1. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим.

2. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов´язковим повідомленням комітента про допущені відступи.

3.  Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит.

4. Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю.

Якщо комітент не надішле комісіонерові повідомлення про відмову від купленого для нього майна, воно вважається прийнятим комітентом.

5. Якщо комісіонер при купівлі майна заплатив різницю у ціні, комітент не має права відмовитися від прийняття виконання договору.

Цивільний кодекс України встановлює обов´язок комісіонера здійснити обумовлений договором правочин в точній відповідності з указівками комітента. Відступити від цих указівок комісіонер вправі лише у випадках, зазначених у законі. Комісіонер вправі відступити від указівок комітента у тому випадку, якщо не міг заздалегідь запитати комітента або не одержав своєчасно відповіді на свій запит, а обставини справи вимагали від нього, в інтересах комітента, негайних дій з відступом від указівок комітента. Такі обставини є об´єктивними і не залежать від дій та особи комісіонера.

У тому випадку, якщо комісіонер відступить від указівок комісіонера без додаткових його указівок, він зобов´язаний повідомити про такий відступ комітента відразу як це стало можливим. В іншому випадку комітент може вважати, що договір виконується в відповідності з його указівками. Якщо комісіонер не виконає свого обов´язку повідомити комітента про відступ від його указівок, то на нього може бути покладена відповідальність по відшкодуванню збитків, викликаних неналежним виконанням договору комісії.

Право діяти без попереднього запиту може бути установлено у договорі з комісіонером, який діє як підприємець. Так можливість надається комісіонеру-підприємцю, який швидше за все діє на ринку як кваліфікований спеціаліст. У цьому випадку комітент може припускати, що комісіонер здатний вірно оцінити ситуацію та прийняти найкраще рішення. Тому комісіонер-підприємець зобов´язаний лише оповістити комітента в розумний строк про допущені відступи від указівок, причому комітент у договорі вправі звільнити його від виконання цього обов´язку.

Відступ від указівок комітента в договорі комісії допускається в тих же випадках, що і при договорі доручення. Однак для комісіонера передбачені несприятливі майнові наслідки відступів від указівок комітента. Можливі два варіанти таких дій (у залежності від характеру комісійного доручення): комісіонеру доручено продати майно комітента, і він укладає угоду за ціною, нижче погодженої з комітентом; комісіонеру доручено придбати яку-небудь річ, і він, відступаючи від указівок комітента, здобуває її по більш високій ціні, що погоджено з комітентом.

Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, зобов´язаний відшкодувати комітентові різницю між погодженою ціною і ціною фактичної реалізації, якщо він не доведе, що не було можливості продати майно за призначеною ціною і продаж за нижчою ціною запобіг би ще більшим збиткам. У разі, якщо б продаж майна запобіг ще більших збитків, така обставина не залежить від дій і особистості комісіонера, тобто носить об´єктивний характер. У той же час неможливість продажу майна за погодженою ціною є обставиною, зв´язаною з діями й особистістю комісіонера. Однак, напевно, для комісіонера-підприємця неможливість продати майно по обумовленій ціні повинна носити лише об´єктивний характер (наприклад, відсутність попиту на ринку), а не суб´єктивний характер (хвороба комісіонера), тому що він здійснює підприємницьку діяльність на свій ризик. Якщо комісіонером є непідприємець, то він вправі посилатися на будь-які поважні причини, які обумовили неможливість виконати вказівки комітента відносно ціни.

У тому разі, якщо для відступлення від вказівок комітента потрібний був попередній запит (у випадку, коли комісіонером є не підприємець), комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати у розумний строк відповідь на свій запит.

Якщо комісіонер купить майно за ціною вищою, ніж призначена йому комітентом, то закон не передбачає ніяких обставин, на які комісіонер може посилатися, щоб уникнути настання несприятливих для нього наслідків. Комітент, який не бажає прийняти таку покупку, зобов´язаний заявити про це комісіонерові без зволікань, одержавши повідомлення про укладення угоди з третьою особою. В іншому разі купівля визнається прийнятою комітентом.

Комісіонер, який купив майно за ціною вищою, ніж була обумовлена комітентом, може прийняти різницю в ціні на свій рахунок. Внаслідок цього комітент не несе збитків від підвищення ціни і тому не вправі відмовитися від укладеної для нього угоди. Таким чином, комісіонер, прийнявши на себе всі несприятливі наслідки своїх дій, виконав доручення належним чином, а комітент одержує річ на умовах, позначених у дорученні.