22. Оскільки ЦК України не пов'язує надання права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівля або інша капітальна споруда, а також, яка прилягає до будівлі або споруди, в розмірі необхідному для досягнення мети найму, з укладенням договору оренди землі, наймач будівлі або іншої капітальної споруди має право на користування земельної ділянкою відповідно до мети оренди, без укладення договору оренди землі.

23. Ч. 2 ст. 796 ЦК України, яка передбачає що у випадку якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець, суперечить ч. 1 цієї ж статті, яка надає право наймачу будівлі або споруди (їх частини) користуватись земельною ділянкою лише в розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Для усунення суперечності в ЦК до ч. 2 ст. 796 ЦК України необхідно внести зміни, якими встановити, що якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування земельною ділянкою в обсязі, необхідному для досягнення мети оренди.

24. Наймачу будівлі (споруди) повинно надаватись право користування земельною ділянкою лише в розмірі, необхідному для досягнення мети оренди будівлі (споруди), а не всією земельною ділянкою. Якщо в договорі оренди будівлі (споруди) буде передбачатись право користування земельною ділянкою в обсязі більшому, ніж необхідний для оренди будівлі (споруди), то в такому випадку, буде мати місце змішаний договір, в якому будуть присутні елементи як договору найму будівлі (споруди), так і договору оренди землі. Тому, до відносин щодо користування земельною ділянкою в обсягах більших, ніж необхідно для здійснення найму будівлі (споруди) повинні застосовуватись спеціальні норми, які регулюють правові відносини в сфері оренди землі;

25. Встановлення імперативної норми, щодо визначення складу плати за користування будівлею або іншою капітальною спорудою є не зовсім коректним. При такому підході виникають проблеми щодо визначення плати за користування будівлею або іншою капітальною спорудою у випадку найму певної частини будівлі або іншої капітальної споруди без спеціального визначення розміру земельної ділянки, яка надається в користування. Враховуючи це, на нашу думку, необхідно до ст. 797 ЦК України внести зміни, якими встановити, що плата за користування будівлею або іншою капітальною спорудою не складається, а може складатись з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою, що позбавить сторони договору від певних складностей, пов'язаних із визначенням плати за користування земельною ділянкою.

26. ЦК виділяє договір найму (оренди) житла як самостійний цивільно-правовий договір, відмінний від договору найму (оренди) майна. Тому на відносини щодо найму (оренди) житла не будуть поширюватись загальні положення про найм (оренду), які містяться в параграфі 1 глави 58 ЦК.

27. Оскільки виділення договору найму (оренди) житла як самостійного цивільно-правового договору зумовлене особливим призначенням такого об'єкту цивільних прав як житло, а саме - для проживання у ньому людей, то мета договору найму житла - використання для проживання, є складовим елементом договору найму житла.

28. Власникам житла необхідно надати право на передачу житла у найм (оренду) не для проживання у ньому, однак в такому випадку відносини між наймодавцем та наймачем повинні регулюватись нормами не гл. 59 про найм (оренду) житла, а нормами гл. 58 про найм (оренду), зокрема параграфом 4 "Найм (оренда) будівель або інших капітальних споруд".

29. Умова, щодо необхідності отримання власником житла дозволу на передачу житла у найм (оренду) від місцевих державних адміністрацій або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад, яка пропонується в проекті ЖК, є безпідставною, оскільки призведе лише до значного ускладнення цивільного обороту.

30. Застосування в ст. 812 ЦК терміну "майно, що обслуговує будинок" є не коректним з огляду на відсутність в законодавстві чіткого визначення такого майна. Враховуючи це, доцільно замінити в ч. 3 ст. 812 термін "майно, що обслуговує будинок" на термін "допоміжні приміщення та технічне обладнання будинку".

31. Положення ч. 2 ст. 813 ЦК про те, що якщо наймачем житла є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб, є не послідовними, оскільки в будь-якому випадку наймач за договором найму житла (незалежно від того фізична це чи юридична особа) відповідно до ст. 810 ЦК має право використовувати житло лише для проживання фізичних осіб. Встановлення цих положень лише призводить до логічного питання щодо можливості фізичних осіб використовувати житло не для проживання, тому для усунення можливості неоднозначного тлумачення закону ці положення повинні бути виключені.

32. Оскільки в ст. 820 ЦК встановлено, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла, умова про розмір плати за користування житлом в договорі найму житла відноситься до істотних умов договору.

33. Ст. 777 ЦК України доцільно доповнити положеннями, якими встановити, що у випадку якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом трьох місяців уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача за іншим договором та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк.

34. Положення ЦК про можливість розірвання договору найму житла за ініціативою наймача лише після невнесення наймачем плати за 6 місяців та про закріплення права суду надавати строк для відновлення житла та відстрочення виконання рішення, є дискримінаційними по відношенню до наймодавця та порушують принцип рівності сторін, оскільки практично надають можливість наймачу порушувати умови договору без відповідних наслідків і позбавляють наймача належним чином захистити свої порушені права. Враховуючи це до ст. 825 ЦК слід внести наступні зміни:

 п. 1 ч. 2 ст. 825 ЦК України викласти у наступній редакції: невнесення наймачем плати за користування житлом протягом трьох місяців, якщо договором не встановлений інший строк, а при короткостроковому наймі - більше одного разу;

з п. 2 ч. 2 ст. 825 ЦК виключити абзаци 2 та 3.

35. Беручи до уваги те, що умовою подільності речі є збереження цільового призначення самої речі (здатності речі забезпечувати досягнення певних цілей) після її поділу, при виділення частини підприємства слід виходити насамперед з того, чи зберігається при цьому цільове призначення підприємства, тобто чи зможе після такого виділення юридична особа самостійно здійснювати діяльність, направлену на досягнення мети, для якої вона була створена.

36. Характерними ознаками підприємства, як єдиного майнового комплексу є:

- наявність основної господарської ланки, наявність якої обумовлює напрямок використання підприємства, як єдиного майнового комплексу при здійсненні підприємницької діяльності. Це може бути земельна ділянка, унікальне обладнання, найменування, репутація тощо;

- обов'язкова наявність в складі підприємства прав та обов'язків.

- можливість виділити за характером діяльності цього майнового комплексу із всіх зобов'язань власника ті зобов'язання, які пов'язані виключно з діяльністю даного майнового комплексу і тому входять до складу майна підприємства.

37. До Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди, затвердженого наказом ФДМ України, необхідно внести зміни, які стосуються виключення з переліку певних документів, які особа, яка має намір орендувати державне майно не може подати, оскільки в неї їх не може бути.

38. Враховуючи складність та особливість відносин, пов'язаних з передачею в оренду підприємства як єдиного майнового комплексу, обґрунтовується необхідність законодавчого врегулювання цих відносин, шляхом доповнення глави 58 ЦК України "НАЙМ (ОРЕНДА)" параграфом 7 "Найм (оренда) підприємства як єдиного майнового комплексу" в якому встановити загальні правила та особливості найму (оренди) підприємства, як єдиного майнового комплексу, зокрема врегулювати такі питання: визначення складу та вартості майна та майнових прав, які можуть входити до складу підприємства; дотримання прав кредиторів юридичної особи при передачі в оренду підприємства та інші.

39. Для вдосконалення законодавчого врегулювання процедури укладення договорів оренди єдиного майнового комплексу державних та комунальних підприємств, в ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідно внести зміни, яким встановити, що орендодавець вчиняє дії по укладенню договору після закінчення терміну, встановленого законом трудовому колективу для прийняття рішення про оренду єдиного майнового комплексу або його структурного підрозділу, лише при умові, якщо трудовим колективом не прийняте рішення про оренду єдиного майнового комплексу.

40. Оскільки передача в оренду державного майна повинна бути правом орендодавців, а не обов'язком, недоцільно встановлювати в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" перелік підстав, за яких орендодавець може відмовити у передачі в оренду державного та комунального майна.

41. В ЦК необхідно закріпити норму, якою встановити, що передача підприємства як єдиного майнового комплексу у найм (оренду) оформлюється актом прийому-передачі або іншим документом, в якому повинен бути чітко визначений перелік майна та права і обов'язки, що передаються у складі підприємства як єдиного майнового комплексу;

42. При укладенні договору оренди підприємства як єдиного майнового комплексу в договорі обов'язково повинна бути визначена вартість підприємства як єдиного майнового комплексу, а не лише вартість окремого майна, яке включене до складу єдиного майнового комплексу.

43. Встановлення в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" умов щодо надання грошових коштів та цінних паперів та інших оборотних засобів на спеціальних умовах є правомірним, оскільки ЦК допускає можливість встановлення в законі або договорі видів майна, яке не входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу. Однак, положення про надання грошових коштів та цінних паперів на умовах кредиту, є некоректним. У випадку передачі у найм (оренду) єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, вирішувати питання щодо умов передачі цінних паперів необхідно в залежності від того, які саме цінні папери будуть передаватись. Якщо державне підприємство до передачі єдиного майнового комплексу в оренду володіло акціями, то ці акції повинні передаватись органу, уповноваженому управляти державним майном, а саме: ФДМ та його регіональним відділенням. Цінні папери, які мають обмежений строк випуску (векселі, облігації), можуть викупатись разом з іншими оборотними засобами, однак це не повинно виключати можливість передачі таких цінних паперів орендарю у складі єдиного майнового комплексу, за загальними правилами передачі неспоживних речей.