4. Тимчасовий уряд проголосив заміну поліції народною міліцією з виборним керівництвом, підпорядкованим органам місцевого самоуправління. Почали створюватись такі форми міліції як: робітнича міліція. Червона гвардія, селянська міліція. Пізніше, керуючись постановою "Про робітничу міліцію". Ради на місцях створювали озброєні формування під іншими назвами: спеціальні загони охорони, загони порядку і охорони, охоронні дружини, робітничі дружини, селянські дружини. Однак, у зв'язку з ростом кримінальної злочинності, була створена централізована професійна робітничо-селянська міліція.

5. На території Західноукраїнської Народної Республіки, після ліквідації австрійської жандармерії, на місцях на добровільних засадах почалась теж формуватись "народна міліція". Часто вона обиралась на зборах або на вічах. Це була місцева "самодіяльність". Однак, оскільки державі треба було мати чітко організовані і дисципліновані органи охорони публічного порядку, то був створений "Корпус Української державної жандармерії". Народна міліція, де люди цього хотіли, продовжувала діяти. Таким чином, місцева поліція в царській Росії була організована в складі державної поліції. В революційній Росії місцева міліція в різних її формах діяла самостійно, до часу створення централізованих формувань. В ЗУНР вона спочатку була організована в сільській місцевості, і незалежно від створених державних органів продовжувала діяти.

6. Сьогоднішні громадські формування: муніципальні дружини, варти порядку, асоціації ДНД, загони самооборони, які створені і діють в деяких областях України, є не що інше, як різновидність форм участі населення в охороні громадського порядку. Однак, на відміну від заходу, вони не є місцевою поліцією.

7. Сутність місцевої міліції полягає в тому, що вона створюється органами місцевого самоврядування і підзвітна їм, знаходячись у взаємодії з іншими міліцейськими структурами. Національна міліція повинна здійснювати по відношенню до муніципальних підрозділів міліції координаційні функції. Організаційного підпорядкування не повинно бути. Воно має місце тільки при проведенні спеціальних операцій. Для їх забезпечення створюються механізми централізації, консолідації, нарощування міліцейських сил. Не зважаючи на організаційно-правову самостійність муніципальної міліції, застосування і виконання загальнодержавного законодавства залишається її найважливішим обов'язком. Крім того муніципальна міліція зобов'язана пред'являти вищим органам міліції необхідну інформації про стан правопорядку.

8. На основі аналізу порядку утворення і функціонування підрозділів вітчизняної місцевої (муніципальної) міліції та поліції західних країн можна, на наш погляд, зробити слідуючи висновки:

• Розподіл компетенції місцевої і національної поліції проводиться, як правило, в законодавчому порядку (наприклад, в Великобританії і Франції - в національному законодавстві, в США - в законах штатів). Муніципальна поліція зобов'язана в своїй діяльності керуватися законами країни і постановами уряду. При цьому їй надаються широкі повноваження і самостійність по здійсненню заходів щодо охорони громадського порядку й профілактики правопорушень, в питаннях операційно - штатного будівництва й прийняття тактичних та управлінських рішень;
• Призначення керівників муніципальної поліції проводиться місцевою владою, але, як правило, за згодою з центральними органами поліції;
• Пріоритети в діяльності муніципальної міліції виробляються на місцевому рівні. В разі, якщо муніципальні поліцейські органи залучаються до виконання будь-яких загальнонаціональних пріоритетів або програм, вони одержують фінансові дотації з державного бюджету;
• Зарахування особового складу до муніципальної поліції здійснюється на конкретній основі, оплата праці в різних юрисдикціях може бути різноманітною і залежить від виконання службових обов'язків та інших параметрів, які передбачені положеннями щодо проходження служби;
• Взаємодія з національними органами поліції, с формуваннями міжрегіонального і регіонального рівня, а також з сусідніми юрисдикціями обумовлюється у відповідних угодах і контрактах;
• Основні вимоги до кадрів муніципальної поліції, як правило, співпадають з загальнонаціональними стандартами. Система підготовки є в більшості своїй єдиною і централізованою;
• Стратегія забезпечення охорони порядку і безпеки, боротьби зі злочинністю на місцевому рівні в цілому ґрунтується на загальнонаціональних концепціях та рекомендаціях;
• Інформація про стан правопорушень в місцевій юрисдикції, особливо показники злочинності, в обов'язковому порядку передається до центру;
• В поліцейських системах, що тяжіють до децентралізованих структур і з розвинутим муніципальним рівнем, присутній відважений правовий і організаційний механізм нарощування муніципальних поліцейських сил у разі ускладнення криміногенного стану;
• Ефективність муніципальної поліції як один із основних критеріїв включає так звану "ступінь задоволеності населення" діяльністю місцевого поліцейського органу та може відрізнятися від загальнонаціональних оцінок.

9. Розвитку тенденцій децентралізації й активності створення муніципальної поліції сприяють і суттєві зрушення у концепціях поліцейської діяльності. Перш за все, вони пов'язані зі спробами перетворення поліції в орган соціального обслуговування населення, яке повинно проводитися з урахуванням інтересів і запитів громадян, що проживають на певній території. Потрібно розробити цільові програми і плани розвитку та введення у вищих закладах освіти нових спеціалізацій, серед яких передбачити і зв'язок органів внутрішніх справ з населенням та громадськими формуваннями. З метою законодавчого закріплення участі громадськості у профілактиці правопорушень необхідно, на нашу думку, запропонувати у проект Закону України "Про соціальну профілактику правопорушень в Україні" ввести розділ про профілактичну діяльність громадських формувань, де передбачити форми їх участі у профілактиці правопорушень.

10. Аналіз сформованої до кінця 90-х років нормативно-правової основи діяльності української міліції в цілому, і місцевої міліції зокрема, дозволяє виділити такі її особливості:

По-перше, вкрай незначна питома вага закону законодавчого регулювання в її побудові і діяльності. Незважаючи на те, що діяльність місцевої міліції дуже специфічна, законодавство про неї у конкретному змісті цього слова відсутнє. Майже вся діяльність міліції будується на основі відомчих актів-наказів, інструкцій і настанов. Тобто вакуум законодавчих актів, що утворився, заповнюється відомчою нормотворчістю.

По-друге, явно не визначена роль нормативних актів МВС України. Тим часом, багато законів відрізняються неповнотою, декларативністю, бланкетністю.

По-третє, як не дивно, надмірність відомчої нормативно-правової бази в регулюванні діяльності міліції має тенденцію не до зниження, а навіть навпаки - до збільшення.

По-четверте, незважаючи на великий обсяг відомчої нормативно-правової бази, мають місце істотні прогалини в регулюванні діяльності місцевої міліції. Велика частина відомчого матеріалу не кодифікована і не систематизована. Багато важливих, гострих життєвих питань стоять поза сферою будь-якого юридичного опосередкування.

По-п'яте, слабка структурованість нормативно-правової основи діяльності міліції. Вона формувалася при відсутності цілісної, розрахованої на перспективу концепції. Нормативно-правові акти приймалися і приймаються в силу конкретної потреби, що виникає у процесі роботи.

11. Таким чином, завдання місцевої міліції орієнтовані на забезпечення громадського порядку і безпеки, охорони прав і свобод людини, боротьбу з торгівлею у невстановлених місцях, порушеннями порядку обігу наркотичних засобів  та  психотропних  речовин; неправильним паркуванням автомобілів, безквитковим проїздом у громадському транспорті, самовільним захопленням земельних ділянок, бродяжництвом, дитячою безпритульністю тощо.

12. Для виконання своїх функцій місцева міліція має права, встановленими Законом України "Про міліцію", Кодексом України про адміністративні правопорушення й іншими нормативними актами, що визначають компетенцію міліції. Організаційна структура місцевої міліції зумовлена покладеними на неї завданнями та переліком виконуваних функцій. Вона визначається, по-перше, характером виконуваних завдань і функцій, по-друге, національно-державним і адміністративно-територіальним розподілом країни. До складу місцевої міліції входять підрозділи патрульної служби, служби дільничних інспекторів міліції, а також приймальники-розподільники для дітей, приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту та ізолятори тимчасового тримання. У складі місцевої міліції можуть утворюватися й інші підрозділи для здійснення охоронних функцій.

13. На наш погляд, доцільним та ефективним є створення місцевої міліції в системі місцевого самоврядування. Одним з можливих варіантів може бути її створення на базі вже існуючих підрозділів міліції, тобто передача із системи МВС України міліції громадської безпеки з відповідними повноваженнями.

Можна зробити висновок, що місцева міліція (місцевого самоврядування) і місцевобюджетна міліція (в системі МВС) не тотожні поняття. Працівники підрозділів останньої знаходяться у штаті МВС і не перебувають у прямому підпорядкуванні місцевих рад, голова виконкому не може віддавати їм накази, призначати на посади або присвоювати звання. їх повноваження - забезпечення фінансування міліції. У свою чергу, місцева міліція - це виконавчий орган представницького органу місцевого самоврядування, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету і створюється для здійснення правоохоронних функцій на території села, селища, міста.

14. В організаційній структурі місцевої міліції виділяють два види структурних підрозділів, органічно пов'язаних між собою цільовою спрямованістю і однорідним характером організаційно-правових форм діяльності.

Перший вид включає апарати, що виконують переважно функції управління місцевою міліцією, тобто функції організації охорони громадського порядку і безпеки. Вони є складовою частиною УМВС областей.

Другий вид - це стройові та спеціальні підрозділи, що знаходяться в оперативному або прямому підпорядкуванні відповідним органам внутрішніх справ і безпосередньо здійснюють функції з охорони громадського порядку і безпеки.

15 На нашу думку, на державному рівні повинен бути прийнятий закон "Про місцеву міліцію" з обліком викладених вище пропозицій. У даному законі повинне бути, насамперед, закріплене право, а не обов'язок прийняття відповідних законів на рівні держави, без якого-небудь обліку засобів і умов. При цьому органи місцевого самоврядування, як нам представляється, при створенні муніципальних органів охорони громадського порядку не повинні погоджувати це питання з органами державної влади, а створювані органи повинні цілком відповідати всім умовам і порядку їхнього формування, закріпленим на державному рівні. Проект закону пропонується в додатках.