Вона забезпечує нагляд за безпекою дорожнього руху, санітарним станом населених пунктів, порядком на ринках, виконанням розпоряджень міської влади.

Одночасно вона відіграє роль своєрідного дублера і резерву національної поліції: муніципальних поліцейських організацій, що сприяють їй при проведенні оперативно-розшукових і інших заходів щодо охорони правопорядку, а також інформують про осіб і факти, що представляють для неї інтерес. При надходженні зведень про злочини вони оперативно вживають необхідних заходів для їхнього запобігання, припинення і розкриття, повідомляють про це органи державних поліцейських сил і передають їм відповідний матеріал [55].

На нашу думку, в Україні, перелік задач місцевої міліції не повинен повторювати (дублювати) аналогічні переліки задач і функцій органів державної влади, тобто органів внутрішніх справ та міліції, що містяться у Законі України "Про міліцію" 1990 р. і ряді інших нормативних актах.

Діяльність муніципальних органів охорони громадського порядку, на нашу думку повинна бути спрямована на вирішення "некримінальних" функцій, покладених нині на міліцію, а також на вирішення тих потреб громадян, що виявилися ще не в полі зору наявних у країні органів і установ.

Насамперед, маються на увазі такі функції як адресно-довідкова робота; забезпечення збереження знайдених і зданих у міліцію документів і майна; надання "послуг" по витвереженню громадян і тимчасовому утримання осіб, що не мають визначеного місця проживання; порятунок людей і охорона майна, що опинилося без догляду, у випадку виникнення надзвичайних подій (аварії, катастрофи, пожежі, повені і т.п.); проведення карантинних заходів під час епідемій, епізоотій і інше.

У ряді випадків, у зв'язку з відсутністю спеціальних органів і установ, що наділені достатніми повноваженнями, на органи внутрішніх справ намагаються покласти й інші функції, безпосередньо законодавством не передбачені: попередження і припинення правопорушень в сфері екології, природокористування, санітарії, моральності; здійснення контролю за виконанням рішень органів місцевого самоврядування з питань, віднесеним законодавством до їх ведення; надання допомоги громадянам, що постраждали в результаті нещасних випадків; знос незаконно споруджених гаражів тощо.

В даний час тенденція покладати все нові і нові функції (особливо некримінального характеру) на органи внутрішніх справ очевидна, що на нашу думку, в остаточному підсумку може привести до відволікання їх від вирішення основних задач і функцій, спрямованих на захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних і інших протиправних зазіхань.

Тому, на нашу думку, вбачається необхідним створення саме місцевої міліції для вивільнення органів внутрішніх справ від другорядних завдань та для ефективного забезпечення громадського порядку на місцях .

Місцева міліція є складовою частиною міліції України. Її задачі, перелік підрозділів, порядок їхнього створення, ліквідації і реорганізації встановлені статтею 7-1 Закону України від 20 грудня 1990 року "Про міліцію".

Керівникам органів внутрішніх справ пропонується вжити заходів до реформування підрозділів такого роду, а структуру і функції міліції громадської безпеки привести у відповідність з вимогами правових актів, що регламентують її діяльність.

Таким чином, статус муніципальних органів охорони громадського порядку дозволяє розглядати їх на нашу думку як органи масового соціального обслуговування населення, здатних оперативно реагувати на різноманітні звернення з проханням про надання кваліфікованої допомоги громадянам, опинившихся в надзвичайних ситуаціях, а також вирішувати задачі "некримінального" характеру, що покладаються в даний час на органи внутрішніх справ.

Це дозволить органам внутрішніх справ зосередити свою увагу на вирішення більш складних задач, покладених на них чинним законодавством.

Основними задачами муніципальних органів охорони громадського порядку повинні стати:

• забезпечення особистої безпеки громадян;
• охорона громадського порядку на території відповідних муніципальних утворень;
• попередження і припинення адміністративних правопорушень і кримінальних злочинів у межах, установлених законом;
• надання сприяння державним правоохоронним органам у їхній діяльності по попередженню, припиненню, розкриттю і розслідуванню злочинів, охороні громадського порядку;
• надання екстреної допомоги особам, опинившихся в безпомічному стані;
• здійснення контролю за виконанням рішень органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і навколишнього середовища, забезпечення санітарного благополуччя населення, використання земель і водяних об'єктів на території муніципального утворення, збереження пам'ятників історії і культури, що знаходяться в муніципальній власності, створення умов для забезпечення населення послугами торгівлі, станом доріг місцевого значення, а також інших рішень, у випадках, коли здійснення цих функцій безпосередньо покладено на муніципальні органи охорони суспільного порядку правовими актами органів місцевого самоврядування;
• надання в межах своєї компетенції сприяння громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності, громадським об'єднання в реалізації їхніх законних прав і інтересів.

Інші задачі на муніципальні органи охорони громадського порядку можуть бути покладені тільки законом.

Як нам представляється, дублювання задач органів державної влади, тобто органів внутрішніх справ не доцільно. Це припускає, що муніципальні органи охорони громадського порядку підмінять державну міліцію, чого на нашу думку не повинно бути. Вони, тобто муніципальні органи охорони громадського порядку повинні наділятися тільки властивою їм, а не іншим яким-небудь органам компетенцією.

Передбачити, що формування муніципальних органів охорони громадського порядку здійснюється за узгодженням з Міністерством внутрішніх справ України, його регіональними органами.

На нашу думку, на державному рівні повинен бути прийнятий закон "Про місцеву міліцію" з обліком викладених вище пропозицій. У даному законі повинно бути, насамперед, закріплене право, а не обов'язок прийняття відповідних законів на рівні держави, без якого-небудь обліку засобів і умов. При цьому органи місцевого самоврядування, як нам представляється, при створенні муніципальних органів охорони громадського порядку не повинні погоджувати це питання з органами державної влади, а створювані органи повинні цілком відповідати всім умовам і порядку їхнього формування, закріпленим на державному рівні.

При цьому штатна чисельність муніципальних органів охорони громадського порядку повинна визначатися суб'єктом їхнього формування, тобто органами місцевого самоврядування. Організаційна структура даних органів повинна залежати від покладених на них функцій і затверджуватися головою місцевого самоврядування. У число цих функцій, як нам представляється, повинні бути включені ті, котрі в даний час виконують органи внутрішніх справ, тобто функції "некримінального" характеру не віднесені до їх ведення (дотримання правил торгівлі, санітарного стану, екології і ряду інших подібних їм).

Особливо варто підкреслити, що в умовах соціальної нестабільності, невідпрацьованого механізму функціонування місцевого самоврядування, повинна приділятися особливе значення системі контролю за формуванням і діяльністю муніципальних органів охорони громадського порядку. Вона повинна включати крім загального контролю з боку самих органів місцевого самоврядування, прокурорського нагляду, також і контроль за кадровим складом муніципальних органів, що служать, охороні громадського порядку з боку територіальних органів внутрішніх справ.

Підводячи короткий підсумок аналізу вищезгаданих положень, слід зазначити, що ідея створення муніципальних органів охорони громадського порядку, поза системою Міністерства внутрішніх справ України є вірною і цілком відповідає нормам діючого законодавства.

Однак ми бачимо, що створення муніципальних органів охорони громадського порядку базувалося на структурних підрозділах міліції громадської безпеки органів внутрішніх справ, у відношенні яких органи місцевого самоврядування, разом з начальниками територіальних органів внутрішніх справ визначають їхні задачі по охороні громадського порядку, контролюють його дотримання, погоджують відповідні поточні і перспективні плани роботи, вносять пропозиції про реорганізацію конкретних підрозділів і служб, ініціюють звіти їхніх начальників перед населенням, заохочують або представляють до заохочення міліцейських співробітників.

Дана обставина, як нам представляється, була, невірною, на підставі відсутності єдиної концепції поняття муніципальних органів охорони громадського порядку і чіткого, ясного розуміння сутності місцевого самоврядування.

Загальновідомо, що основними ознаками органів місцевого самоврядування є наявність повноважень на вирішення питань місцевого значення (у тому числі і питань охорони громадського порядку) і їхня автономність стосовно системи органів державної влади.

Очевидно, що на сьогоднішній день муніципальні органи охорони громадського порядку в країні ще не створені і функції по охороні громадського порядку на території муніципальних утворень здійснюють структурні підрозділи органів внутрішніх справ. Підкреслимо, що на законодавчому рівні порядок взаємодії органів внутрішніх справ і місцевого самоврядування досить чітко і повно не врегульований, внаслідок чого виникає дуже багато суперечливих моментів.

У висновку хотілося б підкреслити, що одним з головних, пріоритетних питань, що повинні вирішувати органи місцевого самоврядування, є захист прав і свобод громадян. Реалії сьогоднішнього дня - положення в економіці, ріст злочинів і правопорушень особливо актуалізують питання охорони громадського порядку і громадської безпеки.

Для задовільного вирішення вищезгаданих питань, тобто цілей і задач українського суспільства і держави на муніципальному рівні, взаємодія між органами державної влади в особі органів внутрішніх справ і місцевого самоврядування необхідно і передбачати, але для цього потрібні правові та організаційні заходи і зусилля, і насамперед з боку органів державної влади.
 

 
Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. З появою поліції в Російській імперії на неї було покладено обов'язки по охороні населення від небезпеки і сприяння йому в досягненні забезпеченого і благополучного існування.

2. Спочатку поліція була створена в містах, а згодом, в казенних і удільних маєтках була організована сільська поліція (земська поліція). Крім цього, за проханням землевласників, на приватні кошти, з дозволу губернатора, були засновані окремі поліцейські посади, сформовані команди пішої або кінної поліцейської варти, які підтримували порядок, спокій і безпеку в межах тих місцевостей, для яких охорона призначалась. Вони були зобов'язані виконувати законні вимоги власників по охороні їх маєтків. В той же час відносно відповідальності, призначення, звільнення зі служби ці чини і команди підпорядковувались      встановленим для поліцейських    чинів правилам. Пізніше міська і земська поліція були об'єднані в одну загальну повітову поліцію. Винятком були тільки губернські міста і деякі значні міста і містечка.

3. При загальній недостатності грошових коштів у повітах, завданням поліцейської реформи, яка планувалась, полягало в залученні до поліцейської справи самої общини і її парафіяльного піклування, в постановці всього поліцейського устрою в органічний зв'язок з общинним і земським самоврядуванням та в створенні контрольних органів зі сторони держави.