Сучасна злочинність жінок характеризується новими відмінними особливостями і якостями - підвищеною жорстокістю, агресивною спрямованістю, насильницькими засобами вирішення конфліктних ситуацій, підготовкою, продуманістю злочинних дій, залученням до злочинів власних дітей, співмешканців, учиненням групових злочинів, високим рівнем рецидивних злочинів, зниженням віку засуджених злочинниць.

Інтенсивне зростання жіночої злочинності відбувається на фоні нарощування таких маргінальних явищ, як пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція, торгівля людьми, що необхідно враховувати при проведенні виховної роботи під час відбування покарання.

Відповідно зі ст. 18 і ст. 150 КВК України жінки відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з загальними або полегшеними умовами тримання, колоніях середнього рівня безпеки, і секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання. Станом 256 на початок 2010 р. в них утримувалося понад 6 тисяч жінок, засуджених до позбавлення волі.

У колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання направляються жінки, засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправні колонії цього виду переводяться жінки з виховної колонії по досягненні 18-річного віку для подальшого відбування покарання. Вони розташовані в областях: Донецькій (Приазовська і Сніжнянська), Дніпропетровській (Дніпродзержинська) Луганській (Червонопартизанська), Одеській (Чорноморська), Харківській (Ка- чанівська), Черкаській (Уманська).

У колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання відбувають покарання жінки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також жінки, переведені з колоній мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання. Нині вони утримуються в колоніях Львівської області (Галицька), Дніпропетровської (Орджонікідзевська) і Одеської (Ширяєвська) областей.

У виправних колоніях (секторах) середнього рівня безпеки утримуються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, а також жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії. За загальним правилом жінки, засуджені до довічного позбавлення волі, розміщуються у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і для них встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки. Першим сектор середнього рівня безпеки за новим кримінально-виконавчим законодавством був створений у Чернігівській колонії N° 44 (м. Чернігів), нині такий сектор облашто- ваний у Качанівській № 54 колонії (м. Харків).

Жінки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, утримуються в Чернігівській (м. Чернігів), Надержищинській (Полтавська обл.), Збаразькій (Тернопільська обл.). Жінки, визнані інвалідами першої або другої групи, направляються до Дніпродзержин- ської виправної колонії Дніпропетровської області.

У Мелітопольській виховній колонії Запорізької області відбувають покарання неповнолітні особи жіночої статі.
 

 
При УВП для жінок створені дільниці соціальної реабілітації, лікувальні заклади для хворих на туберкульоз, дерматологічні та венеричні захворювання.

За складом учиненого злочину приблизно 1/5 частину в колоніях становлять жінки, засуджені за умисне убивство; по 5 % - за умисне тяжке тілесне ушкодження, розбій і грабіж; найбільша кількість жінок відбуває покарання за крадіжки і розкрадання - 35 %; за хуліганство - 1 %; за інші злочини - близько 30 %, з них переважна більшість жінок відповідає за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Зазначимо, що традиційно, на першому місці серед "жіночих" злочинів завжди були крадіжки і розкрадання. Особливістю жіночої злочинності в останні роки є підвищення кількості злочинів (в абсолютних показниках), пов'язаних з насильством. Проте саме в останнє десятиріччя, коли спостерігався різкий сплеск насильства, у жіночій злочинності відбувався і процес гуманізації як при призначенні, так і в процесі відбування покарання жінками (амністія, відстрочка відбування покарання). Ця політика, в кінцевому підсумку, спричинила абсолютне зменшення жінок, засуджених до позбавлення волі. Отже, виникла парадоксальна ситуація: послаблення карального впливу на злочинність жінок обумовило зворотну реакцію з їх боку - збільшення насильницьких злочинів.

Найбільшу кількість засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, становлять жінки віком від 30 до 40 років - 37 %, жінки до 30 років - 34 %, від 40 до 55 років - 21 %, понад 55 років - на рівні 8 %. Слід зазначити, що вікова соціально-демографічна характеристика засуджених жінок з 1995 р. у названих групах практично залишається без змін, коливання в різні роки дорівнюють 1-3 %.

Якщо розглянути характеристику засуджених жінок за освітнім рівнем, то вона буде такою: початкову загальну освіту мають 3 % засуджених, базову загальну освіту - 25 %, повну загальну освіту - 51 %, початкову та незакінчену вищу - 17 %, повну вищу - трохи більше 3 %. Можна стверджувати, що порівняно з минулими роками освітній рівень тих, хто перебуває нині у виправних колоніях, став значно вищим.

За сімейним станом: кожна п'ята жінка перебувала в зареєстрованому шлюбі, розлучені (і ті, що не підтримують сімейних стосунків) становлять приблизно 30 %, удови - 8 %, ніколи не були у шлюбі - 26 %, у незареєстрованому шлюбі (фактичні сімейні стосунки) перебуває 16 %.

Нині у виправних колоніях перебуває понад 10 % жінок, які мають дітей віком до 6 років, до 14 років - понад 15 %, у 7 % жінок діти перебувають у будинках-інтернатах, 3 % - позбавлені батьківських прав.

Із загальної кількості жінок, що відбувають покарання, працездатних - 95 %, хворих на алкоголізм або наркоманію - більше 30 %.

Суттєвих відмінностей між утриманням у виправних колоніях чоловіків і жінок відносно оснащення, матеріально-побутового забезпечення (норма житлової площі для жінок - 4 кв. м), харчування, лікування, основних вимог режиму немає. Сам закон не враховує фізіологічні, психологічні, психіатричні особливості засуджених жінок.

Можна виділити лише: а) жінок-інвалідів першої і другої групи;

б)  хворих на активну форму туберкульозу; в) тих, хто досяг пенсійного віку тобто жінок у віці понад 55 років, а також г) жінок з вагітністю понад 4 місяці; д) жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях.

Як правило, саме цим категоріям жінок дозволяється працювати за їх власним бажанням з урахуванням висновків лікарської комісії колонії (ч. 2 ст. 118 КВК). На особовий рахунок цих засуджених (на відміну від інших) зараховується не менше як 50 % нарахованого місячного заробітку, незалежно від усіх відрахувань. А засудженим жінкам, яким дозволено проживати за межами виправної колонії (на підставі ст. 142 КВК), - не менше як 75 % (ч. 2 ст. 120 КВК).

Продукти харчування і предмети першої потреби за безготівковим розрахунком вони можуть придбавати не тільки за гроші, зароблені в колоніях (якщо працюють), але й за гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу (ч. 1 ст. 108 КВК). Якщо жінки не працюють, не отримують пенсій, харчування, одяг, білизна, взуття і комунально-побутові послуги надаються безоплатно (ч. 4 ст. 115 КВК).

Жінкам-інвалідам першої групи, вагітним жінкам і тим, хто має дітей у будинках дитини при колоніях, дозволяється витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, у сумі, що становить мінімальний розмір заробітної плати. Жінкам- інвалідам другої групи і тим, хто перебуває у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, - до 60 % мінімального розміру заробітної плати (частини 5 і 6 ст. 108 КВК). Усім іншим жінкам, які відбувають покарання у колонії з мінімальним або середнім рівнем безпеки, за загальним правилом - до 100 % і 80 % мінімального розміру заробітної плати відповідно.
 

 
За порушення встановленого порядку відбування покарання направлення жінки в дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу можливе тільки до 10 діб. Вагітні жінки і ті, хто має дитину в будинку дитини, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор і приміщення камерного типу не поміщаються.

До жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні заходи і зброю, окрім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору (ч. 3 ст. 106 КВК). Гамівна сорочка взагалі не може застосовуватися до жодної засудженої жінки.

Окремо слід розглянути правове становище вагітних жінок, і тих, хто має дітей. Закон (ст. 79 КК України) дозволяє звільнити їх від відбування покарання ще на стадії постановлення вироку. Отже, у разі призначення покарання у виді позбавлення волі (обмеження волі) вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до 7 років (крім засуджених до позбавлення волі на строк більше 5 років за тяжкі та особливо тяжкі злочини), суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною 7-річного віку.

Суд може покласти на жінку один або декілька обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу їх органу, пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших людей. Контроль за поведінкою цієї жінки покладається на органи кримінально-виконавчої служби.

Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, або звільняє її від покарання, або направляє для відбування покарання, призначеного вироком. У разі коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовиться від дитини, передасть її в дитячий будинок, зникне з місця проживання, буде ухилятися від виховання дитини, догляду за нею, не виконуватиме покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинятиме 260
 

 
правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання її стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу (кримінально-виконавчої інспекції) направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду. Якщо засуджена в період іспитового строку вчинить новий злочин, суд призначає їй покарання, за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України.