Предмет і метод правового регулювання слугують найвагомішими підставами для поділу системи права на галузі. Кожна галузь права об'єднує правові норми, які регулюють якісно визначений вид суспільних відносин.

Для визначення кола відносин, що потребують адміністративно- правового врегулювання, слід виходити з такого.

1.  Державне управління здійснюється з метою "впорядкування" різноманітних процесів, що відбуваються в суспільстві, відповідно до правил, закріплених у нормативно-правових актах. У свою чергу призначенням виконавчої влади є виконання законів та інших правових актів. Отже, державне управління є формою зовнішнього вияву виконавчої влади. Однак за змістом таке управління не збігається з виконавчою владою, оскільки його здійснюють і за межами системи органів виконавчої влади. Так, функції управління виконують керівники будь-яких державних органів, підприємств, установ, організацій щодо службовців цих органів, персоналу підприємств, установ, організацій.

Таким чином, норми адміністративного права регулюють відносини, що виникають у процесі як реалізації виконавчої влади, так і здійснення державного управління за межами цієї гілки влади.

1.  В Україні управлінські функції здійснюють не тільки державні органи. Так, у ч. 3 ст. 143 Конституції встановлено, що органам місцевого самоврядування законом можуть делегуватися повноваження органів виконавчої влади. Зазначене конституційне положення конкретизовано і деталізовано в тексті Закону України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні", окремі статті якого містять переліки відповідних делегованих повноважень1. Крім того, зазначені

 
функції можуть надаватися і деяким іншим недержавним інституціям (наприклад, Законом України від 22 червня 2000 р. "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону вповноважені застосовувати примусові заходи, спрямовані на припинення протиправних діянь, складати протоколи про адміністративні прапорушення тощо1).

Отже, предмет адміністративного права включає суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням недержавними суб'єктами делегованих їм повноважень виконавчої влади.

1.  У Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" міститься чіткий перелік як власних (самоврядних), так і делегованих повноважень органів виконавчої влади, які покладаються на виконавчі органи місцевого самоврядування. Зіставляючи ці повноваження, можна відзначити майже повну відсутність принципової різниці між ними. Так, реалізуючи як власні, так і делеговані повноваження, в яких зафіксовано загальносуспільний інтерес, такі органи впливають на різноманітні процеси, що відбуваються на певній території, в тому числі шляхом прийняття рішень, забезпечених примусовою силою держави. Метою такого впливу є створення сприятливих умов для втілення у життя законів, реалізації громадянами своїх прав і свобод, нормального функціонування суб'єктів господарювання.

Таким чином, зміст управлінських відносин, що виникають у процесі діяльності органів місцевого самоврядування, однорідний із відносинами управління з боку держави, а тому перші потребують адміністративно-правового врегулювання.

1.  Одним із видів юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність. В Україні питання накладення стягнень за адміністративні правопорушення можуть вирішуватися уповноваженими на те органами, а також судами (суддями). Останні, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, керуються нормами адміністративного та адміністративно-процесуального права.

Отже, суспільні відносини, що виникають у зв'язку із судовим розглядом справ про адміністративні правопорушення, є також складником предмета адміністративного права.

Для визначення предмета адміністративного права важливо зазначити, що діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших уповноважених суб'єктів і відносини, що виникають при цьому, мають велике значення для здійснення громадянами своїх прав і виконання обов'язків. У зв'язку з цим у сучасних умовах, коли йдеться про запровадження дійсно демократичних відносин між владними структурами і громадянами, адміністративне право, з одного боку, покликано забезпечувати ефективну діяльність цих органів, а з другого - створювати умови для реалізації і захисту прав громадян від порушень з боку суб'єктів управління шляхом чіткого окреслення повноважень останніх і закріплення доступних механізмів протидії їх незаконній діяльності.

Одним з інструментів, за допомогою якого справляється вплив на суб'єктів владних повноважень, є адміністративне судочинство, яке передбачає перевірку судом діяльності суб'єктів влади у зв'язку з розв'язанням публічно-правових конфліктів за їх участю. Нині в наукових колах обговорюють питання щодо можливості визнання відносин, обумовлених розв'язанням зазначених конфліктів, складовою предмета адміністративного права. Ми погоджуємося із тим, що проблеми адміністративної юстиції нерозривно пов'язані із реформуванням адміністративного права, оскільки цей інститут відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні законності в публічному управлінні, створенні сприятливих умов для реалізації громадянами своїх прав у відносинах з представниками влади. Однак уважаємо, що адміністративно-правова регламентація є непридатною для суспільних зв'язків, які супроводжують відправлення правосуддя, а тому такі зв'язки мають формувати самостійну процесуально-правову галузь.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що предмет адміністративного права складають суспільні відносини, які виникають з метою реалізації і захисту прав громадян, утворення нормальних умов для функціонування суспільства і держави. Такі відносини пов'язані із: 1) діяльністю органів виконавчої влади; 2) внутрішньоор- ганізаційною діяльністю інших державних органів, підприємств, установ, організацій; 3) управлінською діяльністю органів місцевого самоврядуання; 4) здійсненням недержавними суб 'єктами делегованих повноважень органів виконавчої влади; 5) розглядом судами справ про адміністративні правопорушення.

Предмет адміністративного права охоплює широке коло відносин, зміст яких об'єктивно потребує правового врегулювання за допомогою специфічних методів. Ця обставина дає змогу визначити адміністративне право як профілюючу галузь, що разом із кримінальним і цивільним правом утворює юридичну основу, обов'язкову частину очолюваної конституційним правом системи.

До профілюючих галузей щільно примикають основні процесуальні - кримінально-процесуальне, цивільне процесуальне, а також адміністративно-процесуальне право, яке перебуває у стані формування. Наявність процесуальних галузей обумовлена необхідністю організації виконання норм відповідних профілюючих галузей.

Деякі галузі права належать до спеціальних, призначенням яких є забезпечення спеціалізованого правового режиму для окремого виду суспільних відносин (наприклад, трудове право, сімейне право, земельне право, фінансове право). І, нарешті, вирізняються комплексні галузі, які регламентують певне коло відносин. Їх правові приписи дещо відокремлені від норм профілюючих галузей (наприклад, банківське право, податкове право, авторське право).

Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права зумовлено місцем кожної з них у правовій системі. Так, найтісніший зв'язок спостерігається між адміністративним і конституційним правом, оскільки останнє становить основу всіх галузей права, містить вихідні положення, на підставі та з урахуванням яких виникають адміністративно-правові норми.

Адміністративне право та профілюючі галузі є рівнозначними, автономними центрами системи права, котрі, як правило, існують незалежно один від одного. Межі дії кримінального та адміністративного права визначаються характером та спрямованістю заборон, встановлених їх нормами. Цивільне та адміністративне право на першій погляд регулюють схожі суспільні відносини майнового характеру, але в нормах кожної з галузей домінують ті чи інші елементи методу правового регулювання.

Питання співвідношення адміністративного права зі спеціальними галузями вирішується подібно до того, як воно розв'язано щодо права цивільного. Так, нормами трудового права врегульовано відносини між рівноправними суб'єктами (працівником та роботодавцем), які дійшли згоди щодо умов праці. Разом з тим виникнення та припинення трудових відносин супроводжуються виданням наказів, які за своєю природою є односторонніми управлінськими актами. Особливо тісно взаємодіють норми адміністративного і трудового права при регулюванні відносин, обумовлених перебуванням осіб на державній службі.
 

 
Найскладніше провести межі між адміністративним правом і комплексними галузями. Наприклад, механізм співвідношення адміністративного і податкового права такий, що більшу частину відносин, які формують предмет останнього, врегульовано нормами адміністративного права за допомогою притаманних йому правових засобів.