Необхідність цього інституту в цивільному судочинстві пояснюється тим, що іноді суду з вини однієї зі сторін або з інших, не залежних від нього причин не вдається виявити необхідні факти, що відносяться до даної справи. Це відбувається внаслідок:

1. незнання сторонами фактів, які повинні бути покладені в підставу позову або заперечення проти позову;
2. використання доказів, хибність яких не могла бути виявлена під час судового розгляду;
3. злочинних дій сторін або інших осіб, які беруть участь у процесі;
4. коли постанова суду або іншого органу, використана при обґрунтуванні постанови, втрачає чинність, і ухвалюється протилежний за змістом відповідний акт.

Характерною рисою для даного інституту є те, що він являє одну з найважливіших гарантій справедливого здійснення правосуддя і дотримання законності в цивільному судочинстві. Ця стадія передбачає скасування будь-якого рішення і ухвали, які хоча і набрали законної сили, але викликають сумнів у своїй законності, обґрунтованості та істинності у зв'язку з відкриттям істотних для
 

 
розгляду справи нових обставин, що входять у предмет доказування по цивільній справі, не відомих суду з причин, які від нього не залежать[50].

На жаль, у цивільному процесуальному законодавстві відсутнє поняття нововиявлених обставин. Тим часом дане питання має важливе теоретичне і практичне значення, тому що дозволяє відмежувати нововиявлені обставини від додаткових (нових) матеріалів, що подають в апеляційні і касаційні інстанції. На нашу думку, нововиявлені обставини - це факти об'єктивної дійсності, які належать до предмета доказування по справі, залишилися невідомими суду і заявникові при розгляді цивільної справи, мають істотне значення для її правильного вирішення, вірогідно встановлені особливим процесуальним способом і вказують на непра-восудність рішення або ухвали, які набрали законної сили.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, що існували на час розгляду справи і мають істотне значення для її вирішення, які не були і не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, який розглядав справу.

Отже, в основі даного виду перегляду судових постанов не лежить судова помилка. У даній стадії переглядаються не тільки самі по собі рішення, що набрали законної сили, і ухвали суду, але і цивільна справа в цілому. Тому варто вважати, що загальним об'єктом перегляду в даній стадії процесу, або об'єктом у широкому сенсі, є саме цивільна справа.

Така постановка питання має і певне практичне значення. Адже при встановленні наявності або відсутності нововиявлених обставин, суд не може обмежитися лише аналізом винесеного ним рішення або ухвали. Щоб дійти правильного висновку про те, що ці обставини є нововиявленими, тобто не відомими суду і заявникові в період постановления судового акту і тому не відображені в матеріалах справи, необхідно проаналізувати та переглянути справу в цілому.

Предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

• рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили (ч.І ст.361 ЦПК), а саме рішення суду першої інстанції, ухвала про залишення заяви без розгляду, про припинення провадження по справі, а також нові рішення вищестоящих судів, що ухвалені по справі без передачі на новий розгляд. Всі інші ухвали суду першої інстанції не є предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки виснов-

 
ки суду, що закріплені у них, не мають необоротного характеру і неостаточні, суд вправі коригувати їх у процесі триваючого розгляду без попереднього скасування ухвали;

• судовий наказ (ч.І ст.3б1 ЦПК).

Стадія розгляду цивільних справ за нововиявленими обставинами має свої специфічні завдання, відмінні від завдань апеляційного і касаційного провадження, які зводяться до наступного:

а)           дати можливість суду вирішити цивільну справу в повній від повідності з істиною у справі, незважаючи на те, що обставини, які мають істотне значення для справи з незалежних від суду причин, не були йому відомі і акт правосуддя вже набув законної сили;

б)           забезпечити при цьому встановлення даних обставин шляхом всебічного глибокого їх дослідження за участю зацікавлених осіб;

в)           гарантувати скасування судових актів, які викликають сум нів у їх законності, обґрунтованості, відповідності істині в справі у зв'язку з нововиявленими обставинами, і в той же час виключити скасування актів правосуддя, що набрали законної сили, без до статніх для того підстав1.

Особливість даної стадії цивільного процесу полягає як у переліку підстав скасування судових постанов, так і в порядку перегляду.

Роль стадії поновлення провадження по цивільній справі через відкриття нових обставин досить значуща. Інститут перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, судових постанов, що набрали законної сили, є однією з істотних гарантій виправлення судових помилок, реального застосування закону для встановлення законності і обґрунтованості по цивільній справі. Хоча невідворот: ної неминучості судових помилок не існує, однак наявність даного інституту свідчить про врахування законодавцем правила, що ризик судової помилки існує2. Усуненню судової помилки, справедливому здійсненню правосуддя, дотриманню законності служить досліджуваний інститут цивільного судочинства.