Самі розробники Закону "Про міліцію" розцінюють міліцію громадської безпеки (місцеву міліцію) лише як перехідну ступінь до її муніципалізації. Певним етапом в розвитку ідеї муніципалізації міліції стало прийняття урядом Москви двох постанов: N 276 від 24 грудня 1991р. "Про створення міліції громадської безпеки (місцевої міліції)" і N 176 від 7 квітня 1992 р. "Про управління муніципальної (місцевої) міліції" [208, с.104-109].

На нашу думку сама концепція муніципалізації міліції Москви являє собою компроміс, що обумовлюється наявністю діючої структури міліції і потребами адміністрації Москви, яка є органом самоврядування і відповідає перед мешканцями столиці за стан громадського порядку, наведення на вулицях міста елементарного порядку.

Наряди управління муніципальної міліції являють собою автоекіпажі, що складаються з двох офіцерів-інспекторів і водія із рядового складу. Відмітною особливістю несення служби нарядами є те, що вони забезпечують комплексну охорону громадського порядку своїми силами у найбільш складних в кримінальному відношенні містах, здійснюючи у процесі роботи практично всі функції зовнішньої служби міліції: патрульно-постову, дорожнього й санітарного нагляду, профілактики правопорушень і таке інше.

Ідея створення муніципальної міліції в Узбекистані сприйнята як актуальна в плані реорганізації системи МВС. Передбачалось, що МВС республіки збереже за собою роль координатора і консультанта, а також буде займатися безпосередньо боротьбою зі злочинністю. А охорону громадського порядку повністю візьме на себе місцева міліція. Вона буде не лише фінансуватися за рахунок місцевого бюджету, але й підпорядковуватись місцевому виборчому органові. Однак, практична реалізації цих ідей в республіці зовсім не безболісна.

Загально теоретичному плані первісними є такі проблеми, як: обґрунтування місця і роль муніципальної міліції в концепції розбудови правової держави; визначення оптимальних зв'язків з іншими ланками правоохоронної системи в цілому, іншими структурами органів внутрішніх справ, зокрема [139, с.168-171].

Для Узбекистану створення муніципальної міліції породжує ряд проблем, пов'язаних з підготовкою кадрів, які б володіли узбецькою, таджицькою, російською і іншими мовами народів, що проживають в тій чи іншій місцевості.

Особливий інтерес викликає організація поліції самоврядування в Литовській Республіці. На території самоврядних районів знаходяться поліцейські дільниці. Поліція самоврядувань фінансується із республіканського бюджету і бюджету самоврядувань. Останні за рахунок власного бюджету забезпечують виплату заробітної платні персоналу поліції, а також оплату господарських витрат на отримання поліцейських дільниць.

За рахунок коштів державного бюджету Литовської Республіки посадовим особам поліції виплачуються компенсації і відшкодовуються збитки, а також утримуються республіканський апарат поліції самоврядування і фінансується централізоване матеріально-технічне забезпечення поліцейських дільниць.

З метою збільшення чисельності працівників поліції, розвитку технічної бази підрозділів, матеріального заохочення працівників, покрашення умов їх побуту, використовуються також засоби, одержані від всіх підприємств, установ, організацій, за надання послуг та на основі договорів, а також за рахунок стягнення штрафів і других джерел.

Органи місцевого самоврядування виділяють приміщення поліції самоврядувань, забезпечують технічну експлуатацію, опалення, освітлення і ремонт цих приміщень.

Утворення поліцейських дільниць, установлення території що обслуговується, є виключним правом органів самоврядування верхнього рівня (округів).

Керівництво поліцією самоврядування здійснюється Департаментом поліції МВС Литовської Республіки. Керівництво поліцейськими дільницями, що знаходяться на території міста (району) здійснює комісар поліції самоврядування, який одночасно є і заступником комісара поліції міста. Комісар поліції самоврядування (дільниці) за поданням комісара поліції призначається адміністрацією самоврядування відповідного рівня (міста, округу) і наділяється повноваженнями керівника органу дізнання і посадової особи, компетентної розглядати справи про адміністративні правопорушення.

В західній поліцеїстиці до органів муніципальної поліції відносять поліцейські формування, особовий склад яких "наймається" владою територіальних утворень (як правило міст, графств, сільських населених пунктів), підпорядкованих цієї владі. Вони функціонують у межах чітко визначеної юрисдикції і виконують задачі по обслуговуванню населення [143].

В такому розумінні муніципальні поліцейські формування функціонують в поліцейських структурах більшості розвинутих країн заходу. Їх структура, організація, обсяг компетенції характеризується великою різноманітністю і залежить, перш за все, від специфіки державного управління, адміністративно-територіального устрою, політико-правових традицій і концепцій поліцейської діяльності.

В кількісному та якісному відношенню муніципальні органи поліції найбільш розвинуті в децентралізованих державних системах, які побудовані на принципах місцевої автономії і незалежності. Це, перш за все США та інші країни англосаксонської системи права. В централізованих системах державного управління муніципальна поліція представлена в значно меншій мірі. Проте, слід відзначити, що й в цих системах останнім часом намітилась очевидна тенденція децентралізації і муніципалізації поліцейських органів. Показовим в цьому відношенні є приклад Франції. З 1983 року невеличким муніципалітетом уряд Франції надав право створювати свої власні поліцейські сили.

Але повернемося до характеристики деяких особливостей місцевої міліції у США. Кожний, хто знайомий з американськими фільмами-вестернами, звернули увагу на те, яке важливе місце відводиться (майже в кожному з них) шерифу та його помічникам. Систематично борючись зі злочинністю, шериф, як правило, володіє виключно великою самостійністю і підпорядковується лише меру міста. Практично він діє незалежно від центральної поліцейської влади.

Інститут шерифів, що бере свій початок у минулому столітті, і став прообразом системи муніципальної поліції. В більшості західних країн вона існує поряд з державною поліцією, причому обидві системи не дублюють, а взаємодоповнюють одне одного.

Для муніципальної поліції обов'язкові директиви міністерства внутрішніх справ і юстиції, урядів та комісарів в регіонах. Кадри для неї готують в загальнонаціональних навчальних закладах. Між іншим, термін "муніципальна поліція" прижився не в усіх країнах; наприклад, в США її називають "місцева поліція" і вона є одною з дільниць поліцейської системи. Місцева влада має право видавати нормативні акти згідно яких муніципальній міліції ставлять за обов'язок виконання додаткових функцій, які не зафіксовано законами штатів та федерації. Так, їй часто ставлять за обов'язок надавати допомогу населенню в різного роду конфліктах "сімейних, поміж сусідами"; контролювати освітлення вулиць, дотримання санітарних нормативів, надання допомоги особам похилого віку.

В Англії термін "муніципальна поліція" також не вживається. Тут є 47 поліцейських формувань графств і міст-графств, які складають так звану місцеву поліцію. Традиційна поліцейська влада в адміністративному графстві, який має окремий поліцейський загін - постійний об'єднаний комітет. Він створюється з рівної кількості представників місцевого органу влади, ради графства та мирових судів. Основним обов'язком поліцейської влади є створення в районі, який перебуває під її контролем, відповідних і достатніх для охорони правопорядку сил [84, с.16].

У Франції муніципальні підрозділи поліції малочисельні. Функції їх обмежені і зведені до підтримання громадського порядку. До того ж запроваджуються вони лише у середніх і відносно не великих містах з населенням понад десять тисяч чоловік. Є муніципальна поліція і в самому Парижі. Вона підпорядкована головному управлінню муніципальної поліції та в організаційному відношенні поділена на двадцять рот безпосередньо в столиці та двадцять шість - в його передмістях.

Відродження "муніципальної влади" при виконанні поліцейських заходів у Франції пояснюється, головним чином, характером муніципальної поліцейської влади, а також тим, що національна поліція створена порівняно недавно. Дійсно, націоналізація поліцейського персоналу у Франції була проведена згідно закону від 23 квітня 1941 року, в зв'язку з чим з'явилося у ряді випадків "подвійність" питання відносно поліцейського персоналу і компетенції поліції.

Реформа на початку восьмидесятих років внесла істотні зміни не лише в правовий статус і організацію місцевого самоврядування, але й в місцеву поліцію. Мова іде, перш за все, про введення нового інституту комісарів, що прийшов на зміну традиційному для Франції інститут префектів.

Самий широкий спектр задач вирішує муніципальний штат поліцейських в Германії. Патрульна служба здійснює чергування, постійно їздить на автомобілях та контролює обстановку на певній території. У разі дорожніх пригод, або вбивства працівники муніципальної міліції першими прибувають на місце події та приступають до розслідування, яке ведуть до тих пір, поки спеціалісти кримінальної міліції не приймуть його на себе.

Діяльність поліції щодо регулювання дорожнього руху не обмежується виключно проведенням стримуючих заходів. До кола її обов'язків також входить створення місць з підготовки населення щодо знань правил дорожнього руху з залученням для цього засобів масової інформації.

Наряду з викладеним, патрульна служба для вирішення своїх задач при необхідності може привертати кінну поліцію, а також спеціальні автомобілі й гелікоптери.

В Італії муніципальна поліція грає значно меншу роль, ніж три інших підрозділи: державна поліція, що виконує загальнополіцейські функції, корпус карабінерів, що забезпечує громадський порядок, розслідування злочинів, боротьбу з тероризмом, а також виконує функції військової поліції і, так звана, фінансова гвардія, що відповідає за виконання податкового законодавства і боротьбу з контрабандою. в цій країні муніципальна поліція контролює дорожній рух та проводить в життя місцеві закони. Між іншим до поступаючи в муніципальну поліцію пред'являються ті ж вимоги, що і до кандидатів в державну поліцію, хоча в Мілані є школа, яка готує кадри виключно для муніципальних поліцейських підрозділів.

В Нідерландах муніципальна поліція є не в усіх містах. В кожному конкретному випадку питання вирішується за підсумками переговорів мера з міністром внутрішніх справ. Якщо в муніципальній поліцейській дільниці створено відділ карного розшуку, необхідно додатково узгодження з міністром юстиції.

Як бачимо, підходи до формування муніципальної поліції, її структури і завдань повсюди різні, але є й спільні характерні ознаки.

Практично скрізь муніципальна поліція включає до себе так звану "зовнішню службу", тобто поліцію, яка в основному займається патрульною службою. Подекуди до даної служби входять загони кінної міліції і групи провідників службово-розшукових собак. Є в цій системі дорожньо-транспортний відділ, який займається організацією дорожнього руху і розслідуванням дорожньо-транспортних правопорушень, а також адміністративний відділ, що здійснює контроль за забезпеченням реалізації на місцях законодавства щодо видачі ліцензій, створення ділового підприємництва, а також про час і правила торгівлі, про лотереї, мисливство, рибалку і таке інше.