1. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Усе майно, що знаходиться у комісіонера і надійшло до нього від комітента або придбане комісіонером для комітента, є власністю комітента, оскільки договір комісії є посередницьким договором. Комісіонер не здобуває на зазначене майно ніяких прав. Як власник, комітент несе ризик випадкової загибелі або псування майна, а також витрати по його утримуванню. Однак комісіонер зобов´язаний довести відсутність його вини в загибелі або псуванні майна комітента.

Укладаючи договір з третіми особами від свого імені як самостійний розпорядник товару, комісіонер передає покупцеві право власності, незважаючи на те, що він не є власником проданого товару. За комітентом право власності на комісійне майно зберігається до того моменту, поки воно не продано комісіонером і не перейшло у власність третіх осіб. Якщо майно індивідуально-визначене, то право власності зберігається за комітентом до моменту укладення договору купівлі-продажу між комісіонером і третьою особою. Якщо майно визначене родовими ознаками, то право власності зберігається за комітентом до моменту передачі комісіонером цих речей третій особі.

Зміст права власності комітента на майно, яке знаходиться у комісіонера, складається з таких аспектів: на майно не може бути звернено стягнення по боргах комісіонера (в іншому випадку комітент вправі подати інституційний позов — про виключення майна з опису); на власникові лежить ризик випадкової загибелі та псування майна; комітент у випадку припинення дії договору вправі поставити вимогу про повернення свого майна з чужого володіння.