Територія будь-якої держави поділяється на певні адміністративно-територіальні одиниці. Згідно зі ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села. Населення, що проживає в кожній з цих адміністративно-територіальних одиниць, має гарантоване законом право на місцеве самоврядування.

Місцеве самоврядування - це особливий вид управління, реалізація гарантованого законом права територіальних спільнот громадян та органів, яких вони обирають, самостійно, під свою відповідальність і від свого імені вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в рамках закону й виходячи з інтересів населення.

В Україні наразі реалізується континентальна теорія місцевого самоврядування (теорія вільної громади). За цією теорією основні засади організації місцевого самоврядування зводяться до такого:

•  суб'єктом права на самоврядування визнаються лише громади "природних" територіальних одиниць, тобто територіальних одиниць, що виникли природно, - села, селища і міста. Інші територіальні громади мають штучне походження, утворені волею держави, а тому не можуть посилатися на природний характер свого права на самоврядування, хоча також наділяються певною самоврядною компетенцією;
•  органи місцевого самоврядування обираються членами відповідної територіальної громади;
•  органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження з питань, що віднесені до їх відання, а також з питань, повноваження на реалізацію яких делеговано їм відповідними (місцевими) органами державної влади;
•  місцеві самоврядні справи не можуть ототожнюватися із державними справами, які реалізуються на місцях;
•  первинною ланкою місцевого самоврядування є територіальна громада, яка вирішує свої справи або самостійно, або через обрані нею органи, які не входять і не можуть входити до системи органів державної влади, а відтак, не перебувають у їх прямому і безпосередньому підпорядкуванні;
•  органи державної влади не мають права втручатися у справи територіальної громади, обмежуючись лише здійсненням адміністративного контролю за правомірністю діяльності органів місцевого самоврядування.

Варто відзначити, що саме теорія вільної громади історично першою здобула своє наукове обґрунтування і саме вона стала найбільш розповсюдженою в країнах Європи (недарма її ще називають континентальною теорією самоврядування), основні положення її були сформульовані маркізом д'Арґенсоном та Гійомом Туре ще напередодні Великої французької революції. В основу теорії вільної громади було покладено положення про "четверту владу" в державі, яка, однак, не належить самій державі, а є окремою від неї громадською владою. Іншими словами, теорія вільної громади базувалася на ідеї природного права, недержавної природи місцевого самоврядування. Вона виходила з того, що право територіальної громади як соціального інституту, що утворився природним шляхом, в силу еволюційного розвитку первісного суспільства, самостійно вирішувати свої справи має такий самий природний і невідчужуваний характер, як і природні права людини на життя, свободу і загальне благо. Територіальна громада визнавалася незалежною від держави органічною корпорацією, яка утворилася природним шляхом і має право на самоврядування, що виводиться з природи самої територіальної громади як історично більш раннього утворення, аніж держава.

Наприкінці ХХ ст. колективна думка про місцеве самоврядування, в якій фактично домінувала теорія вільної громади, знайшла своє втілення у Європейській хартії про місцеве самоврядування від 15 жовтня 1985 р. Цей акт розглядає функціонування системи місцевого управління як децентралізацію і деконцентрацію влади в державі. При цьому під децентралізацією розуміється передача центром окремих повноважень місцевим виборним органам, а під декон- центрацією - делегування повноважень призначуваним із центру місцевим органам виконавчої влади. Місцеве самоврядування - це децентралізована форма управління.

Місцеве самоврядування має специфічну правову форму в кожній державі і залежить від її устрою, історичних, етнонаціональних та інших особливостей. При ідентичності формальних ознак місцевого самоврядування у різних країнах по-різному вирішується питання: чи представляють органи місцевого самоврядування глибинний шар державної влади або є відокремленими від держави, але взаємодіючими з нею, специфічними організаціями управління суспільними справами.

В Україні місцеве самоврядування визнається правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Це положення Конституції деталізував Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", в якому зазначається, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Під територіальною громадою в даному випадку слід розуміти жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Органами місцевого самоврядування

визнаються структурноорганізовані колективи службовців, що наділяються владними повноваженнями в системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень. А посадові особи місцевого самоврядування - це є особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сутність і зміст місцевого самоврядування визначають його принципи - основні засади організації та здійснення місцевого самоврядування. В Україні місцеве самоврядування здійснюється на принципах:

•  народовладдя - є похідним від фундаментального принципу народного суверенітету, закріпленого Конституцією. Це дає право стверджувати, що народ України, як сукупність усіх територіальних громад, реалізує народний суверенітет у формі місцевого самоврядування. Це означає, що територіальні громади здійснюють свою владу на місцях безпосередньо (місцеві референдуми, місцеві вибори, загальні збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання тощо) та через представницькі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи);
•  законності - місцеве самоврядування в Україні реалізується відповідно до Конституції і законів України. Порушення ж законодавства України про місцеве самоврядування тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність;
•  гласності - всі суб'єкти місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження публічно і відкрито. їх діяльність висвітлюється місцевими, а в окремих випадках й загальнодержавними засобами масової інформації;
•  колегіальності - сільські, селищні, міські ради є колективними (колегіальними) виборними і змінюваними органами

самоврядування, їх правові акти є результатом колегіального рішення, прийнятого в рамках колегіальних (пленарних) засідань;

•  поєднання місцевих і державних інтересів - органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження місцевих органів державної виконавчої влади для їх спільної участі у виконанні окремих проектів або для спільної реалізації загальнонаціональних програм соціально- економічного і культурного розвитку;
•  виборності - депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські голови обираються членами територіальних громад на відповідний строк;
•  правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності - органи місцевого самоврядування є юридичними особами й наділяються законом власними повноваженнями, в межах яких вони діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Територіальні громади та обрані ними органи не є елементами державного апарату і не належать до механізму держави. Діючи в межах закону, органи місцевого самоврядування не підпорядковуються іншим органам (за винятком випадків підконтрольності органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади з питань здійснення ними окремих повноважень останніх), і будь-який адміністративний контроль за їх діями можливий лише задля забезпечення законності та конституційних принципів самоврядування. Територіальні громади і утворені ними органи місцевого самоврядування мають власну матеріально-фінансову основу для здійснення своєї діяльності й наділені правом володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що є у комунальній власності;
•  підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб - діяльність представницьких органів і посадових осіб місцевого самоврядування підлягає громадському контролю з боку територіальних громад (зокрема у формі громадських слухань);
•  державної підтримки та гарантій місцевого самоврядування - в Конституції закріплено положення про те, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою;

• судового захисту прав місцевого самоврядування - права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

систему та гарантії місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування встановлюють Конституція та Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. Здійснення місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим, містах Києві й Севастополі має свої особливості. Тож правовий статус місцевого самоврядування в Автономній республіці Крим, містах Києві та Севастополі визначається також Конституцією Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 р., затвердженою Законом України від 23 грудня 1998 р., і Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999 р.

Важливою ознакою місцевого самоврядування є його системний характер. Система місцевого самоврядування включає:

1.  територіальну громаду;
2.  сільську, селищну, міську раду;
3.  сільського, селищного, міського голову;
4.  виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

5)     районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

1.  органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні у місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.