Членство є однією з основних ознак, яка відрізняє кооператив від інших форм господарювання на селі. Проте слід зазначити, що член­ство характерне і для фермерських та особистих селянських господарств. Але членами таких господарств можуть бути тільки родичі (ст. З Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. та ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р.). В кооперативах право членства зв´язує сторонніх осіб, які доб­ровільно об´єдналися для виконання певних спільних завдань.

У сільськогосподарському кооперативі розрізняють два види член­ства: дійсне (повне) та асоційоване. Згідно із Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» членом кооперативу є фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу, визнає принципи і цілі кооперати­ву, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвально­го голосу в кооперативі (ст. 1). Для того щоб стати дійсним (повним) членом сільськогосподарського виробничого кооперативу, особа повин­на мати громадянство України (п. 2 ст. 5) та досягнути 16-річного віку (п. 2 ст. 8). Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» встановлюється тільки початковий вік особи, яка вступає в коопера­тив, і не передбачається ніяких інших вікових обмежень. Крім того, та­ка особа повинна: визнавати статут та дотримуватись його вимог (п. 1 ст. 8); брати участь у формуванні фондів кооперативу (п. 1 ст. 8); здій­снити вступний та пайовий внесок (ч. 8 ст. 1); брати обов´язкову тру­дову участь (ч. З ст. 3). Для членства у обслуговуючому кооперативі необхідним, до того ж, є користування послугами такого кооперативу (п. 1 ст. 8) і обов´язкова участь членів у його господарській діяльності (ст. 3). Щодо членства юридичних осіб, то слід зазначити, що обов´яз­ковою вимогою для них є реєстрація в Україні (ст. 5).

Волевиявлення громадянина стати членом кооперативу оформля­ється письмово (шляхом подання заяви). З іншого боку, кооператив у особі загальних зборів приймає письмове рішення про прийняття гро­мадянина у члени кооперативу. Таким чином, членство в кооперативі виникає як результат волевиявлення двох сторін — кооперативу та гро­мадянина. Заявник в обов´язковому порядку повинен бути ознайомле­ний зі статутом кооперативу до подання заяви для того, щоб мати чітке уявлення про те, які зобов´язання він на себе бере і якими правами мо­же користуватися. Право розгляду заяви належить правлінню, а у ви­падках, коли в кооперативі правління не обирається — його голові (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»). Прав­ління (голова) зобов´язане прийнятні зареєструвати заяву. Чинне зако­нодавство не містить підстав та не визначає мотивів, виходячи з яких правління (голова) кооперативу могло б відмовити в прийнятті заяви особі, що виявила бажання стати його членом. Якщо правління вважає, що особа, яка подала заяву не достойна бути членом кооперативу, воно зобов´язане викласти свої аргументи і пропозиції загальним зборам, оскільки остаточне вирішення цього питання належить до їх компетен­ції (п. 2 ст. 9). Термін її розгляду на засіданні правління кооперативу та винесення ним рішення в законі не встановлено. Таким чином, зазна­чене питання віднесено до локальної нормотворчості, тобто кооперати­ви отримали можливість встановлювати такий строк на свій розсуд. Після розгляду заяви правління виносить рішення про прийняття осо­би до кооперативу (про відмову в прийнятті), яке носить рекомендацій­ний характер. Воно підлягає затвердженню загальними зборами коопе­ративу, які проводяться щорічно після закінчення фінансового року.

Важливим нововведенням Закону України «Про сільськогосподар­ську кооперацію» є допущення в кооперативах усіх видів асоційовано- го членства. Такий вид членства є новим в аграрному законодавстві. Асоційованим членом може бути фізична чи юридична особа, гцо зро­била пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в коопе­ративі (ст. 1). Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону «Про сільськогосподар­ську кооперацію» такі члени повинні визнавати статут кооперативу та зробити пайовий внесок у його створення та розвиток. Розміри пайо­вих внесків асоційованих членів визначає статут кооперативу і вони можуть відрізнятися від розмірів пайових внесків членів кооперативу.

Асоційоване членство дає змогу кооперативу збільшувати свої фонди, кошти без збільшення членів кооперативу. З огляду на вищеза­значене можна сказати, що асоційоване членство повинно застосовува­тися до осіб, які, вступаючи до кооперативу, є непрацездатними чи ма­ють похилий вік, чи просто не бажають брати трудову участь у ньому. Також зазначений вид членства надає можливість юридичним особам інвестувати свої кошти у діяльність виробничих кооперативів.

Припинення членства у сільськогосподарському кооперативі мо­же відбутися внаслідок добровільного виходу з кооперативу; припинен­ня трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу; несхвален­ня загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; втрати членом кооперативу—юридичною особою свого статусу; смерті члена кооперативу; реорганізації та ліквідації коопера­тиву (ст, 10 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

Член кооперативу, який вирішив вийти з нього, не зобов´язаний мотивувати свого вчинку. Закон не регламентує процедури добровіль­ного виходу з кооперативу. Однак вона повинна бути детально визна­чена у статуті кожного кооперативу: строк попередження про вихід, порядок розрахунків і таке інше. Звичайно, проводити розрахунки тре­ба по можливості відразу ж після припинення членських відносин. Але в сільськогосподарських кооперативах не завжди є гака можливість. Це пов´язано в основному із сезонним характером сільськогосподарсь­кого виробництва. Своє бажання вийти з кооперативу член кооперати­ву повинен засвідчити поданням заяви правлінню кооперативу (або його голові). Необхідно зазначити, що ні правління, ні загальні збори не мають права відмовити члену кооперативу у виході з нього. Бо таке рішення не тільки порушує принцип добровільного вступу і безпере­шкодного виходу з кооперативу, а й трудове законодавство. Відповід­на заява подається, як уже зазначалося, правлінню, але складається на ім´я найвищого органу управління кооперативу — загальних зборів (п. 2 сг. 15 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»). Член кооперативу має право також у будь-який час її забрати. Термін розгляду заяви правлінням кооперативу законом не встановлено. Тому в своїх статутах кооперативи мають змогу встановлювати його само­стійно.

Виключення має допускатися лише як крайній захід згідно з умо­вами та порядком, визначеними статутом кооперативу. Прийняття рі­шення про виключення з членів кооперативу є компетенцією тільки загальних зборів (але готується воно правлінням, а загальні збори, по суті, лише його затверджують чи ні). Кооперативне законодавство не містить переліку підстав, за якими члена кооперативу може бути ви­ключено з нього.

При характеристиці прав та обов´язків членів слід звернути увагу на їх загальні ознаки. По-перше, вони мають особистий характер. Це означає, гцо вони не можуть бути передані іншим особам, користувати­ся ними та їх виконувати зобов´язаний безпосередньо кожний член ко­оперативу. Вони є рівними, оскільки кожний член кооперативу корис­тується рівним обсягом прав та обов´язків незалежно від розміру його майнової участі у кооперативі. Виключення становить лише комплекс майнових прав і обов´язків членів. Варто зауважити також, що вони розповсюджуються на усіх членів кооперативу, незалежно від можли­вості їх здійснення окремими особами. Крім того, характерною рисою таких прав є те, що члени кооперативу не можуть від них відмовитись. Зокрема, вони не мають права відмовитися з неповажної причини від виконання обов´язку, а також не можуть перекласти його виконання на інших осіб. Адже, за їх невиконання, особа може бути виключена з чле­нів кооперативу.

Для того щоб повно та всебічно охарактеризувати зазначені права та обов´язки членів сільськогосподарських кооперативів, виявити їх основні ознаки, встановити взаємозв´язок між собою, їх необхідно кла­сифікувати. В юридичній науці найбільше розповсюдження отримала класифікація, в якій пропонується всі права та обов´язки членів сіль­ськогосподарських кооперативів поділити за предметом правового регулювання відносин, що складаються між ними та кооперативами в процесі діяльності. Це — організаційні, трудові, майнові, земельні, управлінські, соціальні права та обов´язки. Саме такий підхід до їх кла­сифікації дає можливість розкрити юридичну природу сільськогоспо­дарських кооперативів.

До організаційних прав та обоє ´язків членів відносять ті, які ви­никають у процесі утворення та припинення діяльності кооперативу; які виникають у процесі набуття та припинення членства.

Серед членських правомочностей перш за все необхідно виділи­ти групу соціальних прав та обов´язків. У соціальній правовій державі, якою проголосила себе Україна, їх забезпечення набуває особливого значення. Як і на всіх громадян України, на членів кооперативів розпо­всюджуються дія ст. 46 Конституції України щодо права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та інших випадках. Право на соціальний захист гарантуєть­ся системою соціального страхування та соціального забезпечення. До­цільно також виділити і групу соціальних прав членів кооперативів, які не забезпечуються державою, а можуть бути гарантовані за умови їх закріплення в статутах кожного окремого кооперативу. Це право на культурно-побутове обслуговування, у тому числі на допомогу в будів­ництві та ремонті житла, забезпеченні паливом, наданні транспортних послуг, безкоштовних обідів, збільшення розміру пенсій порівняно із визначеним у законодавстві тощо. В статутах кооперативів також мо­жуть міститися гарантії щодо надання членам права навчатись у закла­дах освіти на договірних засадах, на отримання стипендії за рахунок коштів юридичної особи тощо.

Слід зупинитися також на загальній характеристиці трудових прав та обов´язків, яких набувають особи при вступі до виробничих кооперативів, адже вони створюються саме з метою реалізації громадя­нами їхнього конституційного права на працю. Це — право на отриман­ня роботи в кооперативі, включаючи право на вибір професії і роду за­нять відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням потреб кооперативу; право на відпочинок; права членів щодо організації, дисципліни, оплати праці, охорони праці та охорони здоров´я тощо.