Актуальність теми дослідження. Важливими передумовами становлення в Україні демократичної, соціальної, правової держави є забезпечення ефективного захисту прав людини і громадянина, насамперед судового, механізмів реалізації права людини на правосуддя, утвердження принципів соціально орієнтованої ринкової економіки, кардинальні зміни у механізмі забезпечення законності, правового контролю в господарській сфері. Це стосується насамперед засобів захисту прав суб'єктів господарської діяльності. Суспільству потрібен механізм, здатний забезпечувати законність і повагу до суб'єктивних прав, гарантувати правову захищеність суб'єктів господарської діяльності. У цьому механізмі судова діяльність посідає особливе місце, забезпечуючи перевірку судом законності й обґрунтованості правових актів органів державного управління.

Судова форма захисту є однією з гарантій прав і свобод громадянина, передбачених Конституцією України. Судовим органом, який повинен розв'язувати господарські спори між юридичними особами — суб'єктами господарської діяльності, став господарський суд. Нова система судів фор­мується за принципом територіальності та спеціалізації і є прогресивною формою організації судової системи. Адже спеціалізація судів створює необхідні передумови для рішучих перетворень у напрямі демократизації судової влади.

З метою поглиблення поділу влади і закріплення спеціалізації судової влади у 2001 р. Верховна Рада України прийняла низку законодавчих актів, що докорінно змінили систему судоустрою та процедуру провадження справ у судових органах. Арбітражні суди були перетворені на господарські, які є спеціалізованими у системі судів загальної юрисдикції, становлять єдину триланкову систему, що складається з місцевих господарських судів, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України. З прийняттям у 2002 р. Закону України ,Про судоустрій України" судова реформа дістала повноцінного правового закріплення.

Оцінюючи здійснені перетворення у судовій системі, можна стверджувати, що повнота реалізації конституційних принципів організації системи правосуддя та потенціалу започаткованих трансформацій судової системи визначальною мірою залежатиме від вибору процесуально-правових механізмів. В свою чергу, вибір таких механізмів зумовлюється особливостями моделі функціонування судової системи, що актуалізує наукове дослідження проблеми вироблення адекватної концепції та створення на її основі відповідної оптимальної моделі.

Актуальність теми зумовлена й тим, що практика застосування прий­нятих законів визначила необхідність внесення до них певних корективів. Це стосується не лише базових для судової системи законів, а й таких 
вузькоспеціалізованих, як Господарський процесуальний кодекс. Адже спрямованість і зміст реформування процесуального законодавства повністю визначалися результатами протистояння прихильників діаметрально протилежних концепцій розбудови судової системи.

Отже, необхідність наукового осмислення процесу становлення і діяльності господарських судів та пов'язаних з цим питань управління зумовлена, з одного боку, практичними проблемами трансформації суспільства і судової гілки влади в цілому, функціонуванням системи господарських судів України зокрема, а з іншого — теоретичними проблемами, пов'яза­ними з методологічним забезпеченням такої трансформації. Відтак перебіг судової реформи спричинив низку питань, зокрема щодо здійснення правосуддя у господарських відносинах.

Аналіз ступеня наукової розробки правових і організаційних засад становлення і діяльності господарських судів в Україні дає змогу визначити, з одного боку, сталу тенденцію до піднесення дослідницького інтересу до цих проблем, а з іншого — висвітлення у численних публікаціях лише локальних аспектів діяльності господарських судів чи дотичних питань. Насамперед слід відзначити ті дослідження, які розглядають особливості функціонування судової влади в контексті аналізу принципу поділу державної влади на три гілки та принципу стримувань і противаг у реалізації влади, теорії і практики організації державного управління. Це праці класиків світової правової думки — Ш.-Л. Монтеск'є [342], Г. В. Ф. Гегеля [166], Б. Чичеріна [628], сучасних вітчизняних дослідників — В. Авер'янова [20, 21], Т. Андрусяка [666], С. Василюка [103], В. Городовенка [177], Ю. Грошевого [188], Г. Ковальчука, М. Козюбри , А. Колодія [273], В. Копєйчикова, Є. Кубка, І. Марочкіна [188], Є. Мартинчика [330], М. Наума, І. Панкевича, П. Рабіновича [444], В. Селіванова [488], В. Сіренка, О. Скакун [509], В. Скоморохи [510], О. Скрипнюка [511], В. Стефанюка [541, 542, 543, 544], В. Тація [568, 232, 233], П. Чеберяка [618], В. Шаповала, Ю. Шевчука [638, 639], Ю. Шемшученка [644], В. Шишкіна [650, 651, 652, 653], Ф. Шульженка [666, 667] та російських учених-юристів — С. Алексєєва [30, 31, 32], Н. Глазунової [169], В. Єршова [211], А. Ковальова, В. Козбаненка, М. Коротких [292], Ю. Северина [487], Ю. Тихомирова [570, 571, 572, 573], В. Халіпова [604], Л. Явича [679, 680], В. Яковлєва [682, 683], а також зарубіжних авторів — А. Барака [61], Ж.-Л. Бержеля [72], А. Шайо [631] та ін.

У працях про правову природу господарських (арбітражних) судів містяться досить суперечливі думки щодо їх статусу, повноважень, функцій. Так, якщо С. Абрамов [13, 14], М. Гершенов, М. Ліпецкер [315], В. Можейко, З. Шкундін [657, 658] вважали державний арбітраж особливим державним органом і не відносили його ні до судів, ні до адміністративних органів, то Т. Абова [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9], І. Ананов, В. Афанас'єв [57, 58],  А. Власов [147, 148, 149], В. Гребенников, Р. Калістратова [240, 241,], А. Клейнман [261, 262 263], С. Кочекьян, П. Логвинов [319], М. Рейхель, С. Студенікін обстоювали думку про те, що арбітраж за своєю природою є органом державного управління адміністративного характеру. Як конституційну гарантію демократизації судової влади розглядають спеціалізовані суди М. Амельченко [34], В. Анохін [39], І. Бондаренко [86], М. Клеандров [253, 254, 255, 256, 257, 259, 260], В. Савицький [474], А. Цихоцький [616].

Наступним важливим напрямом дослідження проблеми є аналіз перебігу судово-правової реформи. Різні аспекти становлення незалежних судів в Україні та реформування господарського судочинства висвітлюються у працях С. Васильєва [100, 102], Ю. Грошевого [188], Л. Давиденка, В. Маляренка [328], В. Ма­мутова, Б. Полякова, М. Руденка [465, 466, 467], В. Семчика, М. Тітова [574, 575], С. Штогуна [662]. Повноцінний аналіз цих процесів можливий лише за умови застосування компаративного підходу, порівняння особливостей реформування судової системи у Російській Федерації, інших пострадянських країнах, з одного боку, і східно- та західноєвропейських — з іншого. Саме такий аналіз здійснено в працях Є. Абросимової [15], А. Біднякова, І. Василенко [99], А. Во­робйова [160], Н. Єлисеєва [208], М. Клеандрова [253, 254, 255, 256, 257, 258, 259, 260], Н. Кострової [294], Г. Ласка [311], О. Петру­ніної, С. Проніна [441], М. Сироти [507], Я. Старцева, Т. Супатаєва [563], Є. Харитонова [606, 607, 608], В. Шишкіна [650, 651, 652, 653, 655, 656].

Проблемі співвідношення цивільно-процесуальної та господарсько-процесуальної форм захисту прав та законних інтересів юридичних осіб — суб'єктів господарської діяльності присвячено чимало праць українських і російських юристів — В. Блажеєва [80], В. Ганєєва [163, 164, 165], В. Жуйкова, В. Му­сіна, М. Оніщука [366], С. Пелевіна [383], О. Сухорукова [366], Я. Федорова [598], Н. Чечиної, Д. Чечоти [623, 624].

Принципи і форми діяльності господарського суду як нового інституту захисту прав та інтересів суб'єктів господарської діяльності всебічно висвітлені в дослідженнях Г. Атаманчука [56], М. Бялика, Г. Дроздова [204], Л. Кар­тужанського [249], А. Козлова [268, 269], В. Мамутова, Г. Петрова [385], І. Побірченка [393, 394, 395, 396, 397], Н. Салі­щевої [477], Б. Хангельдієва [605], Я. Штуліна [663, 663, 665].

Історії діяльності на території України господарських судів, зокрема комерційних, арбітражних, в різні історичні періоди присвячено чимало історико-правових досліджень українських і російських учених — Є. Анісімова [37], І. Архипова [54, 55], В. Балуха [59], М. Баришнікова [63], Л. Бекузарової [68], Д. Бешера [76], С. Васильєва [102], Ю. Веденєєва [106, 107], Ю. Вовка [150], Ф. Вольфсона, В. Гон­чаренка [232, 233], І. Гордона [176], М. Деппа [197, 198], М. Єрошкіна [210], В. Землянської [227, 228, 229], В. Комарова [275, 276, 277, 278], Т. Коржихіної [290], М. Криленка [301], В. Курицина [308], Е. Лортикяна [321, 322, 323], А. Максимо­вича [326], О. Мироненка [336, 337, 338], П. Музиченка [344, 345], І. Побірченка [393, 394, 395, 396, 397], А. Невзорова [354], В. Радус-Зеньковича [446], М. Ривкіна [459], А. Рогожина [232, 233], М. Руденка [465, 466, 467], В. Рум'янцева [468, 469, 470], В. Сер­дюка, Л. Снегірьова, В. Степанкова, А. Сурилова, Д. Сусла [564], О. Тимощука [576, 577], Г. Тимченка [578], Б. Тищика [579], М. Ушакова [594], А. Фемеліді [599], Л. Фішмана [601], Г. Шер­шеневича [648, 649].

Проблеми створення арбітражних судів та становлення органів господарської юрисдикції в Україні на сучасному етапі порушуються в працях В. Баранкова, Б. Бігуна [77], В. Комарова [275, 276, 277, 278], О. Коцюби [295], І. Марочкіна [188], В. Пого­рілка [285], А. Селіванова, Н. Сібільова, В. Сташиса [537], В. Шелестова [642, 643].

Особливостям діяльності господарських судів в умовах судово-правової реформи в Україні та інших пострадянських державах, питанням визначення кола окремих судових юрисдикцій, за якими мають створюватися ланки спеціалізованих судів, а також повноважень судів різних рівнів приділяється велика увага в дослідженнях В.Баранкова, В.Бойка [82, 83], Є.Бори­сової [89, 90], В.Бринцева [94], С.Васильєва [102], О.Вінника [141], В.Гергелійника [168], В.Єршова [211], О.Задорожного [218], В.Зайцевої [219, 220], В.Ліпки, В.Медведчука, В.Никонова [358], В.Па­лій [380], І.Панової [381], А.Половникової [406], В.Радченка, М.Разинкової [449], В.Савицького [474], Г.Свердлика [483], О.Святоцького, І.Сєрової [493], В.Стефанюка [541, 542, 543, 544], Е.Страунінга, Т.Супатаєва [563], М.Треушникова [581, 582, 583], П.Чеберяка [618], Я.Шевченко [637], М.Штефана [660, 661], В.Щер­бини [670, 671], В.Яковлєва [681, 682, 683], В.Яркова.