Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 411. Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою

1. Землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом.

2. У разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах.

3. Землекористувач зобов´язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі.

4. У разі порушення права переважної купівлі настають наслідки, передбачені статтею 362 цього Кодексу.

5. У разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановленого договором.

Суттєвого змісту повноваженням емфітевти додають його права щодо відчуження належного йому права користування іншій особі як окремого речового права. Правомочність на відчуження права користування охоплює ряд окремих повноважень, здійснення яких визначає тим чи іншим чином юридичну долю емфітевзису (див. коментар до ч.2 ст.405 ЦК), в тому числі шляхом вчинення продажу, дарування, міни емфітевзису.

При виникненні у землекористувача наміру продати право користування сторонній особі, у власника виникає переважне право його купівлі. У випадку продажу права користування з публічних торгів у власника не виникає такого права, оскільки у такому випадку має місце продаж у примусовому порядку. Право переважної купівлі стосується лише продажу і не може бути застосованим в разі відчуження шляхом дарування чи міни, оскільки власник ділянки не може запропонувати те саме еквівалентне задоволення, саме в отриманні якого зацікавлений землекористувач в разі укладення договору міни, або не може собою замінити особу, якій емфітевт бажає безоплатно передати належне йому право.

Процедура реалізації емфітевтом права на розпорядження правом користування шляхом продажу є обмеженою певними вимогами щодо процедури її здійснення. Продавець емфітевзису зобов´язаний у письмовій формі сповістити власника земельної ділянки, наданої у користування (всіх власників в разі існування права спільної власності на ділянку), про намір продати своє право користування сторонній особі з вказівкою ціни, оголошеної для продажу, та іншими умовами продажу. Власник, який заявить про свій намір набути (викупити) відчужуваний емфітевзис, надіславши протягом одного місяця письмову згоду на купівлю, зобов´язаний купити його за ціною та на інших умовах, оголошених для продажу, за якими це право продається. Якщо власник відмовиться від реалізації свого переважного права на купівлю емфітевзису або не повідомить письмово про згоду на купівлю, або надішле згоду про можливу купівлю, але виключно за іншою ціною, в інші строки чи за умов, які відрізняються від оголошених умов продажу, землекористувач вправі продати своє право будь-якій особі, але на умовах, попередньо оголошених для продажу. Якщо власник ділянки, надіславши письмову згоду на купівлю емфітевзису, згодом відмовиться від його набуття, землекористувач вправі звернутися до нього з вимогою про відшкодування шкоди, завданої такою відмовою.

В разі продажу землекористувачем свого емфітевтичного права з порушенням права власника на переважну купівлю, останній вправі протягом одного року звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов´язків набувача права з внесенням на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець емфітевзису. Порушенням емфітевтом права на переважну купівлю будуть наступні дії: а) неповідомлення власника ділянки про майбутній продаж, в тому числі недотримання форми повідомлення чи невказання у повідомленні всіх умов продажу, б) порушення строків очікування відповіді власника ділянки, в) повідомлення відомостей про умови майбутнього продажу, які не відповідають дійсній домовленості емфітевти з набувачем права, г) зміна умов продажу порівняно з тими, що були оголошені, д) укладення щодо відчуження емфітевзису удаваного або фіктивного правочину, який має на меті порушення права переважної купівлі емфітевзису, а також інші порушення, спрямовані на обмеження або позбавлення права власника ділянки на переважну купівлю. Вимоги власника ділянки, пред´явлені до суду, про переведення на нього прав і обов´язків набувача повинні бути реальними, доказом чого є внесення ним усіх сум, які повинен сплатити за договором покупець емфітевзису, на депозитний рахунок суду. В разі прийняття судом рішення про перевід на власника ділянки прав та обов´язків покупця емфітевзису, внесені ним у депозит суми стягуються на користь первісного набувача.

При ситуації, коли власник ділянки не використає право на переважну купівлю і емфітевзис набуде інша особа, власник має право на одержання особливого внеску — лаудемії — в розмірі певного відсотку, встановленого у договорі про надання емфітевтичного права, від ціни продажу (вартості права). Лаудемія підлягає сплаті власникові земельної ділянки лише у випадку відчуження емфітевтичного права шляхом його продажу, при застосуванні всіх інших способів відчуження власник не вправі вимагати сплати йому лаудемії. В разі вчинення емфітевтом з метою порушення права власника ділянки на лаудемію удаваного правочину, останній вправі вимагати або визнання такого правочину недійсним, або застосування правил, що регулюють той правочин, що сторони справді мали на меті, та стягнення лаудемії у примусовому порядку.