Історично виникнення нотаріату пов'язане з розвитком цивільного обігу, необхідністю сприяння його суб'єктам у здійсненні угод і закріпленні прав, що здобуваються, у юридичній формі. Нотаріат виник як інститут громадянського суспільства, що забезпечує захист приватної власності і безспірність майнових прав, охорону прав усіх учасників цивільного обігу. Протягом всієї історії розвитку держави і права нотаріат є складовою частиною правової системи будь-якої країни, оскільки здійснювані нотаріусами функції об'єктивно необхідні і широко використовуються суспільством, особливо в суспільстві з розвиненою економікою та цивільним обігом1.

Нотпаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом,

з метою надання їм юридичної вірогідності.

Організація і діяльність нотаріату в Україні регулюється Законом України "Про нотаріат"2 (далі - Закон), Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , Правилами ведення нотаріального діловодства4 та іншими актами законодавства.

1. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России. - М.: Норма, 1999. - С.243.
2. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст.383.
3. Наказ Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004.
4. Наказ Міністерства юстиції України № 6/5 від 03.02.1994.

 
У систему нотаріату входять: а) нотаріуси, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси); б) нотаріуси, які займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси); в) органи виконавчої влади - у населених пунктах, де немає нотаріусів; г) консульські установи України.

Покладаючи на нотаріальні органи функцію вчинення нотаріальних дій, держава наділяє їх владними повноваженнями (компетенцією).

Законодавство про нотаріат не містить норми, що закріплює загальне правило підвідомчості справ нотаріальним органам, а прямо перелічує нотаріальні дії, що становлять у сукупності компетенцію нотаріальних органів.

Повноваження нотаріальних органів на вчинення нотаріальних дій регламентуються залежно від суб'єкта, уповноваженого здійснювати нотаріальні функції.

Нотаріуси, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси), вчиняють такі нотаріальні дії:

• посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);
• вживають заходів до охорони спадкового майна;
• видають свідоцтва про право на спадщину;
• видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;
• видають свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом іпотеки;
• видають свідоцтва про придбання майна з прилюдніх торгів;
• видають дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
• накладають заборону відчуження житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
• засвідчують вірність копій документів і виписок з них;
• засвідчують справжність підпису на документах;
• засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншій;
• посвідчують факт, що громадянин є живим;
• посвідчують факт перебування громадянина в певному місці;
• посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
• посвідчують час пред'явлення документів;
• передають заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;
• приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

• вчиняють виконавчі написи;
• вчиняють протести векселів;
• пред'являють чеки до платежу і посвідчують неоплату чеків;
• вчиняють морські протести;
• приймають на зберігання документи.

Законодавством України на державних нотаріусів може бути

покладено вчинення й інших нотаріальних дій (ст.34 Закону).

Нотаріуси, які займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси), мають право вчиняти такі ж нотаріальні дії, що і державні нотаріуси, за винятком: 1) накладати і знімати заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садовогр будинку, гаража, земельної ділянки, інщргр нерухомого майна; 2) видавати свідоцтво про право власності на част: ку в спільному майні подружжя у разі рмерті одного, із прдружжА; 3) видавати свідоцтво про право на спадщину; 4) вживати заходів до рхорони спадкового майна; 5) посвідчувати договори довічного утримання; 6) засвідчувати справжність підпиру на документаА, призначених для дії за кордоном, та посвідчувати доручення дАя цієї мети, а також засвідчувати справжність підпису батьків або, опікуна (піклувальника) на згоді про усинрвлення дитини (ст.Щ Закону).

Посадові особи органів місцевого самоврядування у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, мають праАр: 1) вживати заходів до охорони спадкового майна; 2) накладати та знімати<за- борону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У населених пунктах, де немає нотаріусів взагалі, посадові особи органів місцевого самоврядування крім зазначених дій, посвідчують; заповіти, дорученая, вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах.

Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном (ст.37 Закону).

Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилих будин - ків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні; 2) вживають заходів до охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; 5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 6) засвідчують справжність підпису на документах; 7) засвідчують справжність перекладу документів з однієї мови на іншу; 8) посвідчують факт, що громадянин є живим;

1. посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці;
2. посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; 11) посвідчують час пред'явлення документів; 12) при ймають в депозит грошові суми і цінні папери; 13) вчиняють виконав чі написи; 14) приймають на зберігання документи; 15) вчиняють морські протести.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України (ст.38 Закону).

Органи нотаріату здійснюють тільки їм властиві функції. Функції відображають основні напрямки діяльності системи нотаріату, показуючи змістовне значення нотаріальної діяльності. Нотаріальні функції носять у цілому особливий характер, відображаючи специфіку нотаріального провадження й нотаріальної діяльності у сфері цивільного обігу. їх особливості випливають із публічно-правового характеру нотаріальної діяльності й особливостей компетенції нотаріуса, що діє в рамках безспірної цивільної юрисдикції.

Функції нотаріату можна поділити на: 1) соціальні, що характеризують місце нотаріату в системі органів цивільної юрисдикції й правовій системі України (попереджувально-профілактична; правоохоронна; фіскальна); 2) змістовні, що відображають характер нотаріальної діяльності: а) посвідчувальна функція нотаріату полягає В наділенні нотаріуса повноваженням надання від імені держави юридичним діям учасників цивільного обороту особливого правового характеру; б) охоронна функція нотаріату полягає в покладанні на систему нотаріату охорони прав учасників нотаріального провадження, у тому числі шляхом сприяння здійсненню їхніх прав і виконанню обов'язків. При цьому охоронна функція здійснюється нотаріусами не тільки при вчиненні нотаріальних дій однойменного характеру (вживання заходів до охорони спадкового майна), але й при здійсненні практично будь-якої нотаріальної дії; в) юрисдикційна функція нотаріату випливає з ролі нотаріату як органу цивільної юрисдикції. Особливістю юрисдик- ційної діяльності нотаріусів є не наступний дозвіл вже існуючих правових конфліктів у сфері цивільного обігу, а в основному діяльність по їхньому попередженню. Тільки в окремих випадках, наприклад при здійсненні виконавчих написів, нотаріуси сприяють вирішенню спірних ситуацій цивільного обігу.

Розмежування нотаріальних функцій дозволяє визначити місце нотаріату в сучасному суспільстві як особливого правового інституту (соціальні функції нотаріату) і показати специфіку його діяльності відносно учасників нотаріального провадження (змістовні функції нотаріату).

Діяльність нотаріату, будучи різновидом правозастосовчої, юрисдикційної діяльності, торкається найбільш важливих і істотних аспектів здійснення прав громадянами і юридичними особами і тому повинна здійснюватися в процесуальній формі, що забезпечує єдність і адекватність правового змісту і юридичної форми договору або іншої юридично значущої дії; прояв дійсного волевиявлення сторін; баланс публічних і приватних інтересів[60].

Відносини, що виникають у зв'язку із вчиненням нотаріальної діяльності між нотаріусами і зацікавленими в здійсненні нотаріальних дій особами із приводу посвідчення юридичних фактів (угод), вживання заходів до охорони спадкового майна, видачі свідоцтв про право на спадщину тощо, за своїм характером є процесуальними, спрямованими на вирішення матеріально-правових питань, віднесених до компетенції нотаріату.

Спільне між нотаріатом і судом: 1) суд і нотаріат діють у публічно- правовій сфері, здійснюючи свої повноваження від імені держави; 2) є ряд спільних принципів організації і діяльності судів та органів нотаріату;

1. важливим є загальнодержавний статус судової і нотаріальної систем.

Відмінність нотаріату від суду: 1) судова діяльність являє собою за змістом правосуддя, що може здійснюватися тільки судом. Що стосується діяльності нотаріуса, то його діяльність правосуддям не є, виняткового характеру нотаріальні функції не носять, оскільки можуть здійснюватися і іншими уповноваженими на те особами; 2) різний ступінь обов'язковості судових і нотаріальних актів; 3) судова діяльність повністю фінансується за рахунок держави. Нотаріальна діяльність фінансується державою тільки в частині діяльності державних нотаріусів. Що стосується нотаріусів, що займаються приватною практикою, то вона будується на принципі самофінансування і відсутності дотацій з боку держави.