Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

ВИСНОВКИ

 

 Провівши порівняльно-правове дослідження кримінальної відповідальності за зґвалтування, можемо зробити наступні найважливіші висновки, які містять в собі вирішення теоретичних та практичних проблем, пов'язаних із кримінальною відповідальністю за зґвалтування:

 

 1. На нашу думку, для більш чіткого розуміння природи зґвалтування, термін "статеві зносини" слід змінити. Вважаємо за доцільне запропонувати іншу термінологію не лише в контексті ст. 152 КК України, але й на рівні розділу IV Особливої частини КК України. В контексті ст. 152 КК України, акцентувати увагу правозастосовців слід на самому факті введення статевого члена чоловіка до статевих органів жінки. Основну дію, що становить об'єктивну сторону зґвалтування, пропонуємо позначити терміном ,проникнення,, тобто введення статевого члена чоловіка до статевих органів жінки.

 

 2. На сьогодні назріла потреба в коректуванні окремих ознак статевих злочинів, а саме, покращення законодавчого викладення конкретних складів статевих злочинів, розшифрування понять, що вживаються. Ознаки складів злочинів, передбачених ст.ст.152 і 153 КК, повністю співпадають. Вони мають однакий ступінь суспільної небезпечності та тяжкості.

 

 Пропонуємо диспозицію ч.1 ст. 152 КК України викласти наступним чином: "Зґвалтування або інші дії сексуального характеру, вчинені шляхом статевого проникнення, проти або поза волею потерпілої особи із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням її безпорадного стану…".

 

 В зв'язку з цим, пропонуємо виключити ст.153 із КК України.

 

 3. На рівні ПП ВСУ № 4 від 27 березня 1992 року (або у новій її редакції) щодо запропонованої редакції ст. 152 КК України слід роз'яснити:

 

"За змістом ст. 152 КК під статевим проникненням при зґвалтуванні слід розуміти введення статевого члена особи чоловічої статі до статевих органів особи жіночої статі.

 

Під статевим проникненням при вчиненні інших дій сексуального характеру слід розуміти а) орогенітальний чи аногенітальний контакт чоловіка з жінкою; б) аногенітальний чи орогенітальний контакт чоловіка з чоловіком (мужолозтво); в) введення в отвори тіла потерпілої особи сторонніх предметів, інших частин тіла, за винятком статевого члену".

 

 4. Пропонуємо змінити назву розділу IVОсобливої частини КК України: ,Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості,.

 

 5. Статева свобода - це право особи самостійно і добровільно обирати собі в даний час, при даних обставинах партнера (партнерів) для задоволення своїх статевих потреб за їх дійсною згодою чи допускати задоволення щодо себе статевих потреб іншої особи (осіб). Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у статеві відносини з особою, що не володіє статевою свободою, не розуміє характер та значення вчинюваних статевих дій.

 

 6. У ч.1 ст. 152 КК слід чітко вказати, що зґвалтування або інші дії сексуального характеру вчиняється проти або поза волею потерпілої особи.

 

 7. Пропонуємо у ПП ВСУ №4 від 27 березня 1992 року [348] (або у новій її редакції) зазначити: "Під погрозою застосування фізичного насильства слід розуміти залякування висловлюваннями, жестами, демонстрацією зброї чи предметів, що можуть бути використані як зброя, чи іншими діями про застосування фізичного насильства до самої потерпілої особи чи до інших осіб. За своїм змістом погроза при вчиненні злочину, передбаченого ст. 152 КК, полягає у погрозі застосування тільки фізичного насильства у будь-якому його прояві (наприклад погроза вбити, покалічити, нанести побої, заподіяти тілесні ушкодження тощо)".

8. Вважаємо за доцільне п.9 ПП ВСУ №4 від 27 березня 1992 року [348] (або у новій її редакції) викласти наступним чином:

 

"Стан потерпілої особи слід вважати безпорадним, якщо вона за своїм фізичним чи психічним станом (малолітній вік, похилий вік, фізичні вади, психічний розлад, хворобливий або непритомний стан тощо) не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір. При цьому необхідно, щоб особа, яка вчиняє зґвалтування або інші дії сексуального характеру, достовірно знала чи припускала, що потерпіла особа знаходиться саме в такому стані".  

 

 9. Вчинення особою злочину за наявності попередньої змови формулюванням "вчинення злочину групою осіб" не охоплюється, і ця ознака такій особі інкримінуватися не повинна. Пропонуємо доповнити ч.3 ст. 152 КК України і зазначити: "…вчинені групою осіб, групою осіб за попередньою змовою".

 

 10. Пропонуємо у ч.3 ст. 152 КК України зазначити: "…такі ж дії, вчинені щодо завідомо неповнолітнього", а у ч.4 ст.152 - "…такі ж дії, вчинені щодо завідомо малолітнього", а у абз.2 п.17 ПП ВСУ № 4 від 27 березня 1992 року (або у новій її редакції) зазначити:"Кримінальна відповідальність за вчинення зґвалтування чи інших дій сексуального характеру щодо неповнолітнього чи малолітнього настає лише за умови, що винний достовірно знав або припускав, що вчиняє насильницькі статевий акт щодо неповнолітнього чи малолітнього".

 

11. Вважаємо, що інкримінування винній особі особливо тяжких наслідків зґвалтування (ч.4 ст.152 КК України) при вчиненні умисного вбивства, поєднаного із зґвалтуванням, є необґрунтованим. Пропонуємо в абз.2 п. 16 ПП ВСУ № 4 від 27 березня 1992 року [348] (або у новій її редакції) зазначити:"У разі, коли зґвалтування або інші дії сексуального характеру поєднані із умисним вбивством потерпілої особи, що мало місце в процесі вчинення зазначених злочинів чи одразу після них, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115 та відповідною частиною ст. 152 КК. При цьому умисне спричинення смерті потерпілої особи не може розглядатися як підстава для інкримінування винному особливо кваліфікуючої ознаки "особливо тяжкі наслідки" зґвалтування або інших дій сексуального характеру".

 

 12. Пропонуємо внести зміни у ч.3 ст.152 КК України: "Такі ж дії, вчинені з особливою жорстокістю…". У постанові Пленуму ВСУ роз'яснити: "Зґвалтування або інші дії сексуального характеру визнаються вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, вчиняючи ці злочини, усвідомлював, що завдає потерпілій особі особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно вчинювалося в присутності рідних чи близьких для потерпілої особи людейі винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

 

  Визначаючи наявність у діях винного цієї обтяжуючої обставини, суд повинен зазначити у мотивувальній частині вироку, які саме з них він вважає проявом особливої жорстокості".

 

 13. Пропонуємо розширити межі санкції ч. 1 ст. 152 КК України, виклавши наступним чином: "…карається позбавленням волі на строк від двох до семи років".

 

 Таким чином, пропонуємо авторську редакцію ст. 152 КК України:

 

 "1. Зґвалтування або інші дії сексуального характеру, вчинені шляхом статевого проникнення, проти або поза волею потерпілої особи із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням її безпорадного стану, -

 

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

 

2. Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 154, 155 цього Кодексу, -

 

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

 

3. Ті самі дії, вчинені групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, або з особливою жорстокістю, а так само вчинені щодо завідомо неповнолітнього, -

 

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

 

4. Ті самі дії, що спричинили особливо тяжкі наслідки, а так само вчинені щодо завідомо малолітнього, -

 

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років".