Принципи нотаріального процесу - це закріплені в нормах права найбільш загальні правові вимоги до вчинення нотаріальної діяльності, що відображають характер нотаріального провадження.

Значення принципів нотаріального процесу в Україні полягає в тому,

що:

1. принципи є основою для моделювання правових норм і одночасно об'єднання всіх норм і інститутів в одну галузь права, тобто є індивідуалізуючою ознакою даної галузі права;
2. шляхом аналізу принципів ми прийдемо до кращого розуміння і тлумачення норм законодавства;
3. принципи не тільки характеризують нотаріат України, але і є основною умовою для порівняння норм, які регулюють діяльність нотаріату, з нормами, які регулюють діяльність інших органів1.

Нотаріальна діяльність в Україні ґрунтується на наступних принципах:

1. принцип законності. Згідно зі ст.7 Закону нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністерства юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод;
2. принцип неупередженості особи, що вчиняє нотаріальні дії. У відповідності зі ст.9 Закону нотаріус та посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівником даного виконавчого комітету.

Нотаріальна діяльність здійснюється на рівних умовах для всіх осіб незалежно від статі, раси, національності, майнового та посадового становища, ставлення до релігії, переконань, приналежності до громадських об'єднань;

1 Заворотько П.П., Штефан М.Й. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі. - К., 1969.
 

1. принцип обґрунтованості нотаріальних актів. Стаття 46 Закону надає нотаріусові та іншій посадовій особі, які вчиняють нотаріальні дії, право витребувати від підприємств, установ і орга нізацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріаль них дій. Відповідні відомості та документи повинні бути подані в строк, вказаний нотаріусом або іншою посадовою особою, яка вчи няє нотаріальну дію. Цей строк не може перевищувати одного мі сяця.

Принцип обґрунтованості закріплений у ст.42-, ч.2 ст.54, ст.55 і ряді інших статей Закону, що зобов'язують нотаріуса перевіряти наявність певних фактів для вчинення тієї або іншої нотаріальної дії;

1. принцип безпосередності. Даний принцип полягає в на ступному: а) при здійсненні нотаріальної дії повинні безпосеред ньо бути досліджені певні документи (ст.42 Закону) і встановлені особи громадян, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії (ст.43 Закону); б) нотаріально посвідчені угоди, а також заяви та інші документи мають бути підписані в присутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію; якщо угода, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ під писаний ним.

Якщо громадянин через фізичну ваду, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, зазначені документи може підписати інший громадянин. Про причини, з яких цей громадянин не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не може підписувати особа, на користь або за участю якої її засвідчено.

Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальну дію, можуть не вимагати кожного разу з'явлення відомих їм посадових осіб підприємств, установ і організацій, якщо вони мають зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, а справжність їх підписів не викликає сумніву (ст.45 Закону);

1. принцип таємниці нотаріальної дії. Нотаріуси та інші по садові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані дотриму ватися таємниці цих дій. Довідки про вчинені нотаріальні дії і документи видаються тільки громадянам і юридичним особам, за дорученням яких або відносно до яких вчинювалися нотарі альні дії.

На письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються у зв'язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться у їх провадженні.

На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки-, документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.

Довідки про заповіти видаються тільки після смерті спадкодавця.

Обов'язок додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків (ст.8 Закону);

1. принцип сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні їхніх прав і законних інтересів. Згідно з ч.2 ст.5 Закону нотаріус зобов'язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
2. принцип диспозитивності в нотаріальному процесі полягає в тому, що нотаріальне провадження може виникнути, як правило, тільки з ініціативи заінтересованих осіб, а не нотаріальних органів. Так, подання заяви як засобу порушення нотаріального процесу передбачено ст.57, 67, 70 Закону. У статтях 80-82 Закону вказується, що посвідчення фактів знаходження громадянина живим, перебування громадянина в певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотографії, здійснюється на прохання громадянина.

Виняток з даного принципу закріплений в ст. 60 Закону: "Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю ініціативою вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави ";

1. принцип одноособового ухвалення рішення по конкретному нотаріальному провадженню. Даний принцип випливає із ч.2 ст.7 Закону, а також норм про особисту відповідальність, порядку призначення і порядку звільнення з посади нотаріуса;
2. принцип державної мови нотаріального діловодства. Нотаріальне діловодство ведеться, у тому числі в консульських установах, українською мовою.

Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлених документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем (ст.15 Закону).