Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 416. Припинення права користування земельною ділянкою для забудови

1. Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:

1)  поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку права користування;

3) відмови землекористувача від права користування;

4)  невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

2. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

У ч.І коментованої статті визначений перелік підстав припинення суперфіцію, який згідно ч.2 цієї статті не є вичерпним, інші підстави припинення суперфіцію визначаються законом. Цей перелік має бути доповнений загальними підставами припинення речових прав, а також тими, що випливають з природи цих правовідносин. Також необхідно врахувати, що окремі з зазначених у ч.І цієї статті підстав припиняють виключно певні види суперфіцію. Загальними підставами припинення речових прав, які застосовуються до припинення суперфіцію, є наступні: загибель об´єкта суперфіційного права, яка може носити як юридичний, так і фактичний характер; визнання недійсним правочину, в тому числі заповіту, або розірвання договору, що є підставою встановлення суперфіцію (детальніше див. коментар до ст.406); дерелікція (відмова від права користування). Відмова землекористувача від права користування автоматично не тягне припинення права власності на зведені ним споруди (будівлі), оскільки, за загальним правилом, на землекористувачеві відповідно до ч.2 ч. І ст.417 лежить обов´язок привести земельну ділянку до стану, в якому вона була до надання її у користування. Поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача є загальною підставою припинення прав на чуже майно. Таке поєднання може відбутися або в разі переходу права власності на земельну ділянку до суперфіціарію, або у випадку переходу права власності на зведену споруду до власника землі. Способи переходу зазначених прав визначаються нормами цивільного законодавства у договірному порядку, шляхом спадкування тощо. Також суперфіцій припиняється в разі викупу власником ділянки права користування у землекористувача.

Загальною для всіх видів суперфіційних прав підставою припинення є невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років поспіль. У п.4) цієї статті мається на увазі не будь-яке невикористання ділянки. Це правило відповідно до природи суперфіцію має на меті стимулювати землекористувача вести будівництво і, в кінцевому варіанті, завершити його. У договорі сторони можуть встановити строк завершення збудування споруди (будівлі), але саме по собі таке незбудування у встановлений строк не є підставою припинення суперфіцію. Правило п.4) ч.І цієї статті охоплює ситуації, коли землекористувач, отримавши земельну ділянку, не приступає до будівництва три роки поспіль або, розпочавши будівництво, не веде ніяких робіт по його продовженню та завершенню зазначений період часу поспіль. Нецільове використання земельної ділянки суперфіціарієм згідно з ЦК не дає права її власнику вимагати припинення суперфіцію (про цільове використання -- див. коментар до ст.410 ЦК). Спеціальні підстави припинення суперфіцію, характерні для окремих його видів: для суперфіцію, встановленого на визначений строк відповідно до ч.З ст.413 ЦК, — сплив строку, на який було встановлено право користування земельною ділянкою. У ЦК не встановлений обов´язок власника ділянки подовжити на вимогу суперфіціарія строк суперфіцію, якщо його було встановлено на певний строк. Таке право може бути закріплено у договорі або заповіті як підставі встановлення суперфіцію. В іншому випадку в разі спору за наявності обставин, зазначених у ч.2 ст.417 ЦК, подовжити право користування земельною ділянкою на новий строк може суд.

Підстави припинення слід відрізняти від порядку припинення таких відносин. У ч.2 цієї статті визначається один з порядків припинення суперфіційних відносин — судовий: суперфіцій припиняється за рішенням суду відповідно до підстав, визначених ч. І цієї статті. Також суперфіцій може бути припинений в силу прямої вказівки закону та домовленістю сторін. Більшість підстав припинення суперфіцію, зазначених у ч. І цієї статті, припиняють ці відносини в силу прямої вказівки закону при настанні певних обставин, зокрема, в результаті спливу строку, на який було встановлено суперфіцій, поєднання в одній особі землекористувача та власника землі автоматично припиняють суперфіцій, або в разі загибелі, вилучення з цивільного обігу земельної ділянки, на яку встановлено суперфіцій тощо. Припинення суперфіцію з підстав, зазначених у коментованій статті, крім випадку поєднання в одній особі власника ділянки і землекористувача, викликає необхідність вирішення долі зведених на ділянці будівель (споруд), що належать землекористувачу, відповідно до положень ст.417 ЦК.