Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

1. Поняття, предмет, завдання і система криміналістичної методики

Сторінки матеріалу:

Поняття "криміналістична методика" містить у собі родове поняття "методика". У семантичному розумінні, методика -це сукупність взаємопов'язаних способів і методів доцільного проведення будь-якої роботи1. Сутність родового поняття "методика" у криміналістиці є незмінною.

Традиційно криміналістична методика розглядала три комплекси проблем - особливості розкриття, розслідування й попередження злочинів криміналістичними засобами як взаємопов'язаний і взаємозалежний процес доказування у кримінальній справі: І. М. Якимов (1925 р.); С. О. Голунський, Б. М. Шавер (1939 р.); А. І. Вінберг (1949 р.); С. П. Митричев, О. М. Васильєв (1960 р.) та ін. Всіма якщо і застосовувались терміни "методика розкриття злочинів", "методика розслідування злочинів" або "методика розкриття, розслідування і попередження злочинів", то, як засвідчує аналіз літератури, по-перше, під нею вони розуміли методику розслідування окремих видів (груп) злочинів як частину науки криміналістики, її завершальний розділ, по-друге, використовували ці терміни для зручності викладу матеріалу. Але мали на увазі, що методика розслідування - це сукупність наукових методів, прийомів і способів, що застосовуються у ході розслідування конкретних видів злочинів. Саме вона обумовлювала форми, послідовність і особливості виконання слідчих, оперативно-розшукових дій і заходів, що здійснювались у ході розкриття, розслідування й попередження злочинів.

1 Повий тлумачний словник української мови: У 4 т.- Т. 2 / Укладачі: В. В. Яременко,, О. М. Сліпушко- К.: Аконіт, 1999 - С. 617.

  
 

У такий спосіб у структурі криміналістичної методики було сформовано дві частини: 1) загальні положення і 2) окремі методики. її базою були нормативні джерела (Конституція України, закони і постанови, кримінально-процесуальне і кримінальне законодавство тощо), а також наукові положення криміналістичної техніки і тактики, слідча практика розслідування окремих видів злочинів, результати наукових досліджень у сфері вдосконалення технології розслідування злочинів1 за активного творчого використання досягнень у сфері природничих, технічних і гуманітарних наук.

Зауважмо, що в методиці розслідування перевагу надавали папрацюванню рекомендацій щодо визначення напрямів і способів розслідування різноманітних видів злочинів тощо. Ця обставина "не дозволила у достатніх межах розкрити зміст завершальної частини криміналістики, оскільки за такого підходу залишались у тіні пізнавальні складові частини методики розслідування, які сприяли б належному розумінню природи і першоджерело прийомів провадження слідства і цим розкрити предмет методики"2.

Не випадково саме тому в останні роки дедалі частіше озвучується як правильна позиція, що найменування розділу криміналістики "Методика розслідування окремих видів (груп) злочинів" - вузьке і таке, що не відповідає її призначенню у кримінальному судочинстві. Мало того, якщо одні автори точнішим уважають його назву "Методика розслідування окремих категорій злочинів", тоді інші - "Криміналістична методика"3. Однак необхідно зауважити, що й за таких назв розділ не позбавлений різного розуміння свого змісту. В одних випадках розділ обмежений рамками досудового розслідування, в інших -поширюється й на стадію судового розгляду кримінальних справ у суді4. Ця тенденція в розумінні наповнення методики розслідування є закономірною, оскільки елементом діалектичного розвитку будь-якого явища є боротьба змісту з формою і навпаки.

1 Аверьянова Т. В., Белкин Р. С, Корухов Ю. Г., Российская Е. Р. Криминалистика. Учебник для вузов / Под ред. Р. С. Белкина.- М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М - М., 1999 - С. 451-468 та ¡1!.

2 Актуальные проблемы советской криминалистики.- М., 1976.- С. 38. Возгрин И. А. Введение в криминалистику: История, основы теории,

библиография.- СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2003.-С. 223.

4 Криминалистика: Учебник / Под ред. Л. Я. Драикина, В. II. Карагоди-па.   М.: Юрид. лит., 2004 - С. 446.

  
 

Незважаючи на активні дослідження сучасних проблем криміналістичної методики, не можна сказати, що більшість із них успішно розв'язані. Окрім іншого, нез'ясованим до кінця залишається поняття "криміналістична методика (методика розслідування окремих видів (груп) злочинів)". Отже, що ж необхідно розглядати під цим поняттям і в чому його сутність?

Базовим логічним правилом формування будь-якого узагальненого поняття є те, що воно повинно відображати суттєві риси, властивості об'єктів, які його наповнюють. Взявши за основу це положення і метод системно-структурного аналізу у вивченні цього явища, можна виділити декілька взаємопов'язаних, але специфічних понять криміналістичної методики, які неприпустимо ототожнювати внаслідок властивих їм суттєвих рис та ознак.

По-перше, криміналістична методика є розділом науки криміналістики. У цьому сенсі вона відображає теоретичний і прикладний аспекти, виступає відносно самостійним елементом системи криміналістики, маючи свій об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження. Виникнувши з потреб практики боротьби зі злочинністю, криміналістична методика бере початок із перших інструкцій слідчим і праць Г. Гросса, Я. І. Баршева, В. А. Лі-новського, І. М. Якимова та інших авторів, що містять початкові теоретичні розробки про методи і способи розслідування окремих видів злочинів.

Методика розслідування як розділ науки криміналістики досліджує загальнотеоретичні положення і принципи, що мають на меті створити власне криміналістичну теорію розслідування окремих видів (груп) злочинів методами і засобами криміналістики. Ці положення ґрунтуються на законі й результатах пізнання слідчої практики, новітніх досягненнях у сфері криміналістичної техніки, тактики, методики, природничих та інших спеціальних наук. Унаслідок цього криміналістична методика постійно збагачується важливими загальнотеоретичними і методичними концепціями про криміналістичні класифікації та характеристики злочинів, слідчі (криміналістичні) ситуації, напрями розслідування на різних етапах досудового провадження у кримінальних справах, комплекси слідчих дій і оперативно-розшукові заходи, черговість їх виконання залежно від наявних слідчих ситуацій тощо.

По-друге, криміналістична методика з урахуванням її прикладного призначення у практичному аспекті становить собою науково-методичні рекомендації у формі методичних посібників і вказівок щодо розслідування окремих видів злочинів у цілому або стосовно їх певного конкретного виду (групи). Як приклад, можна назвати методичні посібники для слідчих щодо розслідування бандитизму, тероризму, вбивств, зґвалтувань, тілесних ушкоджень, шахрайства, розкрадань тощо. Наявні у пих методичні вказівки мають прикладне значення і зазвичай містять комплексні рекомендації про розслідування злочинів. У них систематизовано досягнення криміналістики, кримінального права і процесу, кримінології, прокурорського нагляду, судової медицини, наукової організації праці, науки управління та інших наук; успіхи й недоліки, прогалини слідчої практики й озвучені рекомендації щодо успішного розкриття, якісного розслідування й попередження злочинів.

Криміналістична методика у формі методичних посібників тощо, відштовхуючись від своїх завдань, може мати предметом аналізу й узагальнення суттєві за обсягом і глибиною дослідження комплекси питань про стан злочинності, організацію розслідування, попередню перевірку матеріалів, облік і контроль, процесуальні аспекти роботи з доказами, кримінально-правову кваліфікацію й попередження злочинів тощо. Очевидно, що навіть цей ніяк не повний, але важливий у практичному аспекті перелік питань безпосередньо і в цілому не становить предмет криміналістики. А це означає, що такого роду інформація, як складова методичних рекомендацій, не може у повному обсязі бути віднесена до методики розслідування як розділу науки криміналістики. Не випадково, що в авторських колективах таких методичних посібників є спеціалісти з кримінального права і процесу, кримінології, прокурорського нагляду, судової медицини, юридичної психології, товарознавства, бухгалтерського обліку та інших наук. А от серцевину методичних посібників, інформаційних листів, указівок щодо розкриття й розслідування злочинів, незважаючи на їхню різність, повинні складати єдині загальнонаукові, базові положення криміналістичної методики як частини науки криміналістики, які зорієнтовані на практику, на оптимальне, практичне вирішення завдань кримінального судочинства. Отже, у криміналістичній методиці мова повинна йти про взаємопов'язані теоретичні та практичні аспекти діяльності з провадження кримінального судочинства, а отже, і про певну співвідносність методичних розробок.

По-третє, криміналістична методика як частина навчальної дисципліни "Криміналістика" є специфічним навчально-педагогічним розділом, що забезпечує навчання методиці провадження у кримінальних справах у його дидактичному значенні.

У ході вивчення криміналістичної методики виникає чимало проблем, головною серед яких виступає проблема формування у студентів (курсантів, слухачів тощо) навичок провадження у кримінальних справах різних категорій злочинів. Саме тому в дослідженнях мають бути дані відповіді на такі основні питання: 1) що вчити (які найефективніші засоби і методики необхідно знати, якими навичками володіти тощо)? 2) як учити (які методи і засоби необхідно використовувати під час формування твердих навичок здійснення кримінального провадження, за яких умов)? 3) чому саме так учити (якими складовими теорії та практики обґрунтовано взяті за основу способи навчання майстерності майбутнього слідчого, прокурора, судді, адвоката тощо)?

Різноманітні форми й методи навчання майстерності майбутніх правників у сфері кримінального судочинства також повинні базуватися на загальнотеоретичних напрацюваннях криміналістичної методики і практики її застосування як на визначальних моментах. Тобто, методика навчання у цій сфері формує свої засоби, методи і прийоми, на основі своїх дидактичних завдань і досягнутого рівня наукового криміналістичного знання про розслідування злочинів і судовий розгляд щодо них кримінальних справ.

Усе наведене вище засвідчує про різні, але взаємопов'язані та специфічно-змістовні аспекти, що охоплені поняттям "криміналістична методика", про необхідність їх урахування в наукових і прикладних дослідженнях.

Різномаїття способів вирішення питання про поняття криміналістичної методики можна і треба пояснювати й тим, що останнім часом науковці пов'язують зміни у предметі криміналістичної методики, як і криміналістичної техніки і тактики, про що вже йшла мова, з необхідністю дослідження й розроблення способів і методів не тільки досудового розслідування, а й для дослідчої діяльності, що врегульована ст. 97 КПК України, а також для судового розгляду кримінальних справ. Тож можна виокремити три найчіткіші щодо цього позиції.

1. Представники першої концепції пропонують називати криміналістичну методику "методикою розкриття злочинів", що закономірно спричиняє зміну уявлення про її предмет (у різних варіантах цієї позиції дотримуються І. Ф. Герасимов, В. О. Образ-цов, В. Г. Танасевич, І. Ф. Пантелєєв та деякі інші).

На думку І. Ф. Герасимова, оскільки "злочин уважається розкритим тоді, коли зібрано докази, достатні для притягнення особи як обвинуваченого", то кінцева риска дії методики - це розкриття злочинів, обумовлених пред'явленням обвинувачення. Виникає запитання: "Якою ж методикою необхідно керуватись у ході подальших етапів розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних справ?" Відповіді немає.