1. Власник зобов´язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, здійснює свою владу щодо управління ним і вправі вчиняти будь-які дії, що не суперечать закону.

Правомочності по користуванню, володінню і розпорядженню виникають у власника одночасно з виникненням права власності. Зазначені правомочності можуть належати лише власнику і нікому більше. Правомочності власника щодо належного йому майна здійснюється ним незалежно від волі і бажання інших осіб і обмежується лише законом. Проте й власник не може здійснювати своє суб´єктивне право на шкоду іншим особам.

Іншими словами, своє право на майно (річ) власник завжди здійснює своєю владою й у своєму (власному) інтересі. Але при цьому слід зазначити, що влада власника щодо приналежного йому майна (речі) не є безмежною. Він може вчиняти стосовного свого майна будь-які дії, але вони не повинні суперечити інтересам інших суб´єктів права. Наприклад, власник зобов´язаний вживати заходи до запобігання виникненню шкоди здоров´ю громадян і навколишньому середовищу при здійсненні його права власності. Реалізовуючи право власності на жилий будинок, він повинен утримуватися від поведінки, яка може заважати його сусідам. Права власника можуть бути обмежені правами інших осіб (сервітутами, тощо) крім того, власник не може виходити за загальні межі здійснення цивільних прав. Він зобов´язаний здійснювати право власності в межах, встановлених законом (ст.13 Конституції України, п.5 ст. 4 Закону України «Про власність»).

Таким чином, відповідно до коментованої статті тягар утримання майна покладається на власника цього майна. Але при умові, що інше не передбачене законом або договором.