Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 414. Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої для забудови

1. Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.

Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об´єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.

2.  Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.

Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.

У статті, що коментується, наводиться перелік основних прав та обов´язків власника земельної ділянки, наданої для забудови; цей перелік прав та обов´язків не є вичерпним. Частиною 1 цієї статті встановлений у якості основного платний режим користування суперфіцієм, він реалізується шляхом стягнення з суперфіціарія спеціальної плати. Ця плата не має статусу орендної плати, і не є платою за землю, що сплачується окремо до бюджету і не включається до складу вказаної плати за користування. Крім встановлення загального платного режиму землекористування при суперфіції, всі інші питання віднесені до відання сторін. Зокрема, сторони повинні врегулювати питання про розмір плати за користування, про періодичність внесення цієї плати (її разовий або періодичний характер), її форму, умови, порядок та строки її виплати та інші питання. Навіть, якщо в договорі або заповіті, які є підставами встановлення суперфіцію, не визначена плата за користування ділянкою, її власник у будь-якому випадку має право вимагати її одержання від суперфіціарія. Винятком є ситуація, випадок, якщо в договорі або заповіті прямо закріплений безоплатний характер землекористування; це не позбавляє землекористувача обов´язку сплачувати обов´язкові платежі, окремо встановлені законом. За загальним правилом, результат фінансово-господарської діяльності не повинні впливати на обов´язковість внесення землекористувачем плати за користування. Невнесення плати за користування не є підставою припинення суперфіцію, але надає власникові землі право вимагати стягнення з суперфіціарію заборгованості по сплаті зазначених платежів у примусовому порядку.

Встановлення на земельну ділянку суперфіцію не припиняє права власності на неї. Власник земельної ділянки у повному обсязі вправі реалізовувати свої повноваження щодо розпорядження ділянкою, але при цьому він повинен попередити набувача ділянки про права третіх осіб на неї. Суперфіцій зберігатиме свою силу й для нового власника ділянки, в тому числі і для особи, яка набула землю з публічних торгів. Стосовно збереження повноважень власника ділянки щодо володіння та користування нею, то межі здійснення цих прав встановлюються договором із землекористувачем. Таким чином, повноваження власника ділянки по володінню та користуванню нею зберігаються лише в тому випадку і такому обсязі, якщо це передбачено договором з землекористувачем. В разі виникнення з підстав, передбачених ЦК, права спільної власності на зведену суперфіціарієм споруду (будівлю) необхідно виходити з того, що суперфіціарій є титульним володільцем наданої йому у користування земельної ділянки. Це дає можливість згідно положень ч.2 ст.397 ЦК визнати режим спільного користування обтяженою суперфіцієм ділянкою за двома або декількома особами.

З природи відносин щодо встановлення суперфіцію і реалізації прав сторонами випливає, що на власникові землі лежать також наступні обов´язки: надати обумовлену ділянку під забудову у строки, визначені у підставі встановлення суперфіцію, не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні ним повноважень по користуванню ділянкою тощо.