Ефективність розкриття, розслідування й попередження злочинів багато в чому залежить від інформаційного забезпечення діяльності органів слідства і дізнання.

Важливим сховищем і джерелом надходження фактичних даних (актуальної криміналістично-значущої інформації) та різноманітних довідникових відомостей (потенційної криміналістично значущої інформації) є централізовані обліки, картотеки, колекції, бази даних органів МВС та експертних установ України, а також допоміжні обліки, відомчі сховища і реєстрацій по-довідкова документація інших установ, організацій та органів.

Раціональне використання актуальної та потенційної криміналістично значущої інформації, з урахуванням ЇЇ обсягу й різноманітності, можливе тільки в межах належного функціонування інформаційно-пошукової системи, що забезпечує накопичення, опрацювання, збереження і швидкий пошук такої інформації.

Цю систему прийнято називати криміналістичноюю реєстрацією.

Криміналістична реєстрація (хоч її в деяких джерелах можуть називати й кримінальною, що, можливо, не зовсім вірно) - це науково розроблені засади і правила функціонування системи обліків осіб, предметів та інших об'єктів і відомостей щодо них, які мають криміналістичне значення.

Система реєстрації складається з підсистем (складових), тобто з певних видів криміналістичних обліків, які різняться між собою обліковими відомостями, а також способами і формами їх накопичення й систематизації.

Отже, криміналістичний облік - один із складників інформаційно-довідкової системи (криміналістичної реєстрації), що характеризується властивою саме йому обліковою криміналістично значущою інформацією та специфічними способами і формами її накопичення й систематизації.

Методи реєстрації з метою боротьби проти злочинності застосовуються вже давно.

Для цього зазвичай використовувалися два способи:

• таврування;
• калічення.

Обидва ці способи виконували одночасно дві функції:

-     покарання;

-     впізнання.

(Цс було характерним у II ст. до н. е.- давньоіндійські "закони Ману", вавилонські "закони Хаммурапі").

Фізичні каліцтва вказували не тільки на характер вчиненого злочину, а й на кількість злочинів, тобто виступали "злочинним паспортом", своєрідною довідкою про минулі судимості.

Під час таврування на обличчі або іншій частині тіла випікали умовні знаки, букви або цілі слова (наприклад, у Росії -"вор", "кат").

Тавро дещо спрощувало лови злочинця, якщо він учиняв новий злочин. Але встановити коли, де, за що його вже раніше судили, визначити особу злочинця за тавром було неможливо.

В Англії та Франції проводилися "ідентифікаційні паради", що полягали в неодноразових і систематичних оглядах наявних у тюрмах злочинців з тим, щоби впізнати серед них раніше судимих.

Початок формуванню криміналістичної реєстрації на науковому (рівні) підґрунті було зроблено в кінці XIX ст. запровадженням антропометричного (А. Бертільйон, Париж, 1882 р.) і дактилоскопічного (В. Гершель, Г. Фулдс, Ф. Гамільтон, 1887-1891 рр.) способів реєстрації злочинців.

На північно-східних землях України дактилоскопічну формулу обліку злочинців було запроваджено у Росії 1905 р. На західних землях - дещо раніше і водночас із запровадженням цієї форми в Австро-Угорщині.

Реєстрація називалася кримінальною саме через те, що реєстрували, початково тільки осіб, що засуджувалися за злочини.

Нині предмет кримінальної реєстрації є значно ширшим і налічує близько трьох десятків різноманітних обліків, які зазвичай називаються залежно від виду облікових об'єктів: прізвищний (алфавітний) облік відповідних груп осіб, дактилоскопічний облік тощо.

Від виду криміналістичного обліку треба відрізняти його форму, тобто спосіб накопичення реєстрованої інформації.

За формою обліки можуть бути у вигляді:

-    карток;

-    картотек;

-    колекцій;

-    альбомів;

-    магнітних стрічок, дисків;

-    банків даних (БК);

-    автоматизованих БК;

-    списків, відеозаписів тощо.

Різноманітні також способи фіксації криміналістично значущої інформації:

• описовий (алфавітний, гомеоскопічний, за способом вчинення злочину тощо);
• графічний: схеми, креслення, профілограми, хроматогра-ми, спектрограми, рентгенограми тощо;

• наглядно-образний (зображувальний) фотографування, дактилоскопування, зліпки, дактилокарти, фотографії, мікро-карти, мікрофільми тощо);
• колекційний (колекціонування): матеріали, речовини, вироби і знаряддя,сліди.

На практиці часто застосовують змішані форми і способи обліків: рекомендації доповнюються альбомами, картотеками; описовий спосіб фіксації інформації поєднується з виготовленням фотографій, дактокарт тощо.

Учення про криміналістичну реєстрацію (кримінальну реєстрацію) за суттю ґрунтується на матеріалістичному розумінні навколишнього світу, на законах діалектики і теорії пізнання.

Розвиток криміналістичної реєстрації органічно пов'язаний з теорією криміналістичної ідентифікації, вченням про механізм слідоутворепня і спосіб учинення злочинів, про фіксацію доказової інформації.

Однак особливе значення мають науково обґрунтовані засади положення про закономірності та причинову обумовленість (детермінованість) способів учинення злочинів, повторюваності засобів, методів і механізмів злочинних дій, а отже, і слідів злочину.

Базується криміналістична реєстрація на використанні теорії ідентифікації, судової фотографії, дактилоскопії, словесному портреті та інших наукових даних.

Криміналістичні обліки безпосередньо не передбачені кримінал ьпо-процесуальним законодавством.

Але порядок їх ведення у загальних рисах визначено вимогами КПК України, що стосуються правил фіксації, вилучення й зберігання речових доказів, отримання зразків для порівняльного дослідження, залучення спеціаліста, призначення і проведення експертиз.

Правовою основою кримінальної реєстрації виступають і закони України "Про міліцію" та "Про оперативно-розшукову діяльність".

Процедура збору облікових матеріалів детально регламентується незаконними актами - наказами та інструкціями МВС України тощо.

Юридичними підставами реєстрації окремих категорій осіб

виступають:

•  постанова прокурора, слідчого чи особи, яка провадить дізнання про обрання щодо конкретної особи запобіжного заходу - взяття під варту, або постанова про притягнення як обвинуваченого;

•   вирок або ухвала суду;

•   постанова про оголошення розшуку обвинуваченого;

•   протокол затримання підозрюваного.

Для реєстрації інших об'єктів, що мають причинно-наслідко-вий зв'язок із подією злочину, юридичною підставою виступають протоколи слідчих дій.

> Розділи та блоки системи кримінальної реєстрації хоч і відрізняються за змістом, але утворюють єдине ціле і діють за такими правилами, засадами:

• обліки формуються або з оригіналів об'єктів (кулі, гільзи, фальшиві грошові знаки тощо), або з описань об'єктів (алфавітні прізвищні картки, реєстрація ознак способів учинення злочинів тощо), або з фото-, відео-, фотозображень (відеозобра-жепь);
• незалежно від призначення обліків усі вони є різновидами іпформаційно-пошукових систем (ІПС);
• інформацію зосереджено в обліках, і запити на її пошук піддаються спеціальному термінологічному опрацюванню за допомоги інформаційно-текстової мови;
• нормальне та ефективне функціонування ІПС забезпечується єдністю термінів і понять, що вживаються в інформаційних масивах (банках даних);
• запити складаються з використанням усієї інформації з тим, щоб максимально звузити зону пошуку даних;

-   інформаційне забезпечення криміналістичної діяльності повинно ґрунтуватися на фактах, що встановлені за допомоги законних засобів і методів;

-   забезпечення повинно бути своєчасним і системним;

~ сукупно отримана з обліків інформація повинна повно та об'єктивно відображати особливість об'єкта пізнання і створювати передумову для вирішення відповідних завдань у сфері криміналістичної діяльності;

-до структури інформаційного забезпечення може входити вихідна (первинна, ще не опрацьована) і кінцева (повністю готова до безпосереднього використання) інформація;

-   класифікація обліків здійснюється за різними підставами. > За існуючим в Україні порядком можна навести такий

перелік об'єктів, що підлягають криміналістичній реєстрації:

-   невідомі злочинці, які переховуються від суду і слідства, від відбуття покарання;

-    обвинувачені, що були заарештовані;

-    особи, затримані за бродяжництво, жебракування;

-   особи, які вчинили злочин, але звільнені у зв'язку з ужиттям заходів громадського виливу або через обставини, що змінилися;

-    засуджені особи;

-    особи, які пропали безвісти;

• хворі, які перебувають у лікувальних установах, будинках престарілих, дитячих будинках і через свій стан не можуть повідомити персонографічні дані;
• невпізнані трупи осіб, які загинули внаслідок злочинів, нещасних випадків;

-  крадена, втрачена, вилучена і добровільно здана зброя;

-   кулі, гільзи, патрони зі слідами зброї, виявлені на місці події, иерозкритого злочину;

-    викрадені й загублені, а також вилучені у затриманих речі;

-    номерні речі й вироби, пов'язані зі злочинами;

-    автотранспортні засоби, належність яких не встановлена;

-    підроблені документи, виготовлені поліграфічним способом;

-    підроблені грошові знаки (паперові гроші);

• паспорти - викрадені, втрачені, такі, що належать злочинцям, а також бланки викрадених паспортів;
• зразки почерків осіб, які підробляють лікарські рецепти, головно наркотичні та подібні до них речовини;

-  пригульна худоба, викрадена і така, що розшукується;

-   сліди пальців рук із місць нерозкритих злочинів у картотеці (зберігають фотознімки слідів);

• сліди знарядь зламу та інструментів з місць нерозкритих злочинів (зберігаються як сліди, так і їх зліпки);

-    факти розкрадання вантажів на залізничному транспорті;

• способи вчинення злочинів, які залишилися нерозкрити-ми та ін.

Тепер можемо перейти до висвітлення питання, пов'язаного з класифікацією криміналістичних обліків.