Основними завданнями цього Закону є: створення загальних правових і організаційних засад у сфері боротьби з організованою злочинністю, сприяння її попередженню та ліквідації; визначення системи державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю та їх взаємовідносин; встановлення повноважень спеціальних державних органів по боротьбі з організованою злочинністю та спеціальних заходів, що здійснюються ними; встановлення обов'язків інших державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю; правове забезпечення фінансових, матеріально-технічних та інших умов, необхідних для боротьби з організованою злочинністю; забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю.

Статтею 5 Закону визначається система органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю. До них відносяться і спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, діяльність яких регламентується цим Законом [12].

У зв'язку з соціальними, переважно економічними та політичними, змінами в суспільстві виникла необхідність формування у складі комплексних заходів щодо боротьби з організованою злочинністю правової установи - боротьби з корупцією.

Закон України "Про боротьбу з корупцією" визначає правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь. Цим Законом визначено органи, які ведуть боротьбу з корупцією і серед них відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України [14].

На нашу думку, вищезазначені чинні законодавчі акти вже не відповідають реаліям сьогодення щодо реформування, розвитку та діяльності органів внутрішніх справ України. Тому, законодавцю необхідно, на нашу думку, внести зміни і доповнення або прийняти у новій редакції такі закони України, як: "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про боротьбу з корупцією" та прийняти Закон України "Про органи внутрішніх справ".

Правовими засадами розбудови та діяльності органів внутрішніх справ є також укази Президента України. Президент України своїм Указом від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000 затвердив Положення про Міністерство внутрішніх справ України. Положенням визначається, що Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

Згідно з цим Положенням основними завданнями МВС України є: організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки; участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю; забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень; організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів; забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства; забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи; організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху; здійснення на договірних засадах охорони майна усіх форм власності; визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги; забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військовослужбовців системи Міністерства; підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для інтеграції України до Європейського Союзу [17].

Указ Президента України від 22 січня 2001 р. № 29/2001 "Про утворення місцевої міліції" визначає, що місцева міліція утворюється органами місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погодженим із Міністерством внутрішніх справ України, на базі підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції України, патрульно-постової служби та служби дільничних інспекторів міліції і утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Місцева міліція виконує свої завдання у взаємодії з іншими підрозділами внутрішніх справ, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, громадськими формуваннями з охорони громадського порядку [20].

Виходячи з необхідності подальшого вдосконалення системи та структури правоохоронних органів, підвищення ефективності їх діяльності з утвердження і забезпечення прав та свобод громадян, зміцнення законності і правопорядку, відповідно до п. 28 ст. 106 Конституції України [1] Указом Президента України від 17 січня 2001 р. № 17/2001 утворено Комісію з питань реформування правоохоронних органів в Україні як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

Основними завданнями цієї Комісії є: здійснення аналізу організації та практики діяльності правоохоронних органів в Україні та іноземних державах; підготовка пропозицій щодо вдосконалення та оптимізації системи правоохоронних органів в Україні, їх структури, організації діяльності, з урахуванням загальновизнаних міжнародних норм і стандартів; організація підготовки та розгляд проектів законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, програм, заходів з питань удосконалення організації та діяльності правоохоронних органів, координації їх роботи щодо посилення боротьби із злочинністю, корупцією, захисту прав і свобод громадян [18].

Ще одним з правових чинників, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ є постанови Кабінету Міністрів України. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 510 було створено Державну службу боротьби з економічною злочинністю та затверджено Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю [24].

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 1995 р. № 502 було створено кримінальну міліцію у справах неповнолітніх та затверджено Положення про кримінальну міліцію у справах дітей [25].

З метою підвищення ефективності діяльності системи Міністерства внутрішніх справ, спрямованої на боротьбу зі злочинністю, охорону громадського порядку і забезпечення громадської безпеки Постановою від 24 квітня 1996 р. № 456 Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх справ. Головним завданням Концепції є визначення на основі наукового аналізу сучасних і прогнозованих тенденцій розвитку соціально-економічної та криміногенної обстановки в суспільстві, шляхів оптимізації діяльності системи Міністерства внутрішніх справ з метою максимального забезпечення ефективності її функціонування [23].

Можна зробити висновок, що правовою основою діяльності органів внутрішніх справ України є: Конституція України, закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, рішення місцевих органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Конституція України цілою низкою статей, зокрема розділом другим "Права, свободи і обов'язки людини і громадянина", ставить високі вимоги до функціонування правоохоронних органів, у тому числі і органів внутрішніх справ, хоча у тексті Конституції ці органи прямо не вказуються. Підвищення рівня злочинності ставить перед органами внутрішніх справ нові завдання і вимагає визначення стратегічних напрямів їх діяльності, пошуку підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та тенденціям їх розвитку на перспективу.

У зв'язку з цим, особливу значущість набуває укладання багатосторонніх угод між МВС України та МВС зарубіжних країн і реалізація положень цих угод. Це відноситься і до положень Угоди про співробітництво міністерств внутрішніх справ у сфері боротьби з організованою злочинністю від 17 лютого 1994 р. (багатостороння угода між МВС країн, що входять у СНД), згідно з якими: виражаючи заклопотаність зростанням злочинності в організованих формах як у національному, так і в міжнародному масштабах, діючи у межах своєї компетенції та з дотриманням законодавства і міжнародних договорів своїх держав, Сторони Угоди зобов'язуються на основі положень цієї Угоди співробітничати у справі попередження, виявлення, припинення та розслідування злочинів, що здійснюються організованими групами. Співробітництво здійснюється, зокрема, у таких формах, як планування і здійснення скоординованих заходів, проведення спільних наукових досліджень проблем боротьби з організованою злочинністю, що представляють взаємний інтерес. При цьому Сторони Угоди прагнутимуть забезпечити, у тому числі шляхом взаємних консультацій, розробку єдиних підходів до нормативно-правової регламентації питань боротьби з організованою злочинністю [176, с. 1-2].