Передумовою якісного і оперативного вирішення справ суддею є створення належних умов для виконання ним своїх обов'язків. В Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 р. та 13.12.1985 р., визначено обов'язок держави із створення відповідних засобів, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції[45]. Світовий досвід свідчить, що функції із організаційного забезпечення судової влади найчастіше здійснюють міністерства юстиції, а щодо спеціалізованих судів - профільні міністерства (Франція, ФРН та ін.). Рецепція принципу розподілу влади і незалежності суддів не привела до відмови від подібних моделей, напроти, вони вважаються досить ефективними за умови усталених традицій невтручання посадовців виконавчої влади у процес відправлення правосуддя.

Однак є країни, які свідомо відмежували виконавчу владу від судової системи з метою підвищення рівня гарантування незалежності суддів. Тут організаційне забезпечення здійснюється через спеціально створені установи або апарати судів, які підпорядковані вищому органу суддівського самоврядування (Угорщина), або вищому судовому органу або вищій посадовій особі цього органу (лорд-канцлер у Великій Британії)[46]. У Росії Законом "Про Судовий департамент при Верховному Суді Російської Федерації" від 08.01.1998 р. створено окремий орган для забезпечення судів, керівник якого призначається Головою Верховного Суду РФ та йому підзвітний[47]. У США забезпечення судів до 1939 р. здійснювало Міністерство юстиції. Однак у 1939 р. відмовилися від такої системи, виходячи з її несумісності з судовою незалежністю і передали цю функцію Адміністративному управлінню судів США, утвореному у складі судової гілки влади[48].

Обрання того чи іншого варіанта часто залежить від рівня поваги у країні до судової незалежності. Там, де принцип поділу влади шанується, а міністерство юстиції чи інші органи виконавчої влади усвідомлюють важливість самостійності судової влади й недопустимість посягання на неї, питання про віднесення функцій щодо забезпечення судів до компетенції органів виконавчої влади не становить проблеми. У тих країнах, де від органів виконавчої влади можна очікувати втручання в судову діяльність, виправданим є усунення їх від організаційного забезпечення діяльності судів для зміцнення незалежності суду[49].

В Україні тривалий час функції щодо організаційного забезпечення діяльності загальних судів покладалися на Міністерство юстиції та його територіальні органи на місцях. До 1989 р. відповідні заходи здійснювалися у межах концепції "організаційного керівництва" судами, яке є несумісним із засадою незалежності суддів[50]. Доцільність збереження за Міністерством юстиції функції організаційного забезпечення діяльності судів, починаючи з середини 90-х років, неодноразово ставилася під сумнів, оскільки вона не була основною турботою Міністерства, а лише одним із численних завдань. Крім того, для цього періоду були характерні масові випадки недофінансування окремих судів, незабезпечення їх мінімальним набором оргтехніки та канцелярських товарів.

Ситуація змінилася із прийняттям у 2002 р. Закону України "Про судоустрій України", який передбачав утворення ДСА як окремої системи спеціалізованих органів виконавчої влади з єдиним завданням - організаційним забезпеченням діяльності судів[51]. Так, ДСА України та її територіальні управління почали діяти з 2003 р.

Із 2003 р. ситуація у сфері забезпечення судів поступово покращувалася. Так, 16 червня 2003 р. Кабінет Міністрів України затвердив розроблену ДСА України Державну програму організаційного забезпечення діяльності судів на 2003-2005 рр., у якій встановлено конкретні заходи щодо забезпечення діяльності судів, вирішення питань соціального забезпечення, безпеки та незалежності суддів. Протягом 2003 р. зроблено першочергові кроки у реалізації цієї Програми. За даними ДСА України вирішено питання щодо передання судам близько 200 будівель цілісного майнового комплексу колишнього банку "Україна". Придбано і здійснено ремонт майже 40 приміщень судів. У приміщеннях судів установлено 60 систем автономного опалення.

Зросли й видатки на утримання судової системи. За даними Ради суддів України протягом трьох бюджетних років (починаючи з 2003 р.) збільшено загальний обсяг фінансування з 344,8 млн грн у 2003 р. (36,9% від реальної потреби судів) до 937,8 млн у 2005 р. (50,3%). Відповідно до Закону про бюджет на 2006 р. загальна сума видатків на судову гілку влади склала 1 млрд 376 млн 600 тис. грн[52]; у 2007 р. - 1 млрд 586 млн 500 тис. грн, а у 2008 р. - 2 млрд 448 млн 700 тис. грн. Роботу ДСА України протягом першого року її діяльності Президія Верховного Суду України, Рада суддів України та колегія ДСА України визнали такою, що відповідає інтересам судової гілки державної влади і спрямовується на поліпшення організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та органів суддівського самоврядування.

Прогресивним кроком у забезпеченні судів слід вважати наказ Голови Державної судової адміністрації України від 03.08.2006 р. № 78 "Про механізм перерахування коштів для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ", згідно з яким 60% витрат з інформаційно-технічного розгляду справ перераховується безпосередньо на спеціальні реєстраційні рахунки апеляційних загальних судів. Таким чином, суди отримали можливість самостійно спрямовувати ці кошти для задоволення власних потреб, не покладаючись на розсуд органів виконавчої влади.

Відповідно до Конституції України (ст. 130) фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає: 1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя згідно з законом; 2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; 3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів (ст. 118 Закону України "Про судоустрій України").

Організаційне забезпечення діяльності судів відповідно до Закону України "Про судоустрій України" становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя (ст. 119).

Забезпечення судів та діяльності суддів полягає у створенні належних умов для нормальної роботи судів - їх достатнього фінансування, матеріально-технічного і кадрового забезпечення, організації ефективного діловодства, ведення необхідної судової статистики та архіву, організації будівництва, ремонту, утримання та оснащення приміщень судів для комфортного та безпечного перебування там громадян і працівників суду, а також у визначенні оптимальної завантаженості й, відповідно, чисельності суддів, впровадженні комп'ютеризації судочинства, діловодства та інформативно-аналітичного забезпечення, проведення на основі аналізу діяльності й вивчення досвіду інших країн по вдосконаленню організації діяльності судів тощо. Всі ці заходи скеровані на здійснення завдань судової влади - забезпечення доступного, незалежного і неупередженого правосуддя в державі. Організаційне забезпечення судів загальної юрисдикції покладається на ДСА України, але до нього тією чи іншою мірою залучені всі гілки влади.

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади розглядає законопроекти та приймає закони про: права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи; організацію та діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів та установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури. До її повноважень належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, є суб'єктом законодавчої ініціативи, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого парламентом Державного бюджету України, звітує перед парламентом про його виконання.

Міністерство юстиції України як центральний орган виконавчої влади відповідає за розроблення та здійснення державної політики у сфері реформи правосуддя. Міністерство юстиції України проводить законопроектні роботи з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів тощо. Воно забезпечує повне і своєчасне примусове виконання судових рішень, проведення судових експертиз, а також укладає угоди про правову співпрацю з відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями, організовує взаємодію з ними, забезпечує виконання міжнародних зобов'язань України з правових питань. Міністерство юстиції України бере участь в утворенні й ліквідації судів загальної юрисдикції. Відповідно до Закону України "Про судоустрій України" воно вносить відповідне подання Президенту України, попередньо погодивши його з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду (ст. 20).

Державна судова адміністрація України є централізованою системою органів виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи (органів суддівського самоврядування, кваліфікаційних комісій суддів тощо).

Основними завданнями ДСА України відповідно до Закону України "Про судоустрій Укриїни" є: 

- організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, забезпечення діяльності Академії суддів України, роботи з'їздів суддів України, діяльності Ради суддів України, конференцій суддів, рад суддів;

- участь у межах своїх повноважень у формуванні судів загальної юрисдикції;

- розроблення пропозицій щодо вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції;

- здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників апаратів судів. 

Відповідно до визначених завдань ДСА України здійснює такі повноваження: 

- забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України; 

- вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення; 

- вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує необхідну потребу у спеціалістах, здійснює через Міністерство юстиції України та інші органи замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;

- веде статистичний і персональний облік даних про кадри судів, готує матеріали щодо призначення, обрання та звільнення суддів;

- оприлюднює інформацію щодо ініціювання питання про обрання суддів безстроково;

- забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації;

- організовує проходження навчальної практики в судових установах і розробляє відповідні програми; 

- організовує роботу по веденню судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції;