1.  Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

4.  Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

5.  На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов´язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов´язана відшкодувати витрати, пов´язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Стаття, що коментується, визначає поняття самочинного будівництва, як забудови на земельній ділянці, яка не була належним чином відведена, або була відведена для іншого цільового призначення, або будівництво здійснювалося без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Тобто, самочинними забудовниками можуть бути як власники та інші титульні володільці земельних ділянок, так і суб´єкти, які взагалі на мають належним чином оформлених прав на земельну ділянку. Видами самочинного будівництва може бути як здійснення нового будівництва, так і перебудова об´єкта, а також будівництво із суттєвим відхиленням від проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як і стаття 105 ЦК 1963 р., стаття, що коментується, головним засобом боротьби із самочинним будівництвом вважає відмову у визнанні права власності на самочинно збудовані об´єкти, а також можливість (за рішенням суду) знесення самочинно збудованих об´єктів забудовником, або за його рахунок. Але на відміну від статті 105 ЦК 1963 р., новий ЦК не акцентує увагу на необхідності знесення, а закріплює широке коло можливостей для узаконення самочинно побудованих об´єктів. Необхідними умовами такого узаконення є: відведення для цієї мети в установленому порядку самочинному забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника (користувача) земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб. В той же час, новий ЦК фактично змінює багаторічну практику узаконення самочинної забудови в адміністративному порядку — відтепер таке узаконення має відбуватись виключно за рішенням суду. Відсутність згоди з боку власника (користувача) земельної ділянки або порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб є підставою для постанови судового рішення про знесення самочинно побудованих об´єктів забудовником, або за його рахунок. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов´язана відшкодувати витрати, пов´язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Важливою новелою статті, що коментується, є можливість, за відсутністю згоди власника (користувача) земельної ділянки на узаконення об´єкта, постанови судового рішення не лише про знесення, але й про визнання за забудовником права власності на об´єкт самочинної забудови (якщо при цьому не порушуються права інших осіб). У такому випадку видатки, понесені на самочинну побудову об´єкта підлягають відшкодуванню забудовнику власником (користувачем) земельної ділянки.

Істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, як і істотне порушення будівельних норм і правил також є підставою для постанови рішення суду (за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування) про зобов´язання порушника провести відповідну перебудову. У разі неможливості такої перебудови або відмови порушника від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Як бачимо, правові наслідки істотного відхилення від проекту та істотного порушення будівельних норм і правил дуже близькі до правових наслідків нового самочинного будівництва, хоча вони й містять склади адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 96 та 97 КпАП.

ЦК не вирішує юридичну долю будівельних матеріалів, які залишаються в результаті знесення об´єкта самочинного будівництва, але підстав для позбавлення забудовника права власності на них також не містить. Таке розуміння відповідає практиці, що склалася, а також змісту частини 4 статті 105 ЦК 1963 р.