Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 445. Право автора на плату за використання його твору

1. Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Коментована стаття проголошує,— автор чи інший суб´єкт авторського права мають право на плату лише за використання твору. Отже, за створення твору автор права на плату не має. Проте з цього загального правила є один виняток. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор службового твору (твору, створеного в порядку виконання трудового договору) має право на плату за створення і використання цього твору, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. В даному разі мова йде про авторську винагороду, а не про заробітну плату.

За використання будь-якого твору автор або інші суб´єкти авторського права і за будь-яке використання цього твору мають право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Із цього загального правила ЦК містить низку винятків, — винагорода не виплачується у випадках, коли має місце вільне використання твору.

Винагорода може виплачуватися у формі одноразового (папіуального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб´єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твір.

Кабінет Міністрів України має право визначати мінімальні ставки авторської винагороди та порядок її виплати. За загальним правилом розмір винагороди, порядок її обчислення та виплати встановлюються авторським договором між суб´єктом авторського права і особою, що використовує твір. ЦК та інші закони не містять правил визначення розміру, порядку обчислення та виплати авторської винагороди за використання твору. Проте, розмір авторської винагороди, визначений сторонами в авторському договорі, не може бути нижчим від мінімальних ставок, визначених Постановою Кабінету Міністрів України «Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва» від 18 листопада 1994 р. Зазначена Постанова встановлює мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва та порядок її обчислення і виплати. Так, зокрема, в Додатках до Постанови визначаються мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів; порядок застосування мінімальних ставок авторської винагороди за публічне виконання творів і програм. Такі ж мінімальні ставки визначаються за відтворення творів шляхом звукозапису, за здавання примірників звукозаписів і аудіовізуальних творів (відеофільмів) в прокат, а також за відтворення творів образотворчого мистецтва і тиражування в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва та порядок їх застосування.

Спеціальний порядок виплати авторської винагороди встановлений ст. 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до цього Закону допускається відтворення виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, без згоди суб´єкта авторського права, виконавців і виробників фонограм і відеограм, але з виплатою авторської винагороди.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, що мають авторське право і (або) суміжні права, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробникам та (або) імпортерам обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснювати відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених відрахувань (відсотків), що мають оплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання, і (або) матеріальних носіїв визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання та (або) матеріальних носіїв перераховуються організаціям колективного управління (далі уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення обладнання на митну територію України, а виробники — у кінці кожного місяця після реалізації обладнання матеріальних носіїв.

Установа і визначені нею для зборів коштів уповноважені організації мають право вимагати від виробників та імпортерів інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) зазначеного у частині четвертій цієї статті обладнання і матеріальних носіїв.

Зібрані кошти розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам — 50 відсотків, виконавцям — 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) — 25 відсотків.

До спеціальних випадків виплати винагороди за використання твору відноситься виплата за використання музичного твору, створеного для аудіовізуального твору. Автори музичних творів зберігають за собою право на винагороду за кожне наступне використання твору. Це спеціальна винагорода, встановлена за публічне виконання його твору при публічному використанні аудіовізуального твору. Така норма відповідає міжнародним стандартам. Зазначене право на винагороду мають лише ті композитори, які створили музичний твір спеціально для аудіовізуального твору. Вона має метою забезпечити майнові інтереси авторів музичних творів у тих випадках, коли аудіовізуальний твір або його відповідна частина виконуються з метою спеціально використати саме музичний твір.