Для забезпечення функціонування сільськогосподарського кооперативу необхідним є формування належної майнової бази. Май­но сільськогосподарського виробничого кооперативу належить йому на праві власності (ст. 20 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»). Кооператив є власником будівель, споруд, грошей, май­нових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одер­жаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом коопе­ративу, а також майна, придбаного на підставах, не заборонених зако­ном (ст. 20 вищезазначеного Закону). Фінансові ресурси кооперативу формуються за рахунок: доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надхо­джень, не заборонених законодавством (ст. 21).

У сільськогосподарських кооперативах обов´язково створюються неподільний та пайовий фонди. їх існування відрізняє саме коопера­тивні організації від інших суб´єктів господарювання. За рахунок вступ­них внесків осіб та відрахувань від доходу кооперативу створюється неподільний фонд. Він не може бути розподілений між членами, крім випадків, передбачених законом (ч. З ст. 20 Закону «Про кооперацію). Внески до цього фонду здійснюють лише дійсні (повні) члени сільсько­господарських кооперативів. Для асоційованих членів вступних внес- ків законом не встановлено. Розмір вступного внеску визначають за­гальні збори членів кооперативу.

Пайовий фонд — майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів коопера­тиву (ч. 2 ст. 20 Закону «Про кооперацію»). Для кооперативів мінімаль­ний розмір пайового фонду законодавством не встановлено, що дозво­ляє їх створювати особами, які не мають великих коштів. Кожний окре­мий кооператив може в своєму статуті визначати розмір такого фонду. Адже його визначення надало б можливості членам кооперативів конт­ролювати всі зміни пайового фонду, що, у свою чергу, сприяло б захи­щенню їхніх майнових прав. Процедура зміни розміру пайового фонду повинна здійснюватись за рішенням загальних зборів з подальшим вне­сенням відповідних змін до статуту кооперативу.

Розмір пайового внеску також встановлюється загальними збора­ми кооперативу та зазначається у його статуті. Він має бути помірним, адже головною ознакою сільськогосподарського кооперативу є обов´яз­кова участь в його діяльності членів (трудова — для виробничих коопе­ративів і участь в господарській діяльності — для обслуговуючих), а майнова повинна відігравати другорядну роль. Тому статути коопера­тивів можуть містити, наприклад, ряд пільг для осіб, які одержують державну допомогу, пенсію або стипендію тощо при вступі їх до коопе­ративу.

Як уже зазначалося вище, пайовий фонд формується з майнових пайових внесків. У Законі України «Про сільськогосподарську коопе­рацію» поняття «пайовий внесок» чітко не визначено. Крім того, во­но застосовується поряд з поняттям «пай». Виходячи з положень ЦК України (ч. 1 ст. 163, ч. 2 ст. 165) та ГК України (ч. З ст. 98, ст. 100), при утворені кооперативу або вступі до вже діючого, слід говорити про «па­йовий внесок». Він може здійснюватися шляхом передачі кооперативу майна, у тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Розмір пайового внеску встановлюється загальними зборами засновни­ків кооперативу у вартісному виразі і зазначається в статуті. Для вироб­ничих кооперативів він встановлюються в рівних частинах (виключен­ня може бути встановлене тільки для асоційованих членів) (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»), а для обслу­говуючих — пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності (п. 4 ст. 21).

Таким чином, пайовий внесок, по-перше, це обов´язковий внесок, що має вартісний вираз; по-друге, він здійснюється особою при вступі до кооперативу і, по-третє, шляхом передачі до пайового фонду належ­ного особі на праві власності майна, в тому числі грошей, а також май­нових прав та/або земельної ділянки. Крім обов´язкового пайового внес­ку, член кооперативу може здійснити додатковий внесок, який також передається до пайового фонду. Зважаючи на вищезазначене, пайовий внесок можна визначити як обов´язковий внесок засновника, члена (асоційованого члена) кооперативу, що має вартісний вираз і здійсню­ється шляхом передачі до пайового фонду належного особі на праві власності майна, у тому числі грошей, майнових прав та/або земельної ділянки.

Пайовий внесок є складовою частиною паю, розмір якого може змінюватися за рахунок додаткового паю (точніше — додаткового пайо­вого внеску) (ч. 12 ст. 1 Закону «Про сільськогосподарську коопера­цію»), а також у тих випадках, коли виплата часток доходу на паї здій­снюється шляхом збільшення паю (п. З ст. 24 вищеназваного Закону). Таким чином, пай можна визначити як частину пайового фонду сіль­ськогосподарського виробничого кооперативу, яка пропорційна розмі­ру майнової участі члена в кооперативі, існує у вартісному виразі, при виході (виключенні) з кооперативу може бути витребуваний у натурі, грошах або цінних паперах.

Питання стосовно визначення порядку та термінів здійснення чле­нами кооперативу внесків (вступного та пайового) до відповідних фондів віднесено законодавством до компетенції самих кооперативів (п. З ст. 98 ГК України; ч. 1 ст. 11 Закону України «Про кооперацію»; п. 1 ст. 9 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»). Необхідно зазначити, що пріоритетними повинні бути такі умови вне­сення паю, які б сприяли вступу до кооперативу малозабезпечених верств населення, зокрема поступове внесення всієї суми пайового внеску.

Право власності на пай особа набуває тільки при виході чи виклю­ченні з кооперативу, тобто після припинення членства в ньому. У за­значених випадках особа має право на отримання майнового паю нату­рою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу (ст. 25 Закону України «Про сільськогоспо­дарську кооперацію»). Загальні збори на власний розсуд у кожному окремому випадку можуть встановлювати одну з цих форм або навіть поєднувати їх. Термін отримання паю не може перевищувати двох ро­ків, а відлік цього терміну починається з 1 січня року, що настає після моменту виходу (виключення) із кооперативу (ст. 25).

Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» перед­бачено, що при ліквідації кооперативу його майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіля­ється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю (п. 4 ст. 38), а асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу (п. 2 ст. 12).

Особливу увагу слід звернути на врегулювання питання майнової відповідальності в кооперативах. Так, законодавством встановлено, гцо кооператив відповідає за своїми зобов´язаннями всім належним йому майном і не несе відповідальності за зобов´язаннями членів кооперати­ву. Члени ж кооперативу несуть відповідальність за його зобов´язан­нями в межах пайового майнового внеску (п. 1 ст. 23 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»). Що стосується випадків від­повідальності осіб, які при вступі до кооперативу не повністю сплати­ли пайовий внесок, то їх у Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» не врегульовано, а тому така відповідальність практично не застосовується, хоч і може встановлюватись у статутах окремих ко­оперативів.

Однією з важливих форм реалізації членами кооперативів своїх майнових прав є право на одержання частини прибутку від діяльності кооперативу у вигляді виплати часток доходу на паї і кооперативних виплат. Згідно з Законом України «Про сільськогосподарську коопера­цію» ці виплати здійснюються за рахунок частини доходу, що залиша­ється після сплати податків і зборів (обов´язкових платежів) до відпо­відних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань у фонди кооперативу (п. 2 ст. 29). Дохід, призначений до розподілу між членами кооперативу, розподіляється на дві частини. Одна спрямовується на здійснення кооперативних виплат, які склада­ються з частини доходу кооперативу, що розподіляється між його чле­нами пропорційно їх участі у накопиченні цього доходу (ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»). Друга частина цьо­го доходу розподіляється між членами кооперативу та його асоційова­ними членами з урахуванням обов´язкових та додаткових внесків до пайового фонду, причому виплаті часток доходу на пай підлягає до 20%, визначених до розподілу (п. 2 ст. 29 вищеназваного Закону). Кон­кретне співвідношення між частинами доходу встановлюється загаль­ними зборами кооперативу і є нормою, яка регулюється його статутом. Таким чином, принцип розподілу прибутку кооперативу між його чле­нами залежить від їх трудової, а не майнової участі, що проявляється у спрямуванні 80 і більше відсотків усього доходу на здійснення коопера­тивних виплат та встановленні для повних членів кооперативу більш високих нормативів відрахувань доходів на паї, ніж для асоційованих. Реалізувати право на отримання частини прибутку (виплати часток доходу на паї і кооперативних виплат) члени кооперативу можуть тіль­ки за виконання двох умов: 1) наявності у кооперативу чистого прибут­
 

 
ку за результатами фінансового року; 2) прийнятті членами рішення про розподіл між ними частини отриманого прибутку.

Сільськогосподарські кооперативи можуть формувати свої земель­ні масиви за рахунок земельних ділянок: 1) набутих ними у власність;

1. переданих у користування на умовах оренди. Однією з підстав на­буття права приватної власності на землю ЗК України визначено вне­сення до статутного фонду сільськогосподарських підприємств, уста­нов та організацій земельних ділянок їх засновниками (п. 2 ст. 28 та пп. б) п. 1 ст. 82).

Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» перед­бачено, що при вступі до кооперативу громадянин може передати до пайового фонду належну йому на праві власності земельну ділянку (ст. 1). Слід зауважити, що законом не передбачено обов´язкове форму­вання засновниками (членами) пайового фонду сільськогосподарсько­го виробничого кооперативу за рахунок їх земельних ділянок. Тому в своїх статутах кооперативи мають право самостійно вирішувати це пи­тання. У випадку коли пайовий внесок (його частина) здійснюється земельною ділянкою, він стає складовою частиною паю. Виходячи зі змісту ЗК України, який визначив юридичних осіб суб´єктами права приватної власності (ст. 80), а також Закону України «Про сільського­сподарську кооперацію» (п. 1 ст. 20), слід зазначити, що право власнос­ті на земельні ділянки, передані до пайового фонду, отримує коопера­тив як юридична особа. Члени кооперативу мають право лише вимага­ти виділення певної земельної ділянки після припинення членства в ньому.