1. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3)  викупу земельної ділянки у зв´язку із суспільною необхідністю.

2. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Стаття, що коментується, містить положення про підстави та порядок припинення емфітевзису як окремого речового права. У ч. І коментованої статті міститься перелік підстав припинення емфітевзису. Цей перелік не є вичерпним, інші підстави припинення емфітевзису відповідно до ч.2 цієї статті можуть визначатися законом. Також до підстав припинення емфітевзису можуть бути віднесені загальні підстави припинення речових прав, а також ті, що випливають з природи цих правовідносин. Необхідно врахувати, що окремі з зазначених у ч. І цієї статті підстав припиняють лише окремі види емфітевзису. Загальними підставами припинення речових прав, які застосовуються до припинення емфітевзису, є наступні. Емфітевзис припиняється в разі загибелі об´єкта емфітевтичного права, яка може носити як юридичний, так і фактичний характер. Фактична загибель земельної ділянки має місце при такому знищенні або пошкодженні земельної ділянки, що виключає можливість її використання для задоволення сільськогосподарських потреб. Така загибель може відбутися як з вини землекористувача в результаті невжиття заходів щодо запобігання настання негативних наслідків дії водної, вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засмічення, висушення, уплотнення, забруднення відходами виробництва тощо (див. коментар до ч. З ст.418 ЦК), що спричинило виведення землі з сільськогосподарського виробництва, так і в результаті стихійного лиха або техногенної катастрофи, що виключає наявність вини і власника землі, і землекористувача. Юридична загибель передбачає вилучення наданої у користування земельної ділянки з цивільного обігу, і зокрема, викупу земельної ділянки у зв´язку із суспільною необхідністю відповідно до пп. З) ч. І коментованої статті). Також до припинення емфітевзису призводить визнання недійсним правочину, в тому числі заповіту, або розірвання договору, що є підставою встановлення емфітевзису. Від недійсності договору про встановлення емфітевзису необхідно відрізняти його не-вчинення в разі недосягнення домовленості між сторонами щодо всіх його суттєвих умов. Підставою припинення емфітевзису є поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача в результаті консолідації, тобто поєднання прав власника та землекористувача земельної ділянки на стороні першого (наприклад, шляхом викупу власником права користування власною ділянкою у землекористувача), або в результаті конфузії, тобто поєднання прав власника та землекористувача на стороні другого (наприклад, шляхом викупу землекористувачем права власності на земельну ділянку). Способи переходу цих прав визначаються загальними нормами цивільного законодавства — у договірному порядку, шляхом спадкування тощо. Невикористання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб не є підставою припинення емфітевзису, хоча це є порушенням вимоги щодо її цільового використання (ч. З ст.408 ЦК). У ЦК не встановлені наслідки такого нецільового використання емфітевтом земельної ділянки, хоча її власник надає право її використовувати лише з певною метою і для нього представляє інтерес виконання землекористувачем цього обов´язку. З іншого боку, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав власника на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку згідно п. а) ст.143 ЗК. Відмова землекористувача від користування ділянкою автоматично не тягне припинення емфітевзису, оскільки дерелікція (відмова від права) не спричиняє до його припинення. У випадку встановлення емфітевзису на невизначений строк сторона може попередити іншу про відмову від договору не менш ніж за один рік. Відмова від договору є підставою припинення емфітевтичного права. Сплив строку дії емфітевзису є підставою його припинення, якщо його було зазначено в договорі про встановлення цього права. У ЦК не встановлений обов´язок власника ділянки подовжити на вимогу землекористувача строк дії емфітевзису. Такий обов´язок може бути закріплений у договорі про встановлення емфітевзису. В разі досягнення домовленості про подовження строку, мова йде про встановлення нового емфітевзису.

Від підстав припинення емфітевзису слід відрізняти порядок припинення цього права. У ч.2 статті, що коментується, визначається порядок припинення відносин з приводу використання емфітевзису — він припиняється за рішенням суду відповідно до підстав, визначених ч. І цієї статті. Також емфітевтичне право може бути припиненим в силу прямої вказівки закону. Оскільки підставою встановлення емфітевзису є договір, права користування ділянкою може бути припинено домовленістю сторін, вчиненою у такій саме формі як і сам договір. Більшість підстав припинення емфітевзису припиняє його в силу прямої вказівки закону при настанні певних обставин. Зокрема сплив строку, на який було встановлено емфітевзис, або поєднання в одній особі землекористувача та власника землі автоматично припиняють емфітевзис, в даних випадках не вимагається прийняття додаткового рішення чи вчинення будь-якого правочину. Безпосередньо в силу закону емфітевзис припиняється в разі загибелі, в тому числі вилучення з цивільного обігу земельної ділянки, що є предметом емфітевзису. Хоча в разі виникнення спору, наприклад, щодо обчислення строку емфітевзису тощо, спір може бути вирішений судом. При застосуванні ч.2 цієї статті слід розуміти, що суд не може припинити емфітевзис на власний розсуд, наприклад, в разі нецільового використання землі, а лише з підстав встановлених законом.