Окремі питання господарського процесу, зокрема його принципи, гарантії реалізації принципу законності, особливості розгляду господарських спорів, висвітлюються в працях М.Авдюкова [18], С.Амосова [35], А.Бикова [319], А.Боннер [87, 88], Є.Веденєєва [108], А.Власова [147], І. Голованя [174], М.Гурвича [190, 191], Р.Гукасяна [189], А.Добровольського [201], В.Долежана, М.Єлисєєва [208], П.Єлісейкіна [209], Г.Жиліна [213, 214], Б.Завидова, В.Зайцевої [220], А.Клейнмана [261, 262, 263], К.Комісарова [279, 280], О.Костенка, П.Крупка [300], П.Логвинова [319], Г.Макаренка [325], Д.Миргородського [335], О.Немировської [356], Н.Нерсесова [357], А.Плешанова [391], В.Потапенка [409], В. Примака, В. Простової, Н. Решетникової [457], В.Рясенцева [473], В.Семенова [489, 490, 491], А.Сивака [505], Т.Степанової [540], В.Тараненка [566, 567], П.Трубникова [584, 585], М.Тузова [586], С.Халатова [603], Ю.Чопка [626], М.Чунова [630], А.Шананіна [634], В.Шерстюка [645], К.Юдельсона [672, 673], М.Юкова [674] та інших учених.

Деякі питання судового управління як специфічного виду державного управління аналізуються у дослідженнях Є.Агеєвої [25], А.Альохіна [33], Н.Глазу­нової [169], В.Єгіазарова [207], А.Кожухова [266, 267], В.Колпакова [274], М.Косюти, Е.Мурадяна [347], Д.Осборна [371], А.Пікулькіна [389], П.Пластрика, В.Тація [568], Д.Токарєва [580], Н.Федорова [597], В.Цвєткова [612, 613], В.Чиркіна [625], Г.Щокіна [669]. Функції управління та особливості їх реалізації у сфері судового управління висвітлено А.Агаповим [23], Г.Атаман­чуком [56], Д.Бахрахом [64, 65, 66], І.Варламовою, Б.Габричидзе [162], Б.Єлисеєвим [162], Є.Глу­щенком [170], Л.Жиліною [215], Є.Захаровою, В.Козбаненком, Б.Лазарєвим [310], Л.Міц­кевичем [339], Ю.Стариловим [535], Ю.Тихомировим [570, 571, 572, 573], Г.Тумано­вим [587], Д.Фурсовим [602], Ю.Шемшученком [644].

Попри значну кількість праць, присвячених розвитку судової влади та господарських судів, в сучасній юридичній науці ще немає синтетичних досліджень концептуального характеру щодо судової системи в Україні в цілому та органів господарської юрисдикції зокрема. Здебільшого поза увагою дослідників залишаються питання системного характеру діяльності цих органів, трансформації їх функцій в ринкових умовах у контексті правової реформи та гуманізації права, вироблення прийнятної для України моделі функціонування судової системи. Це і зумовило вибір дисертантом теми дослідження, формування його мети і завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України (номер державної реєстрації РК 0101U001007). За участю дисертанта були підготовлені пропозиції щодо внесення змін до законів України ,Про арбітражний суд", ,Про судоустрій", Господарського процесуального кодексу України, нового Закону ,Про судоустрій України".

Зміст і основні положення дисертаційного дослідження відповідають основним завданням здійснення правової і адміністративної реформ в Україні.

Мета і завдання дослідження полягають у здійсненні комплексного правового аналізу функціонування системи господарських судів у контексті здійснюваної в Україні правової реформи та виробленні концепції оптимізації їх діяльності в умовах утвердження ринкової економіки, всебічної трансформації суспільства.

З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:

— здійснити історіографічний аналіз досліджуваної проблеми з метою визначення прийнятних методологічних підходів до формування оптимальної моделі функціонування господарських судів в Україні, а також концептуальних засад їх організації і діяльності;

— на основі історико-правового аналізу становлення і розвитку органів господарської юрисдикції в Україні на різних історичних етапах визначити перспективи їх трансформації у сучасних умовах;

— проаналізувати діяльність спеціалізованих судів крізь призму реалізації конституційної гарантії демократизації судової влади;

— визначити місце і роль господарських судів у судовій системі України;

— визначити місце місцевих, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України у системі судів загальної юрисдикції;

— окреслити повноваження господарських судів усіх ланок, їх внутрішню структуру і взаємозв'язки всередині системи;

— на основі  порівняльного аналізу законодавства України та зарубіжних країн, що регулює відносини у сфері господарського судочинства, захисту економічних інтересів суб'єктів господарських правовідносин, визначити можливості адаптації норм зарубіжного законодавства до національного, накреслити тенденції розвитку законодавства у цій сфері;

— здійснити науково обгрунтоване прогнозування розвитку законодавства, що регулює діяльність господарських судів в Україні, та виробити практичні рекомендації, пропозиції щодо його вдосконалення.

Об'єктом дослідження є процес нормативно-правового регулювання організації та діяльності господарських судів України та правові норми, що забезпечують управління ними.

Предметом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі організації та діяльності господарських судів України, становлення та розвитку системи господарського судочинства.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали як загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи, найбільш ефективні для пізнання правової сфери, зокрема функціонування судової системи.

Застосування діалектичного методу дало можливість, по-перше, проаналізувати процес становлення господарських судів як складний динаміч­ний процес, в якому завдяки виникненню і розв'язанню внутрішніх суперечностей здійснюється перехід до нового якісного стану судової системи; по-друге, значно глибше осягнути суть діяльності органів господарської юрисдикції, яка розглядається в органічному зв'язку з діяльністю інших гілок державної влади та їх органів.

Поєднання методів аналізу та синтезу зумовило двохаспектний розгляд проблем функціонування господарських судів в Україні. З одного боку, автор спирався на значний фактичний матеріал (діяльність господарських судів усіх ланок, проблеми галузевого управління), узагальнення та синтез якого дали можливість сформулювати теоретичні положення та висновки. З іншого боку, ретельно проаналізовані теоретичні моделі організації та правового забезпечення діяльності господарських, інших спеціалізованих судів, вироблені вітчизняною та зарубіжною наукою. Це зумовило виділення основних елементів цих теорій, обґрунтування висновків, які випливають з кожної моделі організації судової системи.

Застосування системного методу дало змогу проаналізувати розвиток господарських судів України як багатофакторної системи правових інститутів та органів, що утворюють ефективну сполучну конструкцію між державою і громадянським суспільством, правовою і економічною системами.

Використання структурно-функціонального методу зумовлене необхідністю виділити константні зв'язки між органами господарської юрисдикції, а також основні форми та рівні їх діяльності незалежно від того, в яких суспільно-історичних умовах вона здійснюється. Водночас характеристика структури системи господарської юрисдикції як взаємозв'язків між її окремими органами, а також між судовою владою в цілому та іншими елементами цієї системи зумовила аналіз місця та ролі складових системи господарської юрисдикції, необхідність вивчення їх функцій. Це, в свою чергу, дало змогу розглядати окремі правові інститути як такі, котрі завдяки цілому ряду функціональних повноважень у сфері господарського судочинства не лише входять до судової влади, а й відіграють у процесі її реалізації істотну роль, а також здійснити розмежування між окремими структурами судової влади.

Спеціальні наукові методи, використані дисертантом, також утворюють певну систему, і лише їх органічне використання дало змогу реалізувати такі настанови наукового дослідження, як повнота, конкретність, логічна несуперечливість та об'єктивність. Історичний метод пізнання правових явищ застосовувався при аналізі еволюції ролі, функцій, сутнісних ознак спеціалізованих судів, що діяли в Україні на різних історичних етапах, впливу суспільно-історичних процесів на зміни у законодавстві, при характеристиці генезису господарської юрисдикції.

Порівняльний метод дав змогу автору виділити загальні тенденції розвитку господарської юрисдикції у різних державах і правових системах та специфіку їх реалізації за різних систем права. Це, в свою чергу, відкрило можливості трьох основних сфер дослідження: інститутів та основних органів у системі господарської юрисдикції у міжнародному масштабі; систем організації господарського судочинства у перехідних суспільст­вах; становлення системи господарських судів в Україні у контексті плюралізму концепцій щодо її організації, правових засад та повноважень.

Адекватне висвітлення сфер діяльності та ефективності органів господарської юрисдикції, оцінка ступеня результативності їх рішень стали можливі завдяки застосуванню в дослідженні конкретно-соціологічного аналізу. Останній уможливив зв'язок теоретичних проблем з практикою.

Положення та висновки дисертаційного дослідження ґрунтуються на аналізі як зарубіжної, так і вітчизняної нормативно-правової бази, зокрема принципів і норм Конституції України, Закону України ,Про судоустрій України", Цивільного і Господарського, Цивільного процесуального і Господарського процесуального кодексів, інших законів і підзаконних актів.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв'язання. У дисертації здійснено комплексний аналіз етапів та особливостей становлення і правових засад діяльності господарських судів в Україні, на підставі чого вироблено цілісну концепцію оптимізації їх діяльності в ринкових умовах, трансформації суспільства та широкомасштабної правової реформи. У межах дослідження одержано результати, які мають наукову новизну:

1. Вперше здійснено комплексне дослідження розбудови в умовах судово-правової реформи в Україні організаційної та функціональної структури господарських судів як спеціалізованих судів у системі судів загальної юрисдикції. Доведено, що їх успішна діяльність вирішальною мірою залежить від ступеня розвитку в країні ринкових відносин, а останні, в свою чергу, зумовлені рівнем функціонування незалежних господарських судів.

2. Проаналізовано дореволюційне законодавство Російської імперії, яке ретельно регламентувало організацію та діяльність комерційних судів, на підставі чого зроблено висновок про те, що воно становило самостійну галузь права.

3. Доведено, що господарсько-судова форма захисту суб'єктивних прав, незважаючи на подібність із загальносудовою формою захисту цивільних прав, суттєво відрізняється від останньої: встановлена законом для господарського суду форма діяльності найбільш пристосована для розгляду і розв'язання господарських спорів, повною мірою враховує вплив господарського суду на економіку України, а передбачений законом порядок розгляду господарських спорів цілком забезпечує виконання завдань, поставлених перед господарськими судами. З огляду на нечіткість формулювання у Законі України ,Про судоустрій України" правової природи господарського суду запропоновано доповнити закон спеціальною нормою з повною характеристикою судів загальної юрисдикції як елемента судоустрою та сутнісних особливостей спеціалізованих судів.