Головною метою виправлення і ресоціалізації неповнолітніх засуджених є формування у них почуття відповідальності, гідності, навичок, що створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки і сприятимуть скорішому поверненню їх у суспільство, допоможуть дотримуватися закону і власними силами задовольняти свої життєві потреби після звільнення, тобто надати якнайбільше можливостей для свідомого відновлення підлітка в соціальному статусі повноправного члена суспільства.

Для досягнення цієї мети у виховних колоніях діє комплексна система заходів, спрямована на забезпечення відповідних умов життя засуджених, згідно з нормами, прийнятими у суспільстві, зведення до мінімуму негативних наслідків позбавлення волі та різниці між життям в ув'язненні та на волі, зміцнення соціально корисних зв'язків із рідними, громадськістю для успішної інтеграції у суспільне життя після звільнення.

Певних особливостей у просторовій структурі виховних колоній не спостерігається, вони, як і виправні колонії, будуються за типовими проектами, обладнуються сучасними інженерно-охоронними засобами, їх територія розмежовується на дві ізольовані зони - житлову і виробничу та структурні дільниці. У виховних колоніях таких дільниць три: карантину, діагностики і розподілу, ресоціалізації і со-

269
 

 
ціальної адаптації. Кожна з дільниць ізолюється одна від одної, кожна обладнується кабінетами для вихователів, спальними приміщеннями, кімнатами для приймання їжі, кімнатами виховної роботи, приміщеннями для зберігання особистих речей.

У житловій зоні розміщуються гуртожитки, школа, бібліотека, центр психоемоційного розвантаження, ларьок, їдальня, лазня з пральнею, перукарня, робочі кабінети керівництва установи та відповідних служб.

У виробничій зоні розміщується професійно-технічне училище та виробничі майстерні. Обов'язковою умовою у цих установах є обладнання спортивних майданчиків з необхідним комплексом спортивного інвентарю, передбачений плац для шикування всіх засуджених колонії. Для вихованців створюються поліпшені житлово-побутові умови, які повинні відповідати правилам санітарії та гігієни, норма житлової площі для них становить 4 кв. метри, кожний з них має своє спальне місце і постільні речі (ч. 1 ст. 115 КВК), порівняно із дорослими для них передбачені підвищені норми харчування, з більшою калорійністю, до того ж одяг, взуття, білизна, комунально-побутові послуги та харчування надаються безоплатно.

Існують певні відмінності в міжособистісних стосунках неповнолітніх і адміністрації виховної колонії, представники якої звертаються до засуджених на "ти", називають їх по імені або "вихованець", "вихованка".

Основні вимоги режиму, передбачені ст. 102 КВК, обумовлюють створення певного укладу життя у виховних колоніях, проте серед режимних особливостей (порівняно із дорослими) можна виділити такі:

1.  неповнолітні мають право витрачати на місяць до 100 % мінімального розміру заробітної плати для придбання за безготівковим розрахунком продуктів харчування і предметів першої потреби, причому не тільки за гроші, що зароблені в колонії (загальне правило для всіх засуджених), але також за гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій чи іншого доходу (ч. 1 ст. 108, ч. 1 ст. 143 КВК);
2.  одержувати протягом року 12 короткострокових (щомісяця) і 4 (один раз на три місяця) тривалих побачень з близькими родичами. Кімнати для короткострокових побачень неповнолітніх мають деякі відмінності в обладнанні порівняно з такими ж самими для дорослих засуджених.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше 1/4 частини строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі 60 % мінімального розміру заробітної плати. Кримінально-виконавчий кодекс України 2003 р. передбачає новелу в поліпшенні умов неповнолітніх - можливість додатково одержувати раз на три місяці короткострокове побачення, яке за постановою начальника виховної колонії може проходити в населеному пункті за місцем дислокації колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів (ч. 2 ст. 143 КВК). Це побачення надається за рахунок короткострокових побачень і не може перевищувати 8 годин. У всякому разі його закінчення повинно відбутися не пізніше 20 години. Порядок надання таких побачень, права і обов'язки засудженого, процедура оформлення регулюються п. 48 розділу ІХ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарання;

1.  у зв'язку з винятковими обставинами, а саме: смерті або тяжкої хвороби близького родича, що загрожує життю хворого, стихійного лиха, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї неповнолітньому засудженому може бути дозволено виїхати за межі колонії на строк не більше 7 діб (не включаючи часу, необхідного для проїзду (не більше 3 діб)) в обидва кінці (ч. 1 ст. 111 КВК України). Треба зауважити, що навіть при зазначених обставинах одержання дозволу на виїзд - це лише право засудженого і його реалізація можлива за умови додержання вимог режиму, відсутності стягнень, належної поведінки під час відбування покарання;
2.  за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися загальні заходи заохочення щодо всіх засуджених, передбачені ст. 130 КВК, і окрім них - спеціальні, які застосовуються тільки для неповнолітніх (ст. 144 КВК), а саме: а) надання права відвідування культурно- видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії. Це також новела в діючому кримінально- виконавчому законодавстві, розрахована на стимулювання засуджених підлітків до сумлінної поведінки, прагнення якнайшвидше звільнитися від відбування покарання. Тому таке право в переважній більшості надається тим засудженим, які тримаються у дільниці соціальної адаптації виховної колонії, куди, як відомо, переводять вихованців, які твердо стали на шлях виправлення і до звільнення залишилось не більше 6 місяців. Кількість засуджених, які одночасно виводяться за межі колонії, не може бути більше 15 чоловік. Вони мають право у встановленому порядку зняти кошти зі своїх особових рахунків для оплати квитків на відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів; б) надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів;
3.  за порушення встановленого порядку і умов відбування покарання до неповнолітніх засуджених можуть застосовуватися заходи стягнення у вигляді попередження, догани, суворої догани, скасування поліпшених умов тримання, передбачених ст. 143 КВК, а також поміщення в дисциплінарний ізолятор з виведенням на роботу або навчання чи без нього на строк до 10 діб;
4.  як і до дорослих засуджених, до неповнолітніх, якщо вони чинять фізичний опір персоналу колонії, злісно не виконують його законні вимоги, проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захваті заручників, у разі втечі з-під варти, чинять інші насильницькі дії, можуть застосовуватися заходи безпеки, причому фізичний вплив, зброю, сльозоточиві речовини, гумові кийки, га- мівну сорочку до неповнолітніх застосовувати заборонено, окрім випадків учинення ними групового або збройного нападу, що загрожує життю, здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Спеціальні засоби, їх види, інтенсивність застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника. Наручники до неповнолітніх злочинців застосовуються у загальному порядку, передбаченому ст. 106 КВК та розділом ХІІ п. 60 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарання;

1.  згідно зі ст. 147 КВК засуджені, які досягли 18-річного віку, переводяться із виховної колонії для подальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Це питання вирішується Державним департаментом України з питань виконання покарань за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою у справах дітей. Проте, з метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання такі засуджені (так само за рішенням педагогічної ради і постановою начальника виховної колонії, погодженою із службою у справах дітей) можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років. На сьогодні в середньому 20 % неповнолітніх чоловічої і жіночої статі, яким виповнилося 18 років, продовжують відбувати покарання у виховних колоніях, і на них поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених;
2. неповнолітні особи, звільнені від відбування покарання, направляються до постійного місця проживання в супроводі родичів або працівника виховної колонії (ч. 3 ст. 157 КВК України).

Суспільно-корисна праця, професійно-технічне та загальноосвітнє навчання неповнолітніх входять до складу основних засобів їх виправлення і ресоціалізації (ст. 6 КВК), значною мірою сприяють корисній зайнятості вихованців, мають значення для застосування до них умовно-дострокового звільнення, сприяють прискоренню процесу соціальної адаптації після відбуття покарання, запобіганню рецидивної злочинності. Організації і залученню засуджених до праці і навчання у виховних колоніях приділяється значно більше уваги порівняно з іншими установами виконання покарань. До того ж наявність роботи в колонії, можливість заробити кошти і витрачати їх для придбавання додаткових продуктів харчування, предметів першої потреби, має особливе значення для тих вихованців, хто залишився без батьків, не одержує посилок та передач. Практично кожна виховна колонія має своє власне виробництво, цехи або навчально-виробничі майстерні, підсобне господарство.

Працевлаштування у виховних колоніях здійснюється з дотриманням вимог трудового законодавства, правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії (ч. 3 ст. 119 КВК); неповнолітніх заборонено використовувати на важких, понаднормових роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, у вихідні дні, у нічний час (статті 190, 192 КЗпП України). Для неповнолітніх встановлена скорочена тривалість робочого часу, для осіб віком від 15 до 16 років - 24 години на тиждень, віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП України). Час початку і закінчення роботи визначається адміністрацією колонії.

Праця неповнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки, перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі неповнолітніх, встановлюються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
 

 
Неповнолітні можуть залучатися до праці безоплатно тільки у випадках, передбачених ч. 5 ст. 118 КВК, а саме - в разі виконання роботи з благоустрою колонії і прилеглих до неї територій, поліпшення своїх житлово-побутових умов, до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством. Причому ці роботи виконуються в порядку черговості, в неробочий час і не більше 2 годин на день. Неповнолітнім засудженим на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менше 75 % нарахованого їм місячного заробітку (ч. 2 ст. 120 КВК). Всі працюючі вихованці щорічно зобов'язані проходити медичний огляд (ст. 191 КЗпП України).