1.  За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов´язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

2. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.

Передбачаючи у ст.ст.901, 903 ЦК України оплатність договору про надання послуг і його ціну як істотну умову договору, законодавець  орієнтувався на відносини між підприємствами, а послуги розглядав як вид статутної діяльності юридичної особи або фізичної особи — підприємця. Проте в практиці непоодинокими є випадки укладення безоплатних договорів, як от договір безоплатного користування майном. Тому, передбачаючи можливі випадки при яких надання послуг може здійснюватися на безоплатній основі ЦК запроваджує договір про безоплатне надання послуг.

За договором про безоплатне надання послуг одна сторона (виконавець) зобов´язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається, в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов´язується відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Особливістю цього різновиду договору про надання послуг, стосовно основного, який передбачений гл. 63 ЦК, є його неоплатність. Саме ж покриття виконавцем фактичних витрат носить компенсаційний характер витрачених зусиль. Жодних інших коштів, окрім відшкодування замовником не вноситься.

У зв´язку з тим, що договір про безоплатне надання послуг є різновидом основного договору про надання послуг, то на нього поширюються всі положення гл. 63 ЦК, за винятком ст.903 ЦК та частково (щодо обов´язку виконавця оплатити послугу) ст.901 ЦК. Отже, характеризуючи даний договір, вкажемо на його консенсуальність і двостронність. З істотних умов виключається оплатність вказаного правочину, але із зазначенням обов´язку замовника відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, які були ним понесені при виконанні умов договору.

Законодавець поширює положення щодо обов´язку замовника відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору ще на два випадки: 1) неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла внаслідок вини замовника; 2) неможливість виникла внаслідок непереборної сили.

Положення ЦК про покладення обов´язку на замовника відшкодувати виконавцеві усі понесені фактичні витрати, необхідні для виконання договору у разі наявності його вини як наслідку неможливості виконати умови договору є своєрідною санкцією, яку застосовує законодавець до замовника за невиконання або неналежне виконання умов договору про безоплатне надання послуг. На ці правовідносини поширюється загальна норма ст.614 ЦК, яка вказує на вину як на підставу відповідальності за порушення зобов´язання. Зокрема особа (в нашому випадку замовник), яка порушила зобов´язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, закон покладає на замовника обов´язок доведення відсутності своєї вини.

Іншою, не менш важливою правовою нормою, є обов´язок замовника відшкодувати виконавцеві понесені ним фактичні витрати на виконання договору, якщо неможливість виконання сталася внаслідок непереборної сили. Під «непереборною» силою необхідно розуміти об´єктивно невідворотні явища, які можна передбачити, але враховуючи сучасний розвиток техніки, відвернути неможливо (цунамі, зсув, землетрус, виверження вулкану. Дія обставин непереборної сили дає підставу для звільнення боржника від відповідальності. Проте положення ЦК щодо договорів про надання послуг не звільняє замовника від обов´язку відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Проте в нашому випадку інститут непереборної сили не є підставою для звільнення від відповідальності, а перш за все — гарантія відшкодування витрат виконавця.