1. Другу концепцію започатковано і відстоювано впродовж тривалого часу О. М. Васильєвим та його послідовниками. Застосовуючи термін "криміналістична методика", він уважає, що цим підкреслено специфічний, криміналістичний характер методики попереднього (досудового) розслідування, рекомендації якої адресовано слідчому, органу дізнання, прокурору, експертові, але не суду. На його думку, методика судового розгляду кримінальних справ, категорично, не є предметом криміналістичної методики. До предмета криміналістичної методики, як уважає О. М. Васильєв, повинні входити: загальні положення; криміналістичні характеристики окремих видів злочинів; напрями розслідування па початковому етапі розслідування та слідчі й інші дії цього етапу; система подальшого розслідування; особливості застосування тактичних прийомів і науково-технічних засобів1.
2. Згідно з третьою позицією, розділ "методика розслідування" треба називати "криміналістична методика", оскільки це "точніше відповідає термінології криміналістики". Термін "криміналістична", вжитий Р. С. Бєлкіним для назви другого і третього розділів криміналістики - "криміналістична техніка" і "криміналістична тактика", поширюється ним, як і Л. Ю. Ароцкером, не тільки на досудове розслідування, а й на судовий розгляд кримінальних справ. "А "судову криміналістику" тепер уже ніхто скасувати чи закрити не зможе...",- напише згодом Р. С. Бєлкін2.

1  Васильев Л. Н., Яблоков Н. П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики.- М, 1984.-С. 40.

2  Белкин Р. С. История отечественной криминалистики.- М.: Издательство НОРМА, 1999.- С. 199.

І. О. Возгрін, що підхопив цю ідею і також уважав за необхідне перейменувати цей розділ, оскільки "у такий спосіб буде встановлейо одиоиорядкову назву всіх основних розділів науки криміналістики - криміналістична техніка, криміналістична (слідча) тактика і криміналістична методика. Це уточнення розширює її предмет і дозволяє розпочати в рамках криміналістики вивчення ще одного напряму організації та здійснення слідства, а саме судового слідства окремих видів злочинів"1.

Однак, перейменувавши методику розслідування окремих видів злочинів у криміналістичну методику, поширивши її в такий спосіб і на стадію судового розгляду кримінальних справ, 1. О. Возгріп, за суттю, не змінив попереднього змісту методики розслідування на стадії досудового розслідування. Як основні частини предмета методики розслідування він називає криміналістичну характеристику окремих видів злочинів; обставини, що підлягають установленню розслідуванням у кримінальній справі; особливості планування розслідування окремих видів злочинів; особливості підготування і виконання слідчих дій під час розслідування окремих видів злочинів; профілактичну діяльність слідчого під час розслідування окремих видів злочинів.

Із наведеної, абсолютно, як видається, правильної позиції автора все ж таки не випливають специфічні елементи (ознаки) методики судового розгляду кримінальних справ, а ті, що наведені, характеризують методику досудового розслідування з рекомендаціями, адресованими слідчому. Через це вони не дають необхідного уявлення про сутність методики судового розгляду кримінальних справ щодо окремих видів (груп) злочинів.

Отже, різнобій у тлумаченні поняття криміналістичної методики породжує потребу в пошуку відповідей, принаймні на такі запитання: який напрям її розвитку є оптимальним і таким, що відповідає її сутності; якими повинні бути структура і принципи побудови окремих методик тощо?

Спробуймо відшукати ці відповіді у контексті останньої викладеної позиції, а саме, що криміналістична методика - це розділ криміналістики, який вивчає організацію та здійснення досудового розслідування злочинів і судовий розгляд кримінальних справ.

1 Возгрин И. Л. Общие положения методики расследования отдельных вило" преступлений.- Л., 1976.- С. 29; Возгрин И. А. Введение в криминалистику: История, основы теории...- С. 240.

Окрім цього, криміналістичну методику можна розглядати і в іншому аспекті, а саме, як безпосередній процес розслідування злочинів і судового розгляду щодо них кримінальних справ, тобто - специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що провадиться на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів криміналістичної тактики, методів розслідування і судового розгляду певних видів і груп суспільно небезпечних діянь.

Саме у зв'язку цих двох напрямів - практичного і теоретичного - криміналістична методика виявляє своє призначення, сприяючи розробленню наукових рекомендацій здійснення цього процесу, запровадженню їх у практику розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних справ.

Серед закономірностей, що слугують предметом криміналістичної методики, можна назвати такі:

1. закономірності щодо найбільш суттєвих рис діяльності слідчих і працівників органів дізнання під час перевірки ними первинної інформації про події, що містять ознаки злочинів, а також діяльності суду, державного обвинувача та професійного захисника під час попереднього вивчення ними матеріалів кримінальної справи з питань перевірки ними наявної (чи відсутньої) там інформації про цю ж подію;
2. закономірності встановлення обставин, що підлягають установленню через розслідування й доказуванню в ході провадження у кримінальних справах;
3. закономірності напрацювання програм слідчих, судових дій та інших передбачених законодавством заходів для встановлення істини у кримінальних справах;
4. закономірності безпосереднього підготування і виконання слідчих, судових дій та інших заходів, що застосовуються в розслідуванні злочинів і судовому розгляді кримінальних справ щодо них тощо.

Пізнання цих закономірностей досягається способом:

1. вивчення з позицій криміналістики об'єктів, пов'язаних із процесом виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів та судового розгляду кримінальних справ щодо них;
2. узагальнення і встановлення загальних і основних тенденцій розвитку слідчої, прокурорської, судової та адвокатської діяльності;
3. дослідження і визначення типових і стійких взаємозв'язків в організації та здійсненні слідства, дізнання, провадженні опе-ративно-розшукової діяльності, прокурорської та судової діяльності тощо.

Характер закономірностей, що вивчаються криміналістичною методикою, обумовлює її систему. Система криміналістичної методики:

1.  Загальні положення криміналістичної методики.

2.  Окремі (видові чи групові) методики розслідування окремих видів чи груп злочинів та окремі (видові чи групові) методики судового розгляду кримінальних справ певних категорій.

Загальні положення методики - теоретичні основи криміналістичної методики, що охоплюють загальнонаукові (фундаментальні) питання цього розділу криміналістики, а саме: про його предмет, зміст, об'єкти, значення, завдання тощо.

Структура (зміст) загальної методики (загальних положень) є такою:

1. поняття і сутність, об'єкти методики як розділу науки криміналістики;
2. основні вимоги, що пред'являються до побудови окремих криміналістичних методик (принципи криміналістичної методики);
3. історія виникнення й розвитку криміналістичної методики та її джерел;
4. завдання цього розділу науки та його зв'язки з іншими юридичними і неюридичними науками та видами діяльності;

5)   система криміналістичної методики, її структурні елементи;

6)   поняття, класифікація і структура окремих методик;

7)  роль криміналістичних характеристик злочинів у ство- 
ренні та змісті окремих методик.

Від напрацьованості (розробленості) цих питань у підсумку залежать створення ефективних окремих методик і успіх їх застосування у кримінальному судочинстві.

Окремі методики - це типізовані (синтезовані) системи методичних рекомендацій щодо організації та здійснення досу-дового й судового провадження у кримінальних справах відповідних категорій. Іншими словами - виступаючи кінцевим "продуктом" усієї криміналістичної науки, окремі криміналістичні методики становлять собою комплекси теоретично обґрунтованих рекомендацій, що мають прикладний характер і призначені для застосування, відповідно до здійснюваних процесуальних функцій, слідчим, дізнавачам, прокурорам, суддям та адвокатам для оптимізації їхньої праці як суб'єктів кримінального провадження.

Терміни і категорії криміналістичної методики:

Криміналістична методична рекомендація - науково розроблена і практично перевірена порада (пропозиція) щодо організації та здійснення (чи участі у здійсненні) кримінального судочинства на відповідних його стадіях, залежно від категорії кримінальної справи. Кожна окрема методика містить декілька таких рекомендацій, які утворюють систему (комплекс) взаємопов'язаних порад для роботи відповідних суб'єктів кримінального провадження у різних умовах.

Об'єкт дослідження методики розслідування - процес виявлення, відшукання, розкриття, розслідування, попередження злочинів і судового розгляду щодо них кримінальних справ.

Криміналістична (слідча чи судова) ситуація - конкретна обстановка розслідування або ж судового розгляду кримінальних справ, особливості якої обумовлюються сукупністю обставин учинення злочину та умовами їх установлення на відповідних етапах провадження в таких справах.

Джерела криміналістичної методики:

Право:

A)  багато статей Конституції України, особливо з розділів 
про основні права громадян, їхні обов'язки, про правосуддя і 
прокуратуру, виступають підґрунтям для напрацювання як за- 
гальних положень методики, так і окремих криміналістичних 
методик;

Б) норми кримінального закону, що встановлюють ознаки окремих складів злочинів,- для напрацювання криміналістичних характеристик злочинів;

B)   норми кримінально-процесуального права, що встанов- 
люють предмет і межі розслідування та судового розгляду кри- 
мінальних справ,- для визначення кола обставин, які потрібно 
встановити у ході провадження у цих справах, їхні достатність і 
достовірність тощо.

Наука:

A)  три перші розділи криміналістики;

Б) правові та юридичні науки: кримінальне право, кримінальний процес, юридична психологія, кримінологія тощо;

B)  неправові науки: наука управління, логіка, теорія опера- 
тивно-розшукової діяльності, судова медицина і психіатрія, 
фізика, хімія, генетика, інші природничі й технічні науки.

Практика боротьби зі злочинністю, судово-слідча практика Завданнями криміналістичної методики (крім загальних завдань кримінального судочинства - ст. 2 КПК) виступають: