У КК Голландії встановлено досить м'яку, порівняно з КК інших держав, санкцію за зґвалтування особи, молодшої 12 років -тюремне  ув'язнення не більше 12 років або штраф 5 категорії (ст. 244 КК). Відповідно до ч.4 ст.23 КК, штраф 5 категорії складає 100 тис. гульденів.

 При вчиненні зґвалтування, що спричинило смерть потерпілої особи через необережність, законодавець у зарубіжних державах встановлює покарання у вигляді:

 позбавлення волі на строк до 10 років: ч.2 ст. 138 КК Республіки Вірменія;

 позбавлення волі на строк до 15 років: ч.3 ст. 131 КК РФ, ст.149.3. КК Азербайджанської Республіки, ч.3 ст.166 КК Республіки Бєларусь, ч. 2 ст. 141 ПК Естонії, ч.3 ст.137 КК Грузії, ч.3 ст.120 КК Республіки Казахстан, ч.2 ст. 248 КК Голландії, № 178 КК ФРН;

 позбавлення волі на строк до 20 років: ч.3 ст. 129 КК Киргизької Республіки, ч.3 арт. 102 КК Албанії, абз.3 № 201 КК Австрії;

 позбавлення волі на строк до 25 років: ч.3 ст. 171 КК Молдови, ст. 124 КК Республіки Аргентина;

 позбавлення волі на строк до 30 років: №1 ст.376 КК Бельгії, абз.1 ст. 222-25 КК Франції;

позбавлення волі довічно: ч.3 ст. 171 КК Молдови (альтернативно - позбавлення волі на строк від 10 до 25 років); ст. 273 КК Канади (без альтернативних видів покарання); ч.3 ст.236 КК КНР (альтернативно - позбавлення волі на строк більше 10 років або смертна кара); ст.181 КК Японії (альтернативно - позбавлення волі на строк не менше 3 років (?!)); ст. 301 КК Республіки Корея (альтернативно - позбавлення волі на строк не менше 5 років (?!)); ст. 277-2 КК Таїланду (альтернативно - смертна кара).

смертна кара: ч.4 ст.335 КК Філіппін (без альтернативних видів покарання); п.1 № 398 КК Іраку (без альтернативних видів покарання); ч.3 ст. 236 КК КНР (альтернативно - позбавлення волі на строк більше 10 років або довічно); ст. 277-2 КК Таїланду (альтернативно - позбавлення волі довічно).

 У КК України передбачено позбавлення волі на строк від 8 до 15 років за зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки. Узагальнення судової практики показує, що за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України, суди призначають покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років 7 місяців (середній показник). Таким чином, аналіз кримінального законодавства зарубіжних держав та аналіз судової практики України дають підстави зробити висновок, що санкція ч.4 ст.152 КК України є виправданою.

 Англійська каральна система має свої особливості, порівняно з правом континентальних та інших держав. Як зазначає С.С.Яценко, суд має широкі дискреційні повноваження (за незначними винятками, коли статут вказує на абсолютно визначену санкцію) стосовно вибору карального заходу та його міри. У випадку статутних злочинів норма, як правило, містить лише вказівку на максимум строку позбавлення волі та величину штрафу, однак суд вправі застосувати інший каральний захід, наприклад пробацію [309, с.485].

 Відповідно до п.(4) ст. Закону про сексуальні злочини 2003 року [59], за вчинення "простого" зґвалтування винний карається довічним ув'язненням. Довічне ув'язнення є невизначеним у тому розумінні, що при застосуванні цієї міри покарання можливе звільнення судом через Державного секретаря за рекомендацією ради з пероулу і після консультації з лордом. Водночас не вимагається якогось мінімального періоду, коли таке звільнення може бути реалізоване. Особа, звільнена від довічного ув'язнення, залишається на дозволі залишок свого життя і може бути знов повернута до в'язниці в будь-який час [309, с.487]. Законом 1982 року встановлено загальні принципи поводження з молодими злочинцями, які саме покарання їм слід призначати. Згідно цих принципів суд не може поставити вирок про тюремне ув'язнення особі, яка не досягла 21 року, або ув'язнити таку особу на будь-якій підставі. Цим же Законом було скасовано Борстальське виховання (тримання у виправному закладі закритого типу неповнолітніх осіб віком від 16 до 21 року із суворим режимом). Відповідно до цього Закону, якщо особа, яка не досягла 21 року, визнана винною у вчиненні злочину,  суд може видати наказ про тримання такої особи в центрі затримання або про позбавлення волі молоді, а також призначити їй покарання у вигляді довічного позбавлення волі, якщо тільки, на думку суду, не існує іншого відповідного методу поводження з правопорушником. Такий наказ може бути виданий, якщо суд вважає, що заходи, пов'язані з позбавленням волі, необхідні для захисту суспільства або у зв'язку з тим, що було вчинено серйозний злочин, і застосування до винного вироку, не пов'язаного з позбавленням волі, було б невиправданим [290, с.129].

Для американського кримінального права характерною є система невизначених вироків, що була введена у штаті Нью-Йорк (США)у 1877 році та згодом поширилась на більшість штатів. Ця система полягає у винесені вироків без точної вказівки строку позбавлення волі і широкому застосуванні дострокового звільнення. Суд встановлює лише загальні межі тюремного ув'язнення, зазвичай досить тривалі (наприклад, 5-20 років) або дуже тривалі (наприклад, від 20 до 50 років, а також від 1 до 99 років). Дійсна ж тривалість позбавлення волі визначається спеціальної комісією - радою з умовно-дострокового звільнення з врахуванням "хорошої поведінки" засудженого [130, с.243-244]. Ця практика зазнавала критики. В кінці 1970-х років в окремих штатах США була введена система визначених вироків з самими вузькими рамками меж суддівського розсуду, яка мала на меті зведення до мінімуму повноважень рад по умовно-достроковому звільненню або взагалі їх скасування [196, с.76]. Суть полягала у тому, що суд міг лише скоректувати з врахуванням обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин передбачене законом покарання в досить вузьких межах.  Сьогодні діють обидві ці системи у різних штатах США.

 Федеральний закон розрізняє три великі групи злочинів (посягань): 1) фелонії - найбільш небезпечні посягання, що караються смертною карою або ув'язненням на строк понад 1 рік; 2) місдімінори - менш небезпечні посягання, які караються тюремним ув'язненням на строк до 1 року; 3) незначні посягання - специфічні різновиди місдімінору, які караються тюремним ув'язненням на строк до 6 місяців або штрафом до $5 тис. для фізичних осіб та до $10 тис. для юридичних осіб, або обома покараннями разом. Зґвалтування у КК усіх штатів, що були нами розглянуті, належить до фелонії. Тому подальший аналіз буде присвячено караності саме цього посягання. Так, фелонії поділяються на кілька класів, залежно від яких встановлюються межі кримінального покарання:

 фелонія класу А - довічне тюремне ув'язнення або смертна кара;

 фелонія класу В - 25 або більше років тюремного ув'язнення;

 фелонія класу С - від 10 до 25 років тюремного ув'язнення;

 фелонія класу D - від 5 до 10 років тюремного ув'язнення;

 фелонія класу Е - від 1 до 5 років тюремного ув'язнення [227, с.136].

 Специфічним кримінально-правовим заходом є пробація, яка, за висновком А.В.Савченка, належить до окремого виду звільнення від кримінальної відповідальності [227, с.236].

 Відповідно до ЗЗ США, зґвалтування без обтяжуючих обставин є фелонією класу В (№ 2242 ЗЗ США). Вчинення зґвалтування, що призвело до смерті особи, є фелонією класу А (№ 2245 ЗЗ США). У випадку вчинення злочину повторно, строк покарання подвоюється. Такий підхід міститься у КК штату Алабама (США), КК штату Індіана (США). Натомість у штаті Вісконсин (США)"просте" зґвалтування розглядається як фелонія класу С, а обтяжене - як фелонія класу В.

Відповідно до КК штату Каліфорнія (США), зґвалтування карається тюремним ув'язненням на 3, 7 або 8 років  (п. (а) ст. 264 КК).

 У КК штату Нью-Йорк (США) зґвалтування без обтяжуючих обставин віднесено до фелонії класу Е (тюремне ув'язнення від 3 до 4 років), а при вчиненні злочину із застосуванням насильства або щодо жінки, котра нездатна дати згоду на це через фізичну неспроможність, або щодо особи, котра не досягла 11-річного віку (розглядаються як обтяжуючі обставини) - до фелонії класу В (від 25 і більше років тюремного ув'язнення).

 У КК штату Техас (США) сексуальний напад без обтяжуючих обставин є фелонією другого ступеня, що карається позбавленням волі на строк від 2 до 20 років (п. (а) ст. 12.33 КК). Вчинення злочину за обтяжуючих обставин є фелонією першого ступеню, що тягне за собою призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі або позбавленням волі на строк від 5 до 99 років (п. (а) ст.12.32 КК). За вчинення фелонії другого чи першого ступеню винному може бути призначено додаткове покарання у вигляді штрафу в розмірі, що не перевищує $10 тис. (п. (b) ст.12.32, п. (b) ст. 12.33).

 У КК штату Юта (США) за зґвалтування, вчинене щодо дитини або за наявності інших обтяжуючих обставин, покарання призначається на невизначений строк, але не менше 6, 10, 15 років позбавлення волі і може бути довічним.

 КК штату Флорида (США) кваліфікує "просте" зґвалтування як фелонію І ступеня. Відповідно до п. (3)(b) ст.775.082 КК, для фелонії І ступеня строк ув'язнення становить не більше 30 років або довічно. Вчинення злочину за обтяжуючих обставин є фелонією, що карається довічним ув'язненням. Особа (18 років і старше), яка вчиняє сексуальний напад, або замах на нього, і пошкоджує статеві органи особи, молодшої 12 років, вчиняє фелонію, за яку призначається смертна кара, відповідно до ст.ст. 775.082 і 921.141 КК ((п. (а)(2)ст.794.011 КК).

У КК штату Аляска (США) зґвалтування належить до фелонії першого ступеню (ст. 11.41.410 КК), за яке, відповідно до ст. 12.55.125 КК, призначають покарання у вигляді позбавлення волі строго визначене, але за будь-яких обставин не повинно перевищувати 40 років позбавлення волі. Якщо злочин вчинено вперше - 8 років позбавлення волі; У випадку вчинення злочину із застосуванням зброї, із спричиненням фізичного ушкодження - 10 років позбавлення волі; зґвалтування вчинено вдруге - 15 років; якщо винний засуджується вдруге за вчинення насильницького сексуального злочину - 20 років; якщо засуджується втретє - 25 років (ст. 12.55.125 КК). Передбачені додаткові покарання за вчинення фелоній. Так, за вчинення фелонії І ступеня, винному може бути призначено штраф у розмірі $500 тис. (ст. 12.55.035 КК).

 В США кримінальне законодавство федерації та 38 штатів передбачають покарання у вигляді смертної кари за вчинення зґвалтування, яке супроводжується застосуванням смертоносної сили, що спричинило смерть потерпілого. При призначенні такого покарання суд враховує фактори, що пом'якшують або обтяжують покарання. Ці положення викладені у №3592 ЗЗ США [264, с.93-96]. Крім інших злочинів, до таких, що караються смертною карою належать: 1) вбивство при вчиненні зґвалтування; 2) зґвалтування неповнолітньої, що не досягла 12 років; 3) зґвалтування, що спричинило тяжку шкоду; 4) зґвалтування, поєднане із замахом на вбивство потерпілої; 5) злочини сексуального характеру, що спричинили смерть потерпілого; 6) сексуальна експлуатація дитини, яка призвела до його смерті [130, с.298-303]. Такий вид покарання не застосовується до осіб, що не досягли 18-річного віку. Слід зазначити про неоднозначне та суперечливе ставлення американського судочинства до застосування смертної кари. Не зважаючи на певну казуїстичність і непослідовність, вища судова інстанція здійснила значний обсяг роботи, спрямований на впорядкування та обмеження застосування смертної кари в державі. Разом з тим, у 1987 році (рішення у справі "МакКлескі проти Кемпа") Верховний суд США ще раз підтвердив конституційність смертної кари [227, с.239].