Рішенням Ради суддів України від 02.04.2004 р. № 22 було затверджено розроблену ДСА України Програму інформатизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи на 2004-2006 рр. Завдяки цьому документу впроваджено ряд комп'ютерних програм, що дозволило значно підвищити рівень інформаційного забезпечення судів.

Разом із ДСА України Рада суддів України у 2003 р. розробили низку нормативно-правових документів, що стосуються фінансування і матеріально-технічного стану судів. Це Перелік вимог щодо стану приміщень місцевих судів, Регламент бюджетного процесу ДСА України, Єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції у розрізі місцевих й апеляційних судів (загальних і господарських). Відповідно до цих нормативів протягом 2003-2005 рр. у суди було передано понад 2,5 тис. персональних комп'ютерів та 2,5 тис. систем фіксування судового засідання на їх базі.

З метою удосконалення організації роботи судів згідно зі ст. 126 Закону України "Про судоустрій України" Рада суддів України визначила нормативи навантаження на суддів місцевих та апеляційних судів (рішення Ради суддів України від 13.05.2005 р. № 30).

Починаючи з 2003 р., Рада суддів України погодила і затвердила низку єдиних для всієї системи нормативно-правових документів кадрового характеру. Це, зокрема, типовий штатний розпис апарату місцевих судів, типові посадові інструкції для працівників апарату місцевих і апеляційних судів (керівника апарату, головного бухгалтера, помічників голови та заступника голови суду, помічника судді, секретаря судового засідання, старшого судового розпорядника, судового розпорядника, консультантів, старшого секретаря суду, секретаря суду, діловода, оператора комп'ютерного набору, друкарки, експедитора, завідувача архіву, архіваріуса, бібліотекаря, завідувача господарства місцевого загального суду), Типовий регламент роботи кваліфікаційних комісій, Типовий договір про проходження практики студентами вищих навчальних закладів у судах та органах ДСА України, Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та довічного грошового утримання суддям у відставці тощо[42].

Дискусійною є природа наведених актів органів суддівського самоврядування та голів судів. З одного боку, вони містять елементи адміністративно-управлінських рішень. Ці акти є односторонніми юридично-владними волевиявленнями суб'єктів державного управління в галузі правосуддя, що приймаються в рамках закону і призводять до встановлення, зміни чи припинення конкретних правових відносин щодо організації та забезпечення функціонування судової влади[43].

З другого боку, ці акти не мають процесуальної природи, вони не є актами судової влади у власному їх розумінні, спрямованими на вирішення юридично значущих справ (рішеннями, вироками, постановами, ухвалами тощо). Однак акти голів судів та органів суддівського самоврядування виходять від носіїв судової влади - суддів і спрямовані на створення належних умов для виконання наданих їм законом повноважень у процесуальному режимі. Вони мають бути засновані на чинному законодавстві й не можуть встановлювати нові, не передбачені законом, правила поведінки громадян. Акти управління судовою системою завжди мають внутрішнє для неї значення, не передбачають наявності серед своїх адресатів інших суб'єктів, крім органів і осіб (посадовців) судової влади. Вони, на відміну від судових рішень, містять у більшості випадків позитивний (управлінсько-процедурний) зміст, не допускають застосування державно-примусових заходів. Рішення суду із конкретних справ завжди мають зовнішньо системний, чітко виражений правоохоронний характер, приймаються лише уповноваженими судовими органами (суддями) у випадку заявленої суперечки щодо права чи вчинення суспільно-небезпечних дій і виключно у суворій відповідності з встановленою процесуальним законом процедурою[44].