Караність зґвалтування представляє неабиякий інтерес при проведенні порівняльно-правового дослідження. Аналіз та узагальнення судової практики призначення покарання у зарубіжних державах нами не робиться, оскільки у даній роботі акцентовано увагу саме на аналізі кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за зґвалтування.

 Кримінальне законодавство держав сім'ї загального права в частині караності за вчинення злочинів досить суттєво відрізняється від інших сімей права. Тому англійське та американське кримінальне законодавство буде проаналізовано окремо.

 За вчинення зґвалтування КК зарубіжних держав, що були нами проаналізовані, передбачають такі основні види покарань:

 позбавлення волі на певний строк - у 98% держав, кримінальне законодавство яких було нами проаналізовано (53 КК);

 позбавлення волі довічно - 27%

 смертна кара - 19%

 інші види покарань: обмеження волі (ч.1 ст. 166 КК Республіки Бєларусь); арешт (ч.1 ст. 150 КК Литовської республіки, п.1 № 396 КК Іраку); штраф  (ст. ст. 242, 243, 248 КК Голландії, ст. 297 КК Республіки Корея); каторжна в'язниця (ч.1 ст. 190 КК Швейцарії); каторжні роботи (ст. 297 КК Республіки Корея; ст.119 КК Республіки Аргентина).

 За вчинення зґвалтування можуть бути призначені такі додаткові покарання:

 контроль поліції (ч.ч. 1-3 ст. 159 КК Латвійської Республіки);

 обмеження прав, що стосуються батьківської влади, прав опіки і прав на професію строком від 2 до 5 років (ч.2 ст. 171 КК Республіки Сан-Марино);

 штраф (п. (1) ст. 376 КК Індії, №1 ст. 276 КК Таїланду);

 довічне позбавлення права виконувати державні функції, займати посади або здійснювати публічні обов'язки; бути обраним; носити будь-які ордени, будь-які почесні знаки; виступати присяжним, експертом, понятим, свідком-сертифікатором; давати показання в суді, крім повідомлення відомостей, що не мають процесуального характеру; виступати опікуном чи піклувальником, замісником опікуна чи піклувальника, якщо мова не йде про його власних дітей; а також виконувати обов'язки юрисконсульта чи тимчасового адміністратора; носити зброю, брати участь у цивільній гвардії і служити в армії (ст. 31 КК Бельгії);

 примусова фізична праця (ст. 181 КК Японії);

 відшкодування шкоди, визнання нащадків, утримання нащадків (арт. 345 КК Філіппін).

 З проведеного аналізу основних покарань, які передбачені у КК зарубіжних країн, вбачається, що найбільш м'яким покаранням, яке може бути призначено за зґвалтування, є штраф. Штраф як основне альтернативне покарання за вчинення зґвалтування передбачений у КК Голландії (ст. ст. 242, 243, 248 КК) та КК Республіки Корея (ст. 297 КК). Крім того, в КК Республіки Бєларусь передбачене покарання у вигляді обмеження волі на строк до 4 років за зґвалтування без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 166 КК).

 В більшості КК зарубіжних держав основним видом покарання, яке призначається за вчинення зґвалтування, є позбавлення волі на певний строк. Строки позбавлення волі коливаються від шести місяців (ст. 198 КК Республіки Польща, абз.1 №205 КК Австрії) до 30 років (ч.6 ст. 375, №1 ст. 376 КК Бельгії, абз.1 ст. 222-25 КК Франції). Відповідно до КК Франції може мати місце й 60 років позбавлення волі за вчинення зґвалтування, що спричинило смерть, при рецидиві.

  В деяких державах передбачено призначення покарання у вигляді позбавлення волі довічно: КК Республіки Молдова, КК Франції, КК Філіппін, КК Канади, КК КНР, КК Японії, КК Республіки Корея, КК Таїланду. Довічне позбавлення волі в усіх проаналізованих КК, крім КК Філіппін, передбачено за вчинення зґвалтування за обтяжуючих обставин.У КК Філіппін позбавлення волі довічно передбачено за вчинення зґвалтування без обтяжуючих обставин (ч.1 арт. 335 КК).

 Найбільш суворе покарання, яке може бути призначене за зґвалтування, згідно з нормами КК зарубіжних держав, є смертна кара. Вона передбачена в КК Киргизької Республіки, КК Республіки Таджикистан, КК Республіки Узбекистан, КК Франції, КК Філіппін, КК Канади, КК Іраку, КК КНР, КК Республіки Корея, КК Таїланду. Призначається смертна кара виключно за вчинення зґвалтування за обтяжуючих обставин.

У окремих КК зарубіжних держав встановлено менші строки позбавлення волі за вчинення статевого проникнення з використанням безпорадного стану потерпілої особи, що кваліфікується як зґвалтування, ніж за вчинення злочину із застосуванням насильства чи погрози його застосування. Наприклад, у КК Республіки Польща за зґвалтування із застосуванням насильства, протизаконної погрози передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 1 до 10 років (№1 ст. 197 КК), а за зґвалтування з використанням безпорадності або недостатньої здатності особи розуміти значення вчиненого діяння - позбавлення волі на строк від 6 місяців до 8 років (ст. 198 КК); у КК Боснії і Герцеговини за вчинення злочину із застосуванням насильства чи погроз призначають покарання у вигляді тюремного ув'язнення на строк від 1 до 10 років (№1 ст. 221 КК), а у випадку вступу у статеві зносини з іншою особою з використанням її розумової відсталості, тимчасового розумового розладу, фізичних чи моральних вад, або іншого стану, який робить цю особу нездатною чинити опір, винний повинен бути покараний тюремним ув'язненням на строк від 1 до 8 років (№1 ст. 223 КК). У КК Австрії за подібних умов встановлено строки від 1 до 10 років позбавлення волі (абз.1 № 201) і від 6 місяців до 5 років позбавлення волі (абз. 1 № 205 КК), у КК Голландії - 12 (ст. 242 КК) і 8 років позбавлення волі (ст. 243 КК), у КК Данії до 6 років (ч.1 № 216 КК) і до 4 років тюремного ув'язнення (ч.1 №218 КК) - відповідно.

 У КК Республіки Албанія навпаки, покарання за вчинення злочину щодо фізично чи розумово відсталих осіб або щодо особи, що втратила свідомість, призначається на строк від 5 до 10 років позбавлення волі (ч.1 арт. 103), а при вчиненні зґвалтування за відсутності згоди потерпілої особи - від 3 до 10 років позбавлення волі (ч.1 арт. 102 КК).

 Зупинимось на аналізі строків позбавлення волі за вчинення зґвалтування без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин.

 Відповідно до ч.1 ст. 152 КК України,  "просте" зґвалтування карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. Відповідно до ч.1 ст.12 КК України такий злочин належить розглядати як злочин середньої тяжкості. Ми вважаємо, що така межа санкцій не відповідає тяжкості та суспільній небезпечності зазначеного злочину.

 У більшості КК з проаналізованих нами держав нижня межа санкцій за вчинення "простого" зґвалтування становить менше 3 років позбавлення волі. Наприклад, ПК Естонії, КК Латвійської Республіки, КК Литовської республіки, КК Республіки Польща, КК Угорщини, КК Боснії і Герцеговини, КК Австрії, КК Голландії, КК ФРН, КК Швейцарії, КК Республіки Болгарія, КК Республіки Сан-Марино, КК Іспанії, КК Канади, Закон про покарання Ізраїлю, КК Іраку, Загальногромадянський КК Норвегії, КК Фінляндії, КК Швеції, КК Данії, КК Японії. В перелічених КК нижня межа санкції, як правило, становить 1 або 2 роки позбавлення волі.

 В деяких КК зарубіжних держав нижня межа санкції становить 3 роки (як і в КК України): КК Російської Федерації, КК Республіки Бєларусь, КК Республіки Молдова, КК Грузії, КК Республіки Казахстан, КК Республіки Таджикистан, КК Республіки Узбекистан, КК Республіки Вірменія, КК Республіки Албанія, КК КНР, КК Республіки Корея.

 Нижня межа санкції перевищує 3 роки позбавлення волі за вчинення "простого" зґвалтування і становить в Азербайджанській Республіці, Таїланді - 4 роки, КНР,  Італії - 5 років, Республіці Аргентина - 6 років, Індії - 7 років, Франції - 10 років позбавлення волі.

Верхня межа санкціїза "просте" зґвалтування у КК зарубіжних держав коливається від 5 (ч.1 ст. 144 ПК Естонії, ч. 1 ст. 120 КК Республіки Казахстан) до 20 років (№1 ст. 276 КК Таїланду). 6 років позбавлення волі максимум тягне за собою вчинення зґвалтування без обтяжуючих обставин у РФ, Республіці Вірменія, Республіці Сан-Марино, Швеції, Данії, Республіці Аргентина; 7 років - у  Республіці Бєларусь, Латвійській Республіці, Литовській республіці, Республіці Молдова, Грузії, Республіці Таджикистан, Республіці Узбекистан, Іраку, Фінляндії; 8 років - в Азербайджанській Республіці, Республіці Польща (за вчинення зґвалтування з використанням безпорадності або недостатньої здатності особи розуміти значення вчиненого діяння), Киргизькій Республіці, Угорщині, Боснії і Герцеговині (у випадку вступу у статеві зносини з іншою особою з використанням її розумової відсталості, тимчасового розумового розладу, фізичних чи моральних вад, або іншого стану, який робить цю особу нездатною чинити опір), Голландії (зґвалтування особи, котра завідомо знаходиться без свідомості або фізично нездатна чинити опір або страждає таким ступенем розумової недостатності або душевної хвороби, що нездатна або недостатньо здатна проявити чи виразити свою волю по даному питанню або чинити опір), Республіці Болгарія; 10 років - в Республіці Польща, Республіці Албанія, Боснії і Герцеговині, Австрії, Бельгії, Швейцарії, Італії, Канаді, Норвегії, КНР; 15 років - в Австралії; 16 років - в Ізраїлі; 20 років - в Таїланді.

Таким чином, з проведеного аналізу вбачається, що в КК більшості зарубіжних держав нижня межа санкції за вчинення "простого" зґвалтування є нижчою, ніж в КК України, а верхня межа - вищою. Вважаємо, що з урахуванням характеру суспільної небезпеки зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом в українського законодавця не було достатніх підстав визнавати ці злочини, навіть на рівні їх основного складу, злочинами середньої тяжкості. Суддя, призначаючи покарання за зґвалтування, обмежений досить тісними рамками - від 3 до 5 років позбавлення волі, а обставини вчинення зґвалтування можуть суттєво відрізнятися у кожному конкретному випадку. Затискаючи суд у такі строгі рамки, законодавець не дає йому змогу у межах, встановлених у санкції ч.1 ст. 152 КК України, врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання (йдеться про обставини, передбачені п.п. 3, 6 (щодо особи похилого віку), 7, 8, 9, 10 (!), 11, 13 (!) ст. 67 КК). Кваліфіковані склади даного злочину не передбачають в якості обтяжуючих ряд обставин, що можуть мати місце при вчиненні зґвалтування (наприклад, вчинення злочину з особливою жорстокістю, принизливим способом, із застосуванням насильства, що носить характер мучення, щодо особливо вразливих осіб, осіб похилого віку, коли злочин вчиняється батьками, опікунами, піклувальниками тощо). При наявності цих чи інших обставин суд призначає покарання максимум 5 років позбавлення волі, що не може розглядатися як необхідне і достатнє для виправлення винного та не відповідає тяжкості вчиненого злочину. У більшості зарубіжних держав "просте" зґвалтування є тяжким злочином. Натомість, відповідно до ч.3 ст.12 КК України, зґвалтування, передбачене ч.1 ст. 152 КК України, слід розглядати як злочин середньої тяжкості. Збільшення верхньої межі санкції до 7 років позбавлення волі дозволить розглядати цей злочин як тяжкий, що буде відповідати світовим тенденціям.