Сільськогосподарське дорадництво — це порівняно новий ін­ститут аграрного права. Поняття цього різновиду дорадництва почало формуватися на початку 2000-х років, а дістало своє правове закріплен­ня у Законі України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» від 17 червня 2004 р. Саме цей закон виокремив особливості правового регулювання дорадництва у сільському господарстві, об´єднавши аграр­но-правові норми, спрямовані на врегулювання однорідних суспільних відносин, якими є відносини у сфері надання сільськогосподарських дорадчих послуг. Загалом поняття «дорадництво», «дорадча діяльність» має свій англомовний еквівалент — це консалтинг.

Під сільськогосподарською дорадчою діяльністю розуміється су­купність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, ін­ших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господа­рювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства. З наведеного визначення можна вивести ознаки, які дадуть змогу ви­значити сутність і зміст сільськогосподарського дорадництва.

Насамперед необхідність дорадництва викликається потребами сільськогосподарських виробників. Перелік факторів, що спричиню­ють виникнення проблем у суб´єктів аграрного господарювання, міс­тить Державна цільова програма сільськогосподарської дорадчої діяль­ності на період до 2009 року, затверджена постановою Кабінету Міні­стрів України від 11 липня 2007 р. № 927. До таких факторів належать: — недостатня ефективність існуючої системи підготовки, перепід­готовки та підвищення кваліфікації селян, керівників і спеціалістів сіль­ського господарства;

•  невідповідність отриманих знань вимогам щодо ефективного ве­дення сільськогосподарського виробництва та обмежені можливості щодо їх постійного оновлення;
•  відсутність практичного досвіду роботи і навичок з пошуку та використання конкурентних переваг на ринку сільськогосподарської продукції;
•  недостатня диверсифікація джерел доходів сільських домогоспо- дарств, відсутність у частини сільського населення мотивації до про­дуктивної праці і підвищення рівня свого добробуту;
•  нерозвинутість інфраструктури аграрного ринку та припинення функціонування об´єктів соціальної сфери у сільській місцевості;
•  повільне впровадження прикладних наукових розробок у сіль­ськогосподарське виробництво;
•  ускладнення вимог до оформлення документів, необхідних для участі в цільових державних програмах щодо підтримки розвитку га­лузей сільського господарства та сільської місцевості;
•  відсутність оперативних каналів доступної інформації з питань державної аграрної політики та підтримки галузей сільського господар­ства, результатів моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринку сіль­ськогосподарської продукції, а також фінансових і матеріально-техніч­них засобів для її виробництва.

Наведені проблеми зумовлюють загальну потребу в їх вирішен­ні. Отже, другою ознакою є сукупність дій та заходів спеціально на­вчених фахівців (сільськогосподарських дорадників), спрямованих на подолання зазначених проблем сільськогосподарських вироб­ників .

Нарешті, третьою ознакою виступає мета сільськогосподарського дорадництва — підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення сільського господарства. Діяльність до­радчих служб спрямовується на надання дорадчих послуг: 1) безпосе­редньо виробникам сільськогосподарської продукції; 2) несільськогос- подарським підприємцям у сільській місцевості; 3) органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та сільським територіаль­ним громадам; 4) сільській молоді шляхом ініціювання і реалізації мо­лодіжних програм тощо.

Таким чином, сільськогосподарське дорадництво можна визначи­ти як сукупність дій та заходів спеціально навчених фахівців (сільсько­господарських дорадників), спрямованих на підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господар­ства суб´єктів аграрних правовідносин. Сільськогосподарське дорадни- цтво включає надання комплексу знань організаційно-управлінського, технічного, технологічного, економічного та юридичного характеру то­що, необхідних для підвищення ефективності ведення сільськогоспо­дарського виробництва.

Суб´єктами надання дорадчих послуг є також сільськогосподар­ські дорадчі служби, тобто юридичні особи незалежно від їх організа­ційно-правової форми та форми власності, що здійснюють дорадчу ді­яльність, у складі кожної з яких працюють не менше трьох дорадників та яка пройшла реєстрацію відповідно до законодавства і внесена до Реєстру дорадчих служб. Отже, законом висунуто вимогу щодо міні­мальної кількості дорадників у складі кожної дорадчої служби (не мен­ше 3-х) як обов´язкову умову легітимації останньої.

Сільськогосподарським дорадником (далі — дорадник) є фізична особа, яка на професійній основі проводить дорадчу діяльність, склала кваліфікаційний іспит та одержала кваліфікаційне свідоцтво і внесена до Реєстру сільськогосподарських дорадників та сільськогосподарсь­ких експертів-дорадників (далі — Реєстр дорадників). Поряд із цим у наданні дорадчих послуг беруть участь ще один різновид суб´єктів — сільськогосподарські експерти-дорадники. Закон України «Про сіль­ськогосподарську дорадчу діяльність» у ст. 1 надає визначення сіль­ськогосподарського експерта-дорадника (далі — експерт-дорадник) як фізичної особи, яка проводить дорадчу діяльність не на постійній основі, має достатній фаховий рівень та одержала кваліфікаційне сві­доцтво відповідно до вимог законодавства і надає дорадчі послуги на запит дорадчих служб та дорадників. Експертами-дорадниками є пра­цівники закладів науки та освіти, інші вузькоспеціалізовані фахівці, які внесені до Реєстру дорадників.

Головною відмінністю між цими двома різновидами сільськогоспо­дарських дорадників є характер надання дорадчих послуг. Якщо для дорадника це основний вид діяльності, тобто надання дорадчих послуг здійснюється постійно і є його професією, то експерт-дорадник надає послуги періодично у міру виникнення потреби у його знаннях. Така потреба виникає, коли вимагається вузькоспеціалізована консультація у галузі, де експерт-дорадник є визнаним фахівцем. Наприклад, у разі застосування нової сільськогосподарської техніки потребується пора­да фахівця інженерного профілю, який дуже добре знає її переваги і недоліки. При застосуванні новітньої технології або добрива виникає потреба у залученні фахівця-агронома. Як правило, експерти-дорадни­ки є працівниками науково-дослідних установ УААН або аграрних ви­щих навчальних закладів.

25 - 473