№ 13. Референдне право і референдний процес
Сторінки матеріалу:
- № 13. Референдне право і референдний процес
- Сторінка 2
Із референдумами пов'язана новітня історія України як незалежної і суверенної держави. 1 грудня 1991 р. відбувся всеукраїнський референдум, на якому переважна більшість громадян України (90,32%), що взяли участь у народному волевиявленні, проголосували за підтвердження юридичної сили Акта проголошення незалежності України, урочисто прийнятого Верховною Радою Української РСР 24 серпня 1991 р. Після проведення всеукраїнського референдуму незалежність України було визнано на міжнародному рівні.
У подальшому всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції України вдалося провести 16 квітня 2000 року, але попри очевидну на перший погляд легітимність його результатів рішення цього референдуму залишилося нереалізованим в силу низки об'єктивних причин. Однак теперішній розвиток національного пра- вотворення сприяє вдосконаленню національної правової системи, системи права України, провідне місце в якій по праву належить конституційним відносинам.
Референдне право як підгалузь конституційного права позиці- онується як спрямоване на належне вирішення важливих проблем суспільного та державного життя. Підтвердженням того, що інститут референдуму не втрачає своєї актуальності, є численні ініціативи стосовно проведення всеукраїнського референдуму щодо вступу України до низки міжнародних організацій і міждержавних об'єднань (НАТО, ЄЕП тощо).
На сьогодні інститут референдуму сформувався як складне ба- гатоаспектне явище правового буття, що може бути визначене як референдне право України. Попри умовність застосування категорії "підгалузь" саме термін "референдне право" дає змогу сформувати належні методологічні підходи для комплексного виявлення основних юридичних властивостей цього правового явища.
Референдне право, так само як право виборче, слід розглядати в об'єктивному та суб'єктивному значенні. В об'єктивному сенсі референдне право виступає інститутом конституційного права, а в суб'єктивному - як право громадян України брати участь у народному волевиявленні, передбачене ст. 38 Основного Закону. Тож референдне право в його об'єктивному значенні - це сукупність якісно однорідних норм конституційного права та норм інших галузей права, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з безпосередньою реалізацією народного суверенітету шляхом проведення всеукраїнського та місцевих референдумів.
За сутністю та змістом інститут референдного права об'єктивує форму безпосередньої демократії. Він нормативно закріплює волевиявлення громадян України, які мають право на участь у референдумах, вирішувати найважливіші питання суспільного та державного значення шляхом прямого голосування.
Інститут референдного права має свій предмет і метод правового регулювання. Предметом інституту референдного права є суспільні відносини, пов'язані з організацією та проведенням всеукраїнського та місцевих референдумів. Під методом референдного права слід розуміти прийоми та способи регулювання суспільних відносин, що є предметом референдного права. Для референдного права властиві ті ж методи, що й для інших публічних галузей, в першу чергу, для конституційного права України. Найбільш характерним для референдного права є імперативний метод, оскільки результати референдумів установлюють положення, наділені імперативною юридичною силою.
Інститут референдного права має комплексний характер. Будучи складовою системи конституційного права, він містить у своєму складі норми інших галузей публічного права. Зазначена багатоманітність нормативного вмісту цього правового інституту визначає особливий правовий режим існування референдного права в системі національного права України. Але він має і свою власну структуру. Інститут референдного права складається із взаємопов'язаних інститутів (субінститутів), що регулюють предмет і питання всеукраїнського та місцевих референдумів; правовий статус суб'єктів рефе- рендного процесу; порядок організації та проведення референдумів, а також реалізації їх рішень; юридичну відповідальність за порушення референдного законодавства; фінансове та інформаційне забезпечення референдумів тощо.
Порядок організації та проведення всеукраїнського та місцевих референдумів, а також реалізації їх рішень регулюються, здебільшого, процесуальними нормами, що утворюють такий важливий інститут (субінститут) референдного права України, як інститут референд- ного процесу. Згадані правові інститути (субінститути) перебувають між собою у стійких органічних взаємозв'язках і утворюють систему референдного права, що знаходить своє об'єктивне і завершене вираження в системі референдного законодавства, яке формують Конституція України, Закони України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", "Про Центральну виборчу комісію", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інші нормативно-правові акти.
Право громадян України на участь у референдумі забезпечується системою загальних і спеціальних (юридичних) гарантій. Зокрема, порушення права громадян на участь у референдумі тягне за собою юридичну відповідальність на підставі закону.
Референдне право як підгалузь національного конституційного права знаходить своє логічне завершення у референдному процесі. Матеріальні норми, упорядковані в межах системи референдного права, реалізуються в певному нормативно визначеному порядку, що отримав у юридичній науці назву "референдний процес". Характерною ознакою порядку організації та проведення референдумів є те, що він об'єктивується в системі процесуальних норм. Тому найбільш вдалим терміном, що визначає сутність і зміст порядку організації та проведення референдумів, є саме термін "референдний процес". Цей термін не є новим для юридичної науки. Існування такої юридичної категорії де-факто визнається в багатьох юридичних джерелах, утім, де-юре, чинне законодавство про референдуми не дає визначення поняття референдного процесу, на відміну від процесу виборчого.
Зокрема ряд фахівців справедливо відзначають, що вибори ін- ституціалізуються у вигляді виборчого процесу, під яким слід розуміти врегульовану законодавством специфічну діяльність уповноважених органів і громадян держави, спрямовану на формування якісного та кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Референдний процес має схожі з виборчим процесом ознаки (є формою реалізації політичного права громадян; склад суб'єктів референдного процесу частково збігається із системою учасників виборчого процесу; існують схожі стадії - складання списків виборців, утворення дільниць для голосування; саме голосування та оприлюднення його результатів тощо), але суттєво відрізняється за предметом правового регулювання. Якщо виборчий процес є нормативно визначеним способом формування представницьких органів публічної влади, то референдний процес є формою безпосереднього вирішення громадянами України важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.
Референдне право є важливим інститутом у складі конституційного права України й водночас виступає пріоритетним інститутом форм безпосередньої демократії, який також є інститутом такої під- галузі конституційного права, як виборче право.
Референдний процес є досить складним поняттям, похідним від конституційного та юридичного процесу в цілому. Референдний процес, як і юридичний процес взагалі, слід розуміти в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. В об'єктивному сенсі референдний процес - це інститут (підгалузь) референдного права та субінсти- тут конституційного права. Виходячи із зазначеного, референд- ний процес - це інститут конституційного права, що об'єднує конституційно-правові та інші галузеві норми права, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з ініціюванням, організацією й проведенням всеукраїнського та місцевих референдумів, а також реалізацією їх рішень на практиці.
Референдному процесу, в його об'єктивному значенні, властиві такі юридичні ознаки:
- предметом референдного процесу є суспільні відносини, пов'язані з ініціюванням, організацією і проведенням всеукраїнського та місцевих референдумів, а також із реалізацією їх рішень;
- йому властиві ті ж методи правового регулювання, що й конституційному процесу в цілому;
- референдний процес об'єднує у своєму складі переважно процесуальні норми та інститути конституційного права й інших галузей права, що регулюють правовідносини, пов'язані з реалізацією громадянами України права на участь у референдумі.
У суб'єктивному значенні референдний процес слід розуміти як сукупність низки нормативно визначених послідовних дій, спрямованих на реалізацію права громадян на участь у референдумі. Ці дії (ініціювання, організація та проведення референдумів і реалізація їх рішень) визначаються як стадії референдного процесу. Тобто, у суб'єктивному значенні референдний процес - це сукупність нормативно визначених стадій реалізації права громадян на участь у референдумах.
Основними ознаками референдного процесу в його суб'єктивному значенні є:
- цілеспрямований і послідовний характер діяльності суб'єктів референдного процесу;
- системний характер стадій референдного процесу;
- об'єктивізація референдного процесу в нормах чинного законодавства;
- інваріаційний характер референдного процесу залежно від виду референдуму;
- свобода вибору громадян України щодо участі у референд- ному процесі на будь-якій його стадії та свобода прийняття рішення щодо питань, які виносяться на всеукраїнський та місцеві референдуми.
Отже, референдне право України як інститут національного конституційного права має складний комплексний характер і об'єднує у своєму складі матеріальні та процесуальні норми різних галузей права, що визначають поняття і види референдумів, принципи рефе- рендного процесу і предмет референдумів, правовий статус суб'єктів референдумів, акти референдумів, юридичну відповідальність за порушення законодавства про референдуми, а також порядок ініціювання, організації та проведення і реалізації рішень всеукраїнського та місцевих референдумів.
Референдне право України є одним із найважливіших елементів системи національного конституційного права, оскільки об'єднує у своєму складі конституційно-правові норми, що визначають одну з пріоритетних форм безпосередньої реалізації народного суверенітету.