1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише з її згоди.

2.  Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.

3.  Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.

Особа призначається виконавцем заповіту з її згоди. Така згода витребується нотаріусом і може бути оформлена як самостійна заява, що прикладається до заповіту, або ж викладається на самому заповіті. Хоча в статті не робиться зауважень стосовно випадків, коли згода додається до заповіту, як окремий документ, однак, ст. 1449 ЦК дає поняття секретного заповіту. Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Оскільки зміст такого заповіту невідомий навіть нотаріусу, то, природно, що згода виконавця не може знаходитися на заповіті, а може бути подана тільки додатковим документом.

Зазвичай, згода бути виконавцем заповіту подається за життя спадкодавця. Але ч. 3. коментованої статті розширює права виконавця. Така згода може бути подана до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в письмовій формі після відкриття спадщини, тобто після смерті спадкодавця.