1 Глотцький І. 10. Діяльність адвоката-захиспика у кримінальному процесі: \ Іавч. посібник.- К., 2003 - С. 253.

методики розслідування злочинів, учинюваних на транспорті;

в екстремальних умовах;

у великому місті;

поза межами населеного пункту;

у місцях відбування покарання;

в)  від суб'єкта злочину (тобто особливостей особи злочинця, 
наприклад, особливі методики розслідування злочинів непов- 
нолітніх; осіб із дефектами психіки; рецидивістів та інших кате- 
горій девіантиих осіб;

г)  від особи потерпілого:

особливі методики розслідування злочинних посягань на неповнолітніх, малолітніх; щодо жінок; щодо іноземців;

д) часу вчинення злочину і моменту початку його розсліду- 
вання:

особливі методики або усічені рекомендації розслідування злочинів "по гарячих слідах";

особливі методики розслідування нерозкритих окремих груп чи видів злочинів минулих років.

>   Залежно від обсягу окремі методики можна поділяти на: Повні (тобто для проведення усього процесу розслідування

тієї чи іншої групи або виду злочинів);

Неповні (скорочені, усічені), тобто методичні рекомендації щодо організації та здійснення певного етапу розслідування.

>   Залежно від кількості видів злочинів, що охоплюються окремими криміналістичними методиками:

Комплексні криміналістичні методики, тобто методики розслідування двох чи більше взаємозв'язаних злочинів (наприклад, методика розслідування пограбувань і розбійницьких нападів чи вбивств, поєднаних із зґвалтуванням тощо);

Конкретні (методика розслідування конкретного виду злочину).

>         За рівнем конкретизації методичних рекомендацій: Одноступеиеві (наприклад, методика розслідування крадіжок).

Двоступеневі (наприклад, методика розслідування крадіжок особистого майна громадян).

Багатоступеневі (методики поглибленої деталізації рекомендацій, наприклад, методика розслідування крадіжок особистого майна громадян із помешкань громадян).

>  Залежно від форми (за джерелом виразу): Методики у вигляді монографічних рекомендацій.

Методики у вигляді дисертаційних досліджень.

У підручниках.

У методичних листах.

Запропонований рівень деталізації криміналістичних методик (окремих методик розслідування) продиктований, у першу чергу, потребами слідчої практики. Видається, що для судового розгляду кримінальних справ такий рівень повинен бути менш деталізованим. У методиці розслідування важливу роль відіграють рекомендації з розкриття окремих видів злочинів. Тут значно ширшим є вибір можливих варіантів, який обумовлений криміналістичною характеристикою того чи іншого злочину. Тому для досудового розслідування цілком виправдано розроблення таких, скажімо, самостійних методик, як методика розслідування злочинів "по гарячих слідах" і злочинів минулих років; злочинів (наприклад, розкрадань) на транспорті, у різних галузях промисловості чи сільського господарства; злочинів, учинених у курортній зоні чи місцях масового туризму; в особливих територіальних умовах тощо.

Специфічні умови, різноманітні обставини, які характеризують кожний зі згаданих видів злочинів, вимагають і різних планів, способів, методів їх розкриття і розслідування. Але до моменту судового розгляду це розмаїття умов та обставин утрачає своє значення. Методика дослідження доказів у суді не залежить від того, чи йде мова, скажімо, про вбивство, розкрите "по гарячих слідах", чи яке було вчинено кілька років тому; чи вчинено крадіжку в курортному місті чи в селі і т. д.

Крім того, в судовому розгляді кримінальної справи, в якому беруть активну участь кілька суб'єктів доказування, зокрема з протилежними процесуальними функціями, важко заздалегідь визначити більш або менш усталену схему дослідження доказів.

Тому, як видається, для судового слідства не потрібно розробляти надмірно деталізовану методику дослідження доказів. Для розгляду справ про такі загальнокримінальні злочини, як, наприклад, більшість злочинів проти власності (крадіжка, грабіж, розбій), хуліганство, заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, самоправство і т. ін., цілком достатньо знання процесуальних правил і загальних рекомендацій з вирішення типових слідчих ситуацій, що можуть виникнути у таких справах.

Водночас є категорії справ, щодо яких учасники дослідження доказів у суді відчувають гостру потребу в окремих методиках.

Це, по-перше, щодо справ про злочини, пов'язані з використанням техніки: про порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК), про порушення вимог законодавства про охорону праці чи правил безпеки під час виконання відповідних видів робіт (статті 271-275 КК) тощо.

По-друге, у справах про нові для вітчизняної судочинної практики види злочинів, щодо яких іще немає достатнього досвіду їх судового дослідження: наприклад, таких злочинів у сфері господарської діяльності, як зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК), фіктивне підприємництво (ст. 205 КК), виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК), легалізація (відмивання) коштів та іншого майна, добутих злочинним способом (ст. 209 КК), ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК), щодо багатьох злочинів проти довкілля (статті 23-254 КК), злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем і комп'ютерних мереж (статті 361-363 КК), терористичний акт (ст. 258 КК) тощо.

По-третє, це справи про злочини, хоч і добре відомі судовій практиці, але щодо яких часто виникають складнощі у ході їх доказування, специфічні й проблемні у розв'язанні судово-слідчі ситуації. Зокрема і в першу чергу - це справи про різні категорії вбивств, зґвалтування, про хабарництво тощо.

2. Структура окремих криміналістичних методик розслідування злочинів1

Структура криміналістичної методики розслідування окремих видів і груп злочинів - це упорядкований послідовний розгляд основних елементів, що характеризує зміст положень і рекомендацій щодо розслідування конкретного виду або групи злочинів.

1 Оскільки напрацювапня окремих методик судового розгляду кримінальних справ про злочини певних нидів (груп) - завдання майбутнього криміналістичної науки, вести мову про структуру таких методик завчасно. Тому не питания буде розглянуто тільки у контексті окремих методик розслідування.

Більшість окремих методик розслідування охоплює такі основні розділи (складові елементи):

1. Криміналістична характеристика певного виду злочинів і обставини, що підлягають установленню у справі.
2. Типові слідчі ситуації на стадії виявлення ознак злочину та етапах його розслідування.
3. Криміналістичні питання порушення кримінальної справи (тобто дії на стадії порушення кримінальної справи, тактичні особливості цього етапу).
4. Слідчі версії, організація і планування (програми) розслідування.

5. Первинні слідчі дії та оиеративно-розшукові заходи.

1. Особливості проведення окремих слідчих дій та їх комплексів (тактичних операцій).
2. Питання використання спеціальних знань, призначення і проведення судових експертиз.
3. Забезпечення координації дій правоохоронних органів у розслідуванні та взаємодії з контрольними та іншими державними органами, об'єднаннями громадян тощо.
4. Тактика подальших слідчих дій, особливості прийняття важливих слідчих рішень.

1. Основні тактичні питання пред'явлення обвинувачення і допиту обвинувачених із урахуванням наявних на етапі слідчої й тактичної ситуацій.
2. Рекомендації щодо перевірки показань обвинувачених і закінчення слідства у справі.
3. Особливості профілактичної діяльності слідчих під час розслідування злочинів.

Завдання криміналістичної методики розслідування окремих видів і груп злочинів

А. На початковому етапі розслідування

Сприяти особі, що здійснює розслідування, зорієнтуватися в обставинах справи, у правильному з'ясуванні фактів, які підлягають дослідженню, одержанні даних для розгорнутого планування розслідування.

Забезпечити збір і фіксування тих доказів, які через зволікання можуть бути загублені, втрачені.

Допомогти в ефективному і вчасному встановленні, розшуку й затриманні злочинця "по гарячих слідах".

Рекомендувати, як найкраще одержати інформацію, необхідну для попередження злочинів.

Б. На наступному етапі розслідування

Вирішуються завдання щодо формування, перевірки та оцінювання доказів із метою повного встановлення всіх обставин справи згідно з раніше визначеним предметом доказування.

Визначається наближений перелік подальших (після первинних і невідкладних) слідчих дій, напрацьовується (обмірковується) тактика їх виконання.

З'ясовуються причини вчинення розслідуваного злочину тощо.

Для успіху в розслідуванні злочинів слідчим, дізнавачам потрібні, крім іншого, їхні розгорнуті криміналістичні характеристики.

Криміналістична характеристика злочинів - це система узагальнених теоретичних даних (науково узагальненої інформації) та розроблених на їх основі наукових висновків і рекомендацій щодо найважливіших криміналістично значущих ознак розслідуваних суспільно небезпечних діянь.

Знання криміналістичних характеристик є необхідним для організації швидкого, всебічного та об'єктивного провадження в кримінальних справах. Основне їх призначення полягає в тому, щоб інформувати слідчого відомостями про типові для певного виду чи групи злочинів ознаками.

Розпочавши розслідування пізнанням усіх необхідних обставин злочину, яких може бути доволі багато і які можуть мати иайрізноманітні ознаки, слідчий поки що не знає, котрі з них відіграватимуть вирішальне значення для встановлення істини. За цієї ситуації знання всієї сукупності типізованих у системі криміналістичної характеристики певного виду злочинів закономірно взаємозв'язаних елементів дозволить слідчому за окремими з них, уже відомими на початок розслідування, зі значною часткою ймовірності робити висновки й про інші.

Наприклад, під час огляду місця події - наркологічного дис-паисера було встановлено, що мав місце злам вхідних дверей до кабінету головного лікаря, звідки із сейфа викрадено наркотичні препарати, більше нічого не пропало. Сейф - доволі важкий, однак його зрушено з місця, замок сейфа кваліфіковано зламано.

Отже, маючи мінімум інформації, а саме: про предмет злочинного посягання і способи вчинення злочину - слідчий, використовуючи знання про криміналістичну характеристику цього виду злочинів, сконструював обґрунтовану версію про те, що крадіжку вчинено групою злочинців - наркоманів, які володіють навичками зламу відповідного типу замків.

Зміст (структура) криміналістичних характеристик видів чи груп злочинів залежить від:

1)  сутності характеризованого злочинного діяння;

2)  виду і рівня напрадювання окремої методики розсліду- 
вання таких злочинів;

3)  завдань і способів наукового дослідження питання тощо. 
Здебільшого криміналістична характеристика охоплює

такий набір узагальнених даних про: