-владний характер;
• важливою ознакою відповідальності є чітка нормативна регламентація її здійснення;
• притягнення до відповідальності є невід'ємним від державного примусу. Державний примус за скоєне правопорушення чітко регламентується в санкціях правових норм, які визначають його вид і міру - кількісні показники. Цей примус завжди звернений на правопорушника - особу, яка скоїла протиправне діяння, і тягне за собою негативні для нього наслідки, що виявляються у позбавленні його певних благ, котрі йому належали до факту правопорушення;
• ще однією важливою ознакою відповідальності є наявність певних втрат для винної особи, які передбачені законом. Позбавлення правопорушника певних благ є необхідною умовою відповідальності. Ці втрати є реакцією держави на шкоду, заподіяну правопорушником суспільству, державі або окремій особі, і можуть носити для правопорушника особистий, майновий або організаційний характер [72, с. 10].

Призначення відповідальності як засобу охорони і захисту суспільних відносин від будь-яких незаконних порушень реалізується в її цілях і функціях.

Загальними підставами відповідальності (у тому числі і за порушення законодавства на фінансовому ринку) є:

• факт скоєння правопорушення;
• наявність у діях особи складу правопорушення;
• наявність відповідної правової норми, яка передбачає притягнення до відповідальності за певне правопорушення;
• акт застосування права (вирок суду, рішення адміністративного органу тощо) [136, с. 9].

Ключовий принцип відповідальності - принцип законності, суть якого полягає у суворому і точному слідуванні правовим приписам.

Зауважимо, що на фінансовому ринку України за порушення особою певних правил і норм може бути застосований будь-який вид відповідальності:

1. кримінальна відповідальність (найсуворіший вид галузевої відповідальності) - настає внаслідок скоєння злочину. Може бути застосовано:

• позбавлення волі;
• виправні роботи;
• заборона обіймати певну посаду або займатись певною діяльністю;
• конфіскація майна тощо.

2. адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративних проступків.

3. цивільно-правова відповідальність настає за порушення договірних зобов'язань майнового характеру або за заподіяння майнової чи немайнової (моральної) шкоди

3. дисциплінарна відповідальність застосовується за скоєння дисциплінарних проступків, які виявляються в порушенні дисципліни і завдають шкоди внутрішньому порядку діяльності юридичної особи. Може бути застосовано:

• догана;
• звільнення [261, с. 19-20].

Проте, у переважній більшості випадків на фінансовому ринку України відносно його учасників з боку контролюючих та правоохоронних органів застосовується адміністративна та (досить рідко) цивільно-правова відповідальність.

Як вказувалося вище, профілюючим органом у сфері забезпечення контролю діяльності учасників фінансового ринку держави є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України [209].

До її повноважень віднесено застосування таких заходів впливу:

• зобов'язати порушника вжити заходів для усунення правопорушення;
• вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;
• накладати штрафи відповідно до вимог чинного законодавства;
• тимчасово зупинити (обмежити) або анулювати (відкликати) ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг;
• відсторонити керівництво від управління фінансовою установою та призначити тимчасову адміністрацію;
• затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;
• порушувати питання про ліквідацію установи [185].

1. Зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення - це письмове розпорядження (припис), що надається учаснику ринку для усунення у визначений у ньому строк виявлених правопорушень законодавства про фінансові послуги.

У розпорядженні (приписі) мають бути зазначені:

• найменування учасника ринку, якому направляється розпорядження (припис);
• місцезнаходження (місце проживання) учасника ринку;
• код за ЄДРПОУ;
• норма законодавства про фінансові послуги, яку порушено;
• зміст встановленого посадовою особою ДКРРФПУ правопорушення;
• посилання на дату і номер акта, в якому зафіксоване правопорушення;
• строк усунення порушення та повідомлення про це ДКРРФПУ;
• дата та номер розпорядження (припису);
• посада, прізвище та підпис уповноваженої особи;
• відбиток печатки.

Про виконання (невиконання) вимог розпорядження (припису) учасник ринку зобов'язаний письмово повідомити ДКРРФПУ у визначений у розпорядженні (приписі) термін.

Невиконання вимог розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законодавством випадках [179].

2. Вимога скликати позачергові збори учасників фінансової установи - це письмове розпорядження, що направляється з метою попередження загрози невиконання зобов'язань фінансової установи перед її партнерами, клієнтами або третіми особами, у разі невжиття необхідних заходів для усунення такої загрози з боку інших органів управління фінансової установи. Вимога оформляється постановою.

У постанові мають бути вказані:

• найменування учасника ринку, якому направляється постанова;
• місцезнаходження учасника ринку;
• код за ЄДРПОУ;
• норма законодавства про фінансові послуги, яку порушено;
• зміст встановленого посадовою особою ДКРРФПУ правопорушення;
• посилання на дату і номер акта, в якому зафіксовано правопорушення;
• дата та номер постанови;
• граничний термін скликання позачергових зборів фінансової установи;
• посада, прізвище та підпис уповноваженої особи;
• відбиток печатки.

Фінансова установа, яка отримала вимогу, зобов'язана надіслати до ДКРРФПУ інформацію про результати її розгляду не пізніше п'ятнадцятиденного строку з дня отримання із зазначенням дати скликання позачергових зборів.

Фінансова установа після виконання рішень, прийнятих на загальних зборах учасників фінансової установи, у п'ятнадцятиденний строк з дати їх реалізації зобов'язана надіслати до ДКРРФПУ інформацію про результати виконання рішення загальних зборів [189].

3. Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила порушення. Рішення про накладення штрафних санкцій приймається у вигляді постанови.

У постанові мають бути вказані:

• найменування учасника ринку, до якого застосовується штрафна санкція (штраф);
• місцезнаходження (місце проживання) учасника ринку;
• код за ЄДРПОУ;
• норма законодавства про фінансові послуги, яку порушено;
• зміст встановленого посадовою особою ДКРРФПУ правопорушення;
• розмір застосованої штрафної санкції (штрафу);
• посилання на дату і номер акта, в якому зафіксовано правопорушення;
• дата та номер постанови;
• строк добровільної сплати штрафу та банківський рахунок, на який повинна бути переведена відповідна сума;
• посада, прізвище та підпис уповноваженої особи;
• відбиток печатки.

У разі несплати штрафу в добровільному порядку у строк, передбачений постановою, він стягується ДКРРФПУ у судовому порядку [192].

4. Зупинення (обмеження) дії ліцензії - це рішення директора департаменту ДКРРФПУ про заборону укладати договори щодо зазначеного в рішенні виду (видів) фінансових послуг із можливістю подальшого зняття такої заборони.

Анулювання (відкликання) ліцензії - це рішення директора департаменту ДКРРФПУ про заборону укладати договори щодо зазначеного в рішенні виду (видів) фінансових послуг без права подальшого поновлення дії такої ліцензії.

Заборона не розповсюджується на виконання зобов'язань за вже укладеними договорами.

У рішенні мають бути зазначені: