Проведення аграрної реформи в Україні безпосередньо пов´я­зане з утворенням на базі колективних сільськогосподарських підпри­ємств нових суб´єктів господарювання різних організаційно-правових форм, серед яких особливе місце посідають сільськогосподарські ко­оперативи. На жаль, зважаючи на практичну відсутність державної під­тримки, їх частка у загальній кількості підприємств, що діють на селі, є незначною. Так, за даними Державного комітету статистики України станом на 1 січня 2009 р., в сільському господарстві діє 1101 сільськогос­подарський виробничий кооператив, що складає 1,9% всіх суб´єктів гос­подарювання у цій сфері.

Розвиток кооперативного руху визнаний одним із важливіших на­прямів реалізації структурних змін в економіці України та формуванні її багатоукладності і передбачено державну підтримку споживчої та кредитної кооперації (п. 1 Указу Президента України «Про заходи що­до розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформу­ванні економіки на ринкових засадах» від 19 грудня 2000 р. № 1348). Крім того, передбачено сприяння процесам кооперації, особливо за учас­тю дрібних сільськогосподарських товаровиробників, з боку держав­них органів управління аграрним сектором (п. 10 розд. III Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158). Також з метою удосконалення правових, соціально- економічних та організаційних умов для створення сільськогосподар­ських обслуговуючих кооперативів, формування їх інфраструктури, зняття перешкод на шляху до організованого аграрного ринку особис­тим селянським, фермерським господарствам та фізичним особам— сільськогосподарським товаровиробникам, підвищення рівня добро-
 

 
буту і зайнятості сільського населення Кабінетом Міністрів України З червня 2009 р. прийнято Державну цільову економічну програму під­тримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р.

Діяльність сільськогосподарських кооперативів регулюється За­коном України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р. Кооперативи створюються і здійснюють свою діяльність за та­кими принципами: добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього; обов´язкова трудо­ва участь членів у діяльності виробничого кооперативу; обов´язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут коопера­тиву, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі по­треби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, вста­новлених статутом кооперативу; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом «один член кооперативу — один голос»; обмеження виплат часток доходу на паї; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності коопера­тиву; контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, перед­баченому статутом цього кооперативу (ст. З вищезазначеного Закону).

Згідно із Законом України «Про сільськогосподарську коопера­цію», сільськогосподарський кооператив — це юридична особа, утво­рена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподар­ськими товаровиробниками на засадах добровільного членства та об´єд­нання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів коопера­тиву (ст. 1). Це визначення включає такі важливі ознаки сільськогоспо­дарського кооперативу, як добровільність об´єднання; членський харак­тер відносин; пайовий характер майна кооперативу; участь у спільній сільськогосподарській діяльності; обслуговування потреб переважно членів кооперативу.

Слід звернути увагу, що в такі кооперативи можуть об´єднуватися лише сільськогосподарські товаровиробники, якими за законом ви­знаються фізичні або юридичні особи незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий дохід, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріл­лі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголі­в´я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік пе­ревищує 75 відсотків загальної суми валового доходу (ст. 1). Ці обме­ження не поширюються на осіб, які ведуть особисте селянське госпо­дарство.

Як уже зазначалося вище, кооперативи утворюються юридичними та/або фізичними особами, але чисельність засновників не може бути меншою ніж три особи. При цьому загальна кількість членів є необме­женою. Сільськогосподарські кооперативи набувають статусу юридич­ної особи з моменту їх державної реєстрації у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізич­них осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р. Кооператив має самостій­ний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Єдиним установчим документом будь-якого кооперативу є статут. У статуті визначаються: найменування коопера­тиву та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників коопера­тиву; права і обов´язки членів кооперативу; органи управління, поря­док їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого ко­оперативу та форми господарської участі членів обслуговуючого ко­оперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між коопе­ративними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та лікві­дації кооперативу. До статуту можуть включатися й інші положення, пов´язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать законодавству України (ст. 7 Закону України «Про сільськогосподар­ську кооперацію»), У законодавстві не вимагається наявності укладе­ного між засновниками засновницького (установчого) договору. Рі­шення установчих зборів оформлюється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про коопе­рацію»).

Реорганізація або ліквідація сільськогосподарських кооперативів відбувається в загальному порядку на підставі Цивільного та Господар- ського кодексів України, а також законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 трав­ня 1992 р., «Про кооперацію» від 7 жовтня 2003 р. (статті 28-29) та «Про сільськогосподарську кооперацію» (статті 37—38).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську ко­операцію» сільськогосподарські кооперативи за цілями, завданнями і характером діяльності поділяються на такі види: виробничі і обслуго­вуючі. В умовах кризового стану аграрного сектора економіки України найбільш розповсюдженими та юридично виправданими необхідно вва­жати сільськогосподарські виробничі кооперативи, які є традиційною формою господарювання українського селянства, що поєднала в собі риси, притаманні кооперативам взагалі, а також ті, що дають підстави вважати їх своєрідним соціально-правовим явищем.

Згідно з чинним законодавством сільськогосподарський виробни­чий кооператив — це юридична особа, утворена шляхом об´єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового госпо­дарства на засадах обов´язкової трудової участі у процесі виробництва (ч. 4 ст. 1 вищезазначеного Закону). З огляду на положення Закону можна виділити такі основні ознаки виробничого сільськогосподар­ського кооперативу. Він утворюється для здійснення господарської ді­яльності на засадах підприємництва з метою отримання прибутку (ст. 2 зазначеного Закону). Такий кооператив створюється громадянами України на засадах обов´язкової трудової участі членів кооперативу в його діяльності (ст. 3), тобто вони є одночасно і членами виробничого кооперативу, і його працівниками. Змістом його діяльності є спільне виробництво продукції сільського, а також рибного і лісового господар­ства.

Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на об­слуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасни­ків кооперації. Вони створюються для надання комплексу послуг, по­в´язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва (ст. 2). На сьогоднішній день створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є особ­ливо актуальним для фермерських господарств та інших дрібних сіль­ськогосподарських товаровиробників. Адже через кооператив його чле­ни можуть отримати за прийнятними цінами пальне, високоякісне на­сіння, хімічні засоби захисту рослин, мінеральні добрива; реалізувати на вигідних умовах вирощену та виготовлену ними сільськогосподар­ську продукцію тощо.

На відміну від виробничих кооперативів, членами сільськогоспо­дарських обслуговуючих кооперативів можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Законодавством передбачена обов´язкова участь чле­нів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу, причому встановлені чіткі критерії співвідношення обсягів робіт і операцій ко­оперативу, які виконуються його членами і для його членів. Так, Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» встановлює, що об­слуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% загального обороту коопе­ративу. Обслуговуючий кооператив не ставить за мету отримання при­бутку.

Залежно від виду діяльності сільськогосподарські кооперативи по­діляються на: переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервіс­ні та ін. Запропонований в Законі перелік обслуговуючих сільськогос­подарських кооперативів не є вичерпним. До переробних належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської си­ровини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м´ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напів­фабрикатів із льону, коноплі, лісо- й пиломатеріалів та ін.). Заготі­вельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, перед­продажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо. Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, потрібних для виготовлення сільськогосподарської продукції та про­дуктів її переробки; підготовки сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам. Сервісні кооперативи здій­снюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу; займа­ються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській міс­цевості; наданням медичних, побутових, санаторно-курортних, науко­во-консультаційних та інших послуг. У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи (ст. 2 Зако­ну України «Про сільськогосподарську кооперацію»),