1. Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

685

1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути як фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнову шкоду (див. ч. 1 ст. 55 КПК). Для захисту своїх законних прав та інтересів потерпілий під час судового провадження наділений такими правами: бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь у судовому провадженні, у безпосередній перевірці доказів, підтримувати обвинувачення в суді у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, ознайомлюватись з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді, оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому КПК, примиритися з обвинуваченим і укласти угоду про примирення (див. частини 3, 4 ст. 56 КПК).

2. Потерпілий у кримінальному провадженні є унікальною процесуальною фігурою. З одного боку, він являє собою скривджену особу, якій кримінальним правопорушенням завдано певної шкоди, порушено її права, свободи й законні інтереси і яка в зв'язку з цим одержує незаперечне право на публічний захист, в цьому разі - у судовому порядку, а з іншого - він, як правило, володіє широкою інформацією про обставини вчинення правопорушення і осіб, причетних до нього. До того ж у п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК зазначено, що потерпілий зобов'язаний прибути за викликом судді. Отже, є всі підстави вважати, що явка потерпілого для участі в судовому провадженні є обов'язковою. Водночас, потерпілий має право відмовитись давати показання (п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК), що на цій підставі начебто дає йому право не з'являтись в судове засідання, і тому за неприбуття до суду він не повинен нести ніякої відповідальності. Більше того, закон забороняє до потерпілого застосовувати такий захід забезпечення кримінального провадження, як привід (ч. 2 ст. 139, ч. З ст. 140 КПК). Граматичне тлумачення названих норм КПК підводить до висновку про наявність правової колізії, яку треба обов'язково розв'язати, оскільки в іншому разі не можна ставити питання про наслідки неприбуття потерпілого в судове засідання.

Виникла колізія вирішується шляхом застосування системно-логічного тлумачення правових норм. По-перше, потерпілий - учасник судового провадження, що має особистий інтерес щодо захисту своїх порушених прав, який він повинен задовольнити як суб'єкт доказування безпосередньо в судовому засіданні - свої процесуальні претензії він повинен обгрунтувати і довести їх достовірність (onus probandi), позаяк сторона захисту доказувати безпідставність цих претензій не зобов'язана. По-друге, величезний комплекс прав, який має потерпілий під час судового провадження (ч. З ст. 56 КПК), однозначно вимагає його безпосередньої участі в судовому засіданні. По-третє, рішучість законодавця у забезпеченні участі потерпілого обумовлюється тим, що (а) за невиконання процесуального обов'язку прибути за викликом судді без поважних

686

причин на потерпілого ухвалою суду за клопотанням прокурора та за власною ініціативою може бути накладено грошове стягнення (п. 1 ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 139, ст. 144 КПК); (б) неявка потерпілого в судове засідання без поважних причин, де серед іншого обов'язково розглядаються питання, пов'язані зі встановленням виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п. З ч. 1 ст. 91 КПК), цілком може бути розцінене судом як перешкоджання встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 57 КПК); (в) у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення потерпілий має право підтримувати обвинувачення в суді (п. 4 ч. З ст. 56 КПК), в зв'язку з чим його присутність у судовому засіданні є неодмінною.

Таким чином, прибуття потерпілого до суду, якщо йому належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, є обов'язковим, попри будь-які перестороги.

Якщо ж потерпілий не з'явився до суду з тих чи інших причин, питання про розгляд справи має вирішуватись залежно від того, чи можливо у його відсутності, на думку суддів та учасників кримінального провадження, з'ясувати всі обставини і захистити його права і законні інтереси. При цьому суду необхідно мати інформацію про те, що потерпілий був повідомлений про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому КПК, а також по поважність причин неприбуття за викликом суду, перелік яких встановлено ст. 138 КПК .

3. У результаті обговорення в судовому засіданні питань, пов'язаних з неприбуттям потерпілого, суд приймає одне з двох рішень: подовжити судовий розгляд за відсутності потерпілого або відкласти судовий розгляд. У першому випадку суд і учасники переконані в можливості з'ясувати всі обставини в суді за відсутності потерпілого, в другому - суд, відкладаючи судовий розгляд, доручає встановити можливість прибуття потерпілого, а потім залежно від цього додатково призначає та повідомляє учасників про день і годину продовження судового засідання.