Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 417. Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою

1.  У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

2. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам´ятки історії та культури тощо) або є недоцільним у зв´язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

В разі припинення суперфіційного права з однієї з підстав, зазначених у ст.41б ЦК, виникає потреба вирішити комплекс питань, пов´язаних з визначенням правових наслідків такого припинення права, у зв´язку, перш за все, з вирішенням долі будівель (споруд) зведених землекористувачем та/або приведенням земельної ділянки до первісного стану. У ЦК сторонам надано можливість врегулювати зазначені правові відносини за їх домовленістю, яка може бути закріплена у договорі, що є підставою встановлення суперфіцію, або вже в ході припинення суперфіцію. Якщо сторони не досягнути домовленості щодо визначення правових наслідків припинення суперфіцію, власникові ділянки надано право звернутися до суду з вимогою до землекористувача знести зведені ним будівлі (споруди) та привести земельну ділянку до стану, в якому вона перебувала до передачі її у користування. При вирішенні такого спору суд повинен керуватися спеціальними правилами ч.2 статті, що коментується. Жодна з сторін не має права вимагати схвалення судом одного з варіантів рішень, передбачених ч.2 ст.417 ЦК, інакше, ніж у випадку попереднього припинення суперфіцію з підстав, визначених законом. Загальним є правило, за яким має бути ухвалено рішення про знесення зведених землекористувачем будівель (споруд) та приведення земельної ділянки до первісного стану. З цього правила існують два винятки: якщо таке знесення прямо заборонено законом або якщо воно є недоцільним у зв´язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки. Згідно з правилами цієї статті, перш за все, забороняється зносити житлові будинки, пам´ятники історії та культури, а також всі інші споруди за наявності прямої вказівки закону.

За наявності одного з зазначених винятків суд вправі обрати один із варіантів рішення — або про викуп земельної ділянки землекористувачем, або про викуп власником земельної ділянки зведених суперфіціарієм будівель, або про подовження права користування на новий строк та визначення його умов. При виборі варіанта вирішення спору суд повинен враховувати оцінку підстави припинення права користування: наприклад, в разі припинення суперфіцію через невикористання землекористувачем земельної ділянки для забудови (п.4) ч. І ст.416 ЦК), виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності (ст. З ЦК) суду є більше підстав стати на позицію власника земельної ділянки. При вирішенні такого спору суд повинен виходити з дійсної вартості майна (вартості споруди та земельної ділянки) на час розгляду справи і з´ясовувати, чи спроможна та з сторін, яка вимагає передачі їй права власності на споруду чи ділянку, її сплатити, тобто такі вимоги мають відповідати критерієві реальності. Таким чином, право власності землекористувача на зведені ним на чужій ділянці будівлі (споруди) в разі припинення суперфіцію зберігається лише у випадку або наявності відповідної угоди сторін, або визнання судом за суперфіціарієм права власності на земельну ділянку, на якій зведена будівля, або подовження судом на новий строк права користування земельною ділянкою. В останньому випадку відбувається поновлення суперфіцію, який з підстав ст. 416 ЦК вже було припинено, та його дія подовжується на новий строк шляхом визначення умов користування земельною ділянкою. В інших випадках в разі припинення суперфіцію, право власності суперфіціарію на зведені ним споруди (будівлі) також припиняється і вони або підлягають знесенню силами суперфіціарію, або право власності на них переходить до власника ділянки.