Ефективність виконання покладених завдань на міліцію громадської безпеки багато в чому залежить від оптимальної моделі правових основ її регулювання. Ця модель повинна відбивати найбільш раціональну структуру, управлінську схему, чітко визначати компетенцію її підрозділів, зв'язки з іншими структурними підрозділами міліції. Аналіз норм, що регулюють формування і діяльність місцевої міліції, свідчить про наявність досить великої правової бази, яку можна умовно розділити на два види: загальні та спеціальні акти. Загальні акти стосуються всієї міліції, а спеціальні акти регулюють організацію і діяльність відповідно місцевої міліції, її служб і підрозділів.

Питання правових основ регулювання місцевої міліції надзвичайно важливі, оскільки в процесі своєї діяльності вона постійно втручається у сфери інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, які охороняються державою. Від того, наскільки чітко і зрозуміло будуть урегульовані численні і різноманітні правовідносини залежить, в кінцевому рахунку, стан законності і авторитету діяльності багатьох служб місцевої міліції. Оскільки вона є дуже специфічним органом держави, наділена правом застосовувати примусові заходи.

Основними державними актами, що визначають правові основи місцевої міліції в України є Конституція України, Закон України "Про міліцію", Концепція розвитку органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України до 2005 року. Варто зазначити, що правове положення місцевої міліції в Україні визначається такими основними моментами:

- вона здійснює свою діяльність на основі (на підставі) та у виконанні законів;

- будучи органом державного управління, призвана здійснювати виконавчо-розпорядницьку діяльність, використовуючи правові засоби;

- є складовою ланкою системи міліції взагалі, яка створюються безпосередньо державними органами;

- вона безпосередньо або через вищестоящі ланки Міністерства внутрішніх справ підзвітна і підконтрольна органам державної влади;

- діючи в межах своєї компетенції, місцева міліція потребує повної самостійності, автономності у виконанні поставлених перед нею завдань;

- в даний час кожен елемент (підрозділ, галузева служба) системи місцевої міліції знаходиться у взаємозв'язку і відповідно підпорядкований вищестоящому.

Аналіз сформованої до кінця 90-х років нормативно-правової основи діяльності української міліції в цілому, і місцевої міліції зокрема, дозволяє виділити такі її особливості.

По-перше, вкрай незначна питома вага закону законодавчого регулювання в її побудові і діяльності. Незважаючи на те, що діяльність місцевої міліції дуже специфічна, законодавство про неї у конкретному змісті цього слова відсутнє. Майже вся діяльність міліції будується на основі відомчих актів-наказів, інструкцій і настанов. Тобто вакуум законодавчих актів, що утворився, заповнюється відомчою нормотворчістю.

По-друге, явно не визначена роль нормативних актів МВС України. Як відзначав Б.П. Курашвілі, для того, щоб реально стояти в центрі державного управління, закон повинен бути конкретним і мати пряму дію [121, с. 151]. Тим часом, багато законів відрізняються неповнотою, декларативністю, бланкетністю.

По-третє, як не дивно, надмірність відомчої нормативно-правової бази в регулюванні діяльності міліції має тенденцію не до зниження, а навіть навпаки - до збільшення. Наприклад, до початку 90-х років існувало більше 4 тисяч нормативних актів МВС СРСР, які регулювали діяльність міліції взагалі і місцевої міліції зокрема. А тільки в 1990 році Міністр внутрішніх справ України видав більш 200 нормативних актів. Безпосередньо відомчих актів тільки по лінії місцевої міліції до середини 90-х років діяло більше 100. Якщо до цього додати трохи актів, що мають загальне значення, а також численні вказівки, листи, то цифра виходить значна.

По-четверте, незважаючи на великий обсяг відомчої нормативно-правової бази, мають місце істотні прогалини в регулюванні діяльності місцевої міліції. Велика частина відомчого матеріалу не кодифікована і не систематизована. Багато важливих, гострих життєвих питань стоять поза сферою будь-якого юридичного опосередкування.

По-п'яте, слабка структурованість нормативно-правової основи діяльності міліції. Вона формувалася при відсутності цілісної, розрахованої на перспективу концепції. Нормативно-правові акти приймалися і приймаються в силу конкретної потреби, що виникає у процесі роботи.

З прийняттям у 1990 році Закону України "Про міліцію", почався новий виток реформування і розвитку міліції. Цей закон визначив, що основними блоками стали кримінальна міліція та місцева міліція. При формуванні блоку місцевої міліції виникло, безсумнівно, багато проблем пов'язаних з організаційними і правовими питаннями. На основі обновлюваного українського законодавства місцева міліція поступово знаходила своє місце в системі Міністерства внутрішніх справ. За час свого існування діяльність місцевої міліції неодноразово зазнавала критики, зокрема з питань правової і організаційної побудови. Цей процес триває і понині, тому виникає необхідність в доопрацюванні цих питань на сучасному етапі державотворення в Україні. Необхідно внести доповнення в Закон України "Про міліцію", які б більш предметно розмежували функції кримінальної міліції та місцевої міліції і дозволили б звільнити її від непритаманних їй функцій. Слід закріпити основні завдання місцевої міліції і визначити соціально-правову належність її.

На сьогоднішній день виникла необхідність на основі "Положення про міліцію громадської безпеки України", розробити функціональні напрямки діяльності, що б відобразилися в Законі України "Про міліцію громадської безпеки України", який повинен відповідати всім міжнародним стандартам. Адже багато повноважень служб і підрозділів місцевої міліції, що стосуються прав і свобод людини та громадянина, передбачені сьогодні лише в порядку відомчого регулювання (профілактика, охорона громадського порядку, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням).

Чинними правовими актами слабо визначені роль та місце місцевої міліції в державі й суспільстві. А невизначеність компетенції - пряме породження адміністративно-командної системи. При такому положенні місцева міліція може бути використана для усунення небезпеки (реальної і удаваної) і вирішення конфліктних ситуацій, що підривають стабільність цієї системи.

Дотепер немає чіткого визначення місцевої міліції та термінів, від яких вона походить, зокрема - "громадська безпека". Досить розпливчате уявлення про предмет її діяльності. Відсутність науково обґрунтованих цілей і завдань місцевої міліції приводить до довільного ставлення до її функцій і структури. Питання про функції в законі повинно ставитися з огляду не тільки, на те, чим повинна, але і чим не повинна займатися місцева міліція.

Однією з великих проблем залишається питання визначення соціально-правового статусу місцевої міліції в цілому і її співробітників зокрема.

Під соціально-правовим статусом місцевої міліції розуміється в даному випадку не тільки сукупність повноважень, прав і обов'язків, тобто компетенції, але і система соціальних функцій, зв'язків і відносин, що визначають місце і роль місцевої міліції в суспільстві [125, с. 17].

З огляду на визначену соціалізацію функцій місцевої міліції, особливостей її створення, діяльності, фінансування і підпорядкованості, на відміну від прав, свобод та обов'язків, саме вони не вимагають законодавчого закріплення на державному рівні.

Тому, на наш погляд, з вищесказаного випливає необхідність не декларованого, а детально обміркованого прийняття Закону України "Про міліцію громадської безпеки Україні".

Дослідження організаційної системи місцевої міліції дозволяє на основі зіставлення її з положеннями теорії управління зробити ряд принципових висновків, які будуть необхідні надалі для розгляду таких питань:

1) місцева міліція утворює цілісну складну організаційну систему управління, де служби і підрозділи становлять її елементи;

2) місцева міліція як відносно самостійна підсистема органічно входить у систему міліції України на основі загальних для неї ознак і є системою державних органів виконавчої влади;

3) місцева міліція містить у собі елементи, об'єднані спільністю цілей, завдань, функцій і побудови організаційних структур. На цій підставі можна стверджувати, що місцева міліція являє собою систему служб і підрозділів, утворених і законодавчо закріплених, з метою створення та стійкої підтримки соціально прийнятного рівня громадського порядку і громадської безпеки.

Завдання, що ставиться перед місцевою міліцією в нормативно-правових актах, такі як боротьба зі злочинністю і адміністративними правопорушеннями, профілактика тощо, це далеко не мета, а засіб досягнення мети, тобто стану громадської безпеки. Оскільки, зниження кількості злочинів не може бути метою, тому що саме по собі воно (ця кількість злочинів, що залишилася) стає більш небезпечним, шкідливим і ціль зусиль суспільства, витрачених на боротьбу зі злочинністю, не буде досягнута. Якщо ж будуть створені більш безпечні умови життя населення, зниження шкідливості, заподіяного злочинними діями, і підвищення громадського спокою, почуття безпеки, то ціль у цьому випадку буде реально досягнутою.

Як було викладено вище, державним галузевим органом виконавчої влади в державній системі забезпечення громадського порядку і безпеки є Міністерство внутрішніх справ України. Відповідно до "Положення про Міністерство внутрішніх справ України", затвердженого Указом Президента України від  17 жовтня 2000 року та доповненнями від 24 грудня 2001 року, воно здійснює в межах своїх повноважень державне управління в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина, охорони правопорядку, забезпечення громадської безпеки і безпосередньо реалізує основні напрямки діяльності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ.

Узагальнюючи викладене, можна зазначити, що місцева міліція як галузева підсистема органів внутрішніх справ - це сукупність взаємозалежних підрозділів міліції, що мають закріплені в законі компетенцію і організаційну структуру, яка функціонує з метою охорони громадського порядку на вулицях і в інших громадських місцях, забезпечення громадської безпеки, надійного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, їх власності від злочинних і інших протиправних зазіхань, своєчасного реагування на зміни оперативної обстановки.

Діяльність місцевої міліції будується на принципах законності, поваги особистості, соціальної справедливості, демократизму, гласності, постійного врахування громадської думки.

Функції місцевої міліції, які здійснюються в процесі адміністративно-виконавчої діяльності та проведення дізнання у кримінальних справах, випливають з її основних задач і становлять основні напрямки її діяльності. Розглянемо коротко систематизований перелік функцій, які здійснює місцева міліція при виконанні завдань, що ставляться перед нею із забезпечення особистої безпеки громадян:

- забезпечує на території району (міста) дотримання законів, інших актів органів державної влади, охорону прав і свобод громадян; здійснює контроль за дотриманням рішень органів влади підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

- захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян від злочинних та інших протиправних зазіхань;

- надає допомогу громадянам, що постраждали від злочинів, адміністративних правопорушень, а також знаходяться в безпомічному або іншому стані, небезпечному для їхнього життя і здоров'я;

- реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію, що надходить про злочини, які загрожують особистій або громадській безпеці, вчасно вживає заходів, передбачених законодавством;