1.  Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов´язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

2.  У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов´язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов´язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Істотною умовою договору про надання послуг є його оплатність, про яку згадується у самому визначенні, шляхом покладення на замовника обов´язку оплатити виконавцеві послугу (ч.І ст.901 ЦК). Зокрема в ч.І статті, що коментується зазначається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов´язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими договором. Тобто законодавець зв´язує три елементи в єдину істотну умову договору — розмір оплати, порядок оплати і строк оплати.

На відміну від договорів підрядного типу, які за загальним правилом передбачають оплату робіт після їх здачі замовнику (хоча передоплата може передбачатися), оплата послуг проводиться в порядку і в строки, передбачені в договорі. Слід указати, що деякі діючі правила про надання окремих видів послуг передбачають строки, протягом яких послуга, після її надання, має бути оплачена. Зокрема в п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 р. № 385 «Про затвердження Правил користування місцевим телефонним зв´язком» зазначено, що абонентська плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом в десятиденний термін після одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду. Повний розрахунковий період за надані в кредит послуги встановлюється з першого по останнє число поточного місяця.

Особливістю оплати деяких договорів про надання послуг є встановлення тарифів на послуги. Прикладом може служити Наказ Держкомзв´язку України від 7 червня 2002 р. «Про за- ´твердження граничних тарифів на основні послуги електрозв´язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошових допомог». В цьому випадку встановлюється граничний тариф оплати послуги, який не може бути перевищений, проте дозволяється відступати від нього у бік зменшення тарифу. У даному підзаконному акті — не більше ніж на 20%.

Ст.524 ЦК визначає валюту зобов´язання і поширюється на договори про надання послуг. У ній зазначається, що зобов´язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов´язання в іноземній валюті (за офіційним курсом відповідної валюти в день платежу, якщо інше не встановлено договором або законом). Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території

України за зобов´язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Стаття, що коментується передбачає порядок проведення оплати у випадку неможливості виконати умови договору про надання послуг, передбачаючи дві ситуації: неможливість виконання договору про надання послуг, що виникла не з вини виконавця. У цьому випадку замовник зобов´язаний сплатити виконавцеві розумну плату. При тлумаченні даного положення виникають певні труднощі. Зокрема в частині визначення положення «розумна плата». Вважається, що під цим поняттям слід розуміти фактичні затрати, які поніс виконавець до моменту настання вказаних обставин (неможливості виконати договір); неможливість виконання умов договору про надання послуг із вини замовника. У цій ситуації замовник, з вини якого договір про надання послуг виконавцеві не вдалося виконати, зобов´язаний оплатити останньому плату у повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором. Це положення ЦК має дисциплінувати замовника належним чином у встановленому порядку та у визначений строк виконувати взяті на себе зобов´язання. Дана правова норма містить два винятки. Перший з них, який передбачає право передбачити у договорі зворотне, запроваджений на реалізацію фундаментального принципу цивільного права — свободи договору (ст.627 ЦК), відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обігу, вимог розумності та справедливості. Інший виняток вказує на наявність спеціального нормативного акта, який дасть змогу не реалізовувати замовнику ч.2 статті, що коментується, що теж розраховано на майбутній розвиток цивільного обігу та уникнення домінування імперативних норм цивільного права над диспозитивними.