Актуальність теми.Зґвалтування належить до найбільш небезпечних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Небезпечність його визначається тим, що воно може потягнути за собою тяжкі наслідки, шкідливо впливає на психіку і здоров'я потерпілої особи, нерідко призводить до розірвання шлюбу, сприяє розповсюдженню розпусти, знижує культурний рівень суспільства. На проблему викорінення насильства, в тому числі у сфері статевих відносин, звертають увагу міжнародні організації. Питома вага зґвалтувань в структурі української злочинності відносно невелика, але загальна кількість зґвалтувань досить значна (близько 1000 в рік) і ступінь їх небезпечності високий.

 Теоретичної та практичної значущості спеціальне дослідження особливостей кримінальної відповідальності за зґвалтування набуває й у зв'язку з необхідністю осмислення відповідних положень Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року (далі - КК або КК України) з врахуванням того, що зміст окремих положень ст. 152 КК зазнав серйозних змін порівняно з відповідними положеннями ст. 117 КК 1960 року.

 Сучасне дослідження в галузі юридичних наук не може бути повноцінним і результативним без використання порівняльно-правового методу. Застосування цього методу як основного для дослідження особливостей кримінальної відповідальності за зґвалтування в науці кримінального права України дотепер місця не мало. Між тим, з'ясування спільних підходів до формулювання окремих ознак зґвалтування та деяких інших статевих злочинів і встановлення особливостей інших їх ознак за кримінальним правом окремих зарубіжних держав дозволить оцінити коректність і точність відповідних формулювань КК України, а також запропонувати певні зміни та доповнення до нього.

 Існують досить серйозні проблеми кримінально-правової кваліфікації зґвалтування і в правозастосовній практиці. Воно поєднується з вчиненням інших статевих злочинів, а також таких злочинів як умисне і необережне вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Спостерігається різноманітність позицій як серед науковців, так і у судовій практиці щодо кваліфікації цих видів (різновидів) злочинів.

 Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27 березня 1992 року "Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини" хоч і висвітлює деякі підходи до кваліфікації зґвалтування, однак ці підходи ґрунтуються на редакції ст. 117 КК 1960 року і в сучасних умовах потребують уточнення. Проект нової постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи" на момент завершення роботи над дисертацією прийнятий у першому читанні, також потребує подальшого аналізу.

 Питання кримінальної відповідальності за зґвалтування та інші статеві злочини висвітлювали радянські, російські та українські науковці, зокрема, Ю.В.Александров, Л.А.Андрєєва, М.І.Бажанов, П.П.Бліндер, В.І.Борисов, С.В.Бородін, Л.В.Дорош, О.О.Дудоров, А.А.Жижиленко, А.М.Ігнатов, Т.В.Кондрашова, П.І.Люблінський, П.С.Матишевський, В.О.Навроцький, В.Натансон, А.В.Наумов, П.П.Осіпов, В.Н.Сафронов, Н.М.Свидлов, Є.В.Фесенко, М.Н.Хлинцов, А.П.Чуприков, Б.М.Цуприк, С.Д.Шапченко, Я.М.Яковлєв та інші.

 Окремі проблеми національного кримінального законодавства та кримінального законодавства іноземних держав з позиції порівняльного правознавства досліджували відомі вчені кінця ХІХ - початку ХХ століття (Л.С.Бєлогриць-Котляревський, В.В.Єсипов, О.Ф.Кістяківський, М.С.Таганцев, І.Я.Фойницький, М.П.Чубинський) та автори радянських часів (М.А.Гельфер, О.А.Герцензон, П.С.Дагель, І.І.Карпець, Н.А.Крашенинникова, В.М.Кудрявцев, В.А.Лихачов, Н.В.Ляс, І.C.Ной, А.А.Піонтковський, А.Н.Трайнін, Б.С.Утєвський, М.Д.Шаргородський та інші). Значні доробки у компаративістиці напрацювали західні вчені, серед яких Р.Давид, А.Есмен, К.Жоффре-Спінозі, Х.Кьотц, Л.Р. Сюкияйнен, К.Цвейгерт. Безпосередньо питаннями порівняльного кримінального права займаються Г.О.Єсаков, А.І.Жалінський, Н.Є.Крилова, І.Д.Козочкін, Н.Ф.Кузнецова, О.О.Маліновський, А.В.Наумов, А.А.Нерсесян, Б.С.Нікіфоров, К.Осакве, Ф.М.Рєшетніков, А.Х.Саїдов, А.В.Савченко, А.В.Сєрєбрєнікова, А.Тер-Акопов, Ю.А.Тихомиров, М.І.Хавронюк, І.В.Хохлова, О.П.Шем'яков, С.С.Яценко та інші.

 Не применшуючи значення робіт вказаних авторів, відзначимо, що окремі питання кримінальної відповідальності за зґвалтування залишаються недостатньо дослідженими або є дискусійними, внаслідок чого спостерігається неоднозначне тлумачення та застосування тих чи інших правових норм, постає необхідність їх поглибленого дослідження. У теорії кримінального права, зокрема, неоднозначно визначається зміст таких понять ст. 152 КК, як "потерпілий" (неповнолітній, неповнолітня; малолітній, малолітня), "статеві зносини", "фізичне насильство", "погроза фізичним насильством", "безпорадний стан", "особливо тяжкі наслідки"  тощо.

 Зазначені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та його спрямованість в частині використання порівняльно-правового методу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005-2010 р.р.: "Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти", що затверджений на засіданні кафедри кримінального права та кримінології  юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 12 від 17 березня 2005 р.).

Мета і завдання дослідження.Виходячи із сутності зазначених проблем, метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного системного порівняльно-правового аналізу кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за зґвалтування.

 Для досягнення даної мети дисертантом визначені такі основні завдання: 1) проаналізувати концептуальні аспекти порівняльного правознавства, класифікувати та дати загальну характеристику основних правових сімей сучасності; 2) визначити методику порівняльно-правового дослідження особливостей відповідальності за зґвалтування за кримінальним правом окремих держав; 3) дослідити основні термінологічні та змістовні аспекти зґвалтування як окремого виду (різновиду) злочину за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав; 4) зробити порівняльно-правовий аналіз змісту окремих об'єктивних та суб'єктивних ознак зґвалтування; 5) дослідити обставини, що обтяжують зґвалтування у порівняльно-правовому аспекті та розкрити особливості змісту окремих з них; 6) дослідити особливості караності зґвалтування за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав; 7) сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, що регламентує відповідальність за вчинення зґвалтування.

Об'єктом дослідженняє законодавство України та окремих зарубіжних країн, що встановлює відповідальність за зґвалтування.

Предметом дослідженняє кримінальна відповідальність за зґвалтування (порівняльно-правовий аналіз).

Методи дослідження.Для досягнення поставлених мети та завдань дослідження у роботі було використано наступні методи. Формально-логічний - при встановленні змісту окремих юридичних термінів та формулювань, що використовуються для описання складів зґвалтування в законодавстві України та окремих зарубіжних держав. Системно-структурний та функціональний - при дослідженні типової юридичної конструкції, з використанням якої побудовані склади злочину, передбаченого ст. 152 КК, при визначені місця цього виду (різновиду) злочину в системі норм КК, а також - при здійсненні відповідних юридичних складів злочину. Порівняльно-правовий - при дослідженні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за зґвалтування у кримінальному законодавстві зарубіжних держав. Статистичний - при проведенні узагальнення матеріалів практики застосування судами України норм про кримінальну відповідальність за зґвалтування.

Теоретичною основоюдисертаційного дослідження стали положення, підходи та ідеї, що містяться у працях вітчизняних вчених, науковців Російської Федерації та інших держав, радянських вчених і вчених-правознавців Російської імперії та Західної Європи ХІХ ст., низка праць з медицини, сексології, психології.

Нормативно-правову базудисертаційного дослідження становлять чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони та інші нормативно-правові акти України. Також були використані положення Кримінального кодексу України 1960 року. У процесі порівняльно-правового аналізу використовувались положення кримінального законодавства окремих зарубіжних держав (53 КК зарубіжних держав та 3 Закони про статеві злочини Великої Британії).

Емпіричною основою дисертаційного дослідження є матеріали практики судів України у справах про зґвалтування. Зокрема, було вивчено 175 кримінальних справ, що розглядались Верховним Судом України, апеляційними судами м. Києва, Київської, Житомирської, Тернопільської, Хмельницької областей.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за зґвалтування за КК України з урахуванням особливостей відповідальності за цей злочин за кримінальним правом окремих зарубіжних держав. У дисертації висунуто і обґрунтовано низку положень, висновків та пропозицій, що характеризуються елементами наукової новизни. На захист, зокрема, виносяться такі основні положення:

вперше:

обґрунтована доцільність встановлення кримінальної відповідальності за один вид злочину - "Зґвалтування або інші дії сексуального характеру". Такий підхід дозволить більш коректно вирішити окремі питання кваліфікації двох найбільш розповсюджених статевих злочинів, що часто поєднуються між собою.  Крім того, такий підхід проведений у КК окремих зарубіжних держав;

 сформульовано власне розуміння сутності основної дії у складах зґвалтування(за підходом дисертанта - зґвалтування та інших дій сексуального характеру). На думку дисертанта, ця сутність найбільш точно виражається термінологічним зворотом "статеве проникнення", тому саме цей зворот пропонується вживати у ст. 152 КК;

 зроблено висновок, що з урахуванням характеру суспільної небезпеки зґвалтування, в українського законодавця не було достатніх підстав визнавати цей злочин, навіть на рівні його основного складу, злочином середньої тяжкості. У зв'язку з цим пропонується розширити межі санкції ч.1 ст. 152 КК та встановити їх у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 7 років, визнавши тим самим зґвалтування, вчинене без обтяжуючих обставин, тяжким злочином;

удосконалено:

 - назву Розділу IV"Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи" та запропоновано змінити її на "Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості", яка, на думку дисертанта, є більш коректною;

 - визначення понять "статева свобода", "статева недоторканість", "потерпілий", "фізичне насильство", "погроза застосування фізичного насильства", "безпорадний стан потерпілого";

 - окремі підходи до кваліфікації зґвалтування за сукупністю з іншими злочинами;

набули подальшого розвитку: