Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

1. Поняття, предмет, система та завдання криміналістичної тактики

Сторінки матеріалу:

  • 1. Поняття, предмет, система та завдання криміналістичної тактики
  • Сторінка 2

Цією темою започатковується вивчення нового розділу криміналістики, назва якого - "Криміналістична тактика".

Розслідування злочинів - це специфічний вид пізнання минулих та пов'язаних із ними подій, особливості якого визначаються (обумовлюються) специфічною метою, регламентацією процедури, засобами і методами збирання інформації для вирішення завдань кримінального судочинства.

Важливе місце в арсеналі цих засобів і методів пізнання посідає криміналістична тактика.

Криміналістична тактика - самостійний розділ криміналістики про систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ, що розробляються з метою визначення оптимальної лінії поведінки осіб, які реалізують доказування, і методів провадження слідчих і судових дій, спрямований на збирання й дослідження доказів.

У період зародження криміналістики як самостійної галузі знання тактика розглядалась як частина поліційної (кримінальної) техніки.

У працях учених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгарта, Г. Штейкерта, В. Штібера та іи. відобразилися перші уявлення про криміналістичну тактику.

Так, А. Вейнгарт указував, що в боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необхідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість. Розпочинаючи розслідування з можливою поквапністю, не варто діяти необмірковано та наздогад.

Слово "тактика" означає теорію і практику підготування і проведення бою.

У ширшому розумінні тактика - це система засобів, спрямованих на досягнення визначеної мети через боротьбу, зіткнення інтересів і подолання опору.

Розслідування злочинів звичайно здійснюється у ситуації конфлікту інтересів, протидії заінтересованих осіб, тому ця діяльність, хоча й умовно, але справедливо може користуватися категорією тактики.

Термін "тактика" у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не є рівноцінною воєнній тактиці.

Криміналістичну тактику не можна зводити лише до тих способів, які приводять до усунення конфліктних взаємозв'язків і протидії.

Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово зазнавали змін у теорії криміналістики. Історія знає різноманітні терміни, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика.

Поняття "криміналістична тактика" та "слідча тактика" хоча й ототожнюються деякими криміналістами (М. П. Яблоко-вим, І. Ф. Герасимовим, М. О. Селивановим, Л. Я. Драпкіним, Є. П. Іщенком та ін.), однак вони не є рівнозначними.

Із наведеного вище визначення видно, що криміналістична тактика вивчає тактику діяльності всіх учасників провадження у справі - судді, суду, слідчого, прокурора, працівників органів дізнання, спеціаліста, експерта, обвинуваченого (підозрюваного), потерпілого, свідка та ін.

Слідча ж тактика - це підгалузь криміналістичної тактики, яка містить систему наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування й тактики виконання слідчих дій.

Із розвитком криміналістики змінювалася не тільки назва тактики, а й її зміст.

Процес становлення й розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів учинення злочинів, розроблення найкращих методів із розкриття до дослідження методів провадження окремих слідчих і судових дій.

У структурному аспекті в тактиці вирізняють два розділи (система криміналістичної тактики):

1. Загальні положення (загальна частина).

2. Тактика провадження окремих слідчих дій (спеціальна 
частина).

Структура загальної частини кримінальної тактики: а) вчення про криміналістичну версію;

б)  планування розслідування та його організація;

в)  принципи взаємодії між слідчими та іншими працівника- 
ми органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю;

г)  рекомендації щодо використання на досудовому слідстві 
тсхніко-криміналістичних засобів і методів збирання і дослі- 
дження доказів:

д)  рекомендації щодо використання у криміналістичному су- 
дочинстві спеціальних знань, допомоги спеціалістів та ін.

/Другий розділ криміналістичної тактики містить положення про тактичні методи і рекомендації щодо провадження окремих слідчих дій.

На сьогоднішній день таке розуміння тактики та її системи, яке має найбільш загальний характер, можливо, і є оптимальним, оскільки загальновизнане.

Утім, такий підхід до питання про систему криміналістичної тактики, особливо до її спеціальної частини, звужує сферу застосування та межі криміналістичної тактики, характеризуючи її тільки стосовно проведення окремих слідчих дій, а насправді це не так, бо зігноровано кримінальну і судову тактику, а також тактику пошуково-розшукових заходів, про що вже згадувалося вище.

Традиційно (тобто найбільш розповсюджено в літературі й серед науковців) - під тактикою у криміналістиці розуміють винятково "слідчу тактику", тобто тактику виконання слідчих дій. Однак, це не зовсім виправдано, оскільки реально у криміналістиці напрацьовані й використовуються на практиці наукові положення і рекомендації також щодо:

У судової тактики;

>    кримінальної тактики;

>    пошуково-розшукової тактики.

Судова тактика - різноваріантна і скерована на досягнення конкретної мети система засобів щодо планування та організації судового розгляду (вирішення) кримінальної справи і проведення окремих судово-слідчих дій.

Кршііпал%иа тактика або, як її ще називають, тактика злочинної діяльності - це сукупність синтезовано-узагальнених знань щодо типових способів учинення і приховання злочинів, форми поведінки злочинців, їхні психологічні портрети, особливості протидії розслідуванню з боку заінтересованих у цьому осіб, створення ними різноманітних інсценувань і фальсифікацій тощо.

Тактика пошуково-розшукових заходів - наукові напрацюваиня - рекомендації щодо реалізації органами досудового слідства самостійно або у взаємодії з оперативно-розшуковими підрозділами пошуково-розшукової функції. Адже пошук і розшук здійснюються не лише оперативно-розшуковими органами, а й слідчим. Згадаймо хоча б вимогу у КПК, що перед оголошенням розшуку обвинуваченого, організацію і проведення якого буде доручено оперативним підрозділам відповідних правоохоронних органів, слідчий повинен ужити всіх заходів, виконати всі дії щодо встановлення місця перебування зниклого обвинуваченого: а це, власне, і є пошуково-розшуковими заходами слідчого.

Виходячи з наведеного, є всі підстави названі підгалузі тактики провадження у кримінальних справах розглядати комплексно в рамках криміналістичної тактики.

Судова тактика в теоретичному аспекті залишається до цього часу недостатньо дослідженою, хоча проблеми застосування судом даних криміналістики знайшли відображення у концепції Л. ІО. Ароцксра ще 1965 р., коли він писав, що визначення черговості встановлення фактів у справі, послідовність провадження судових дій, побудова судового слідства відповідно до характеру кримінальної справи (категорії злочину, позицій свідків, потерпілих, підсудних, їхніх психологічних властивостей тощо) - всі ці положення криміналістичної тактики мають бути відомі суду.

Судова реформа в Україні ставить мету звільнити суд від функції обвинувачення (теоретично і законодавчо це вже зроблено).

Суд повинен вислухати погляди (позиції) сторін, що змагаються (сторони обвинувачення та захисту) про доведеність обвинувачення, перевірити наявні у справі докази.

Конституція України як принципи судочинства оголошує рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальність сторін і свободу у поданні суду своїх доказів. З урахуванням цих конституційних і вже законодавчих положень одержує нову якість і тактика провадження таких судово-слідчих дій, як: допит, очна ставка (зводи), пред'явлення для впізнання, судові огляди тощо.

Тож можна і потрібно говорити і про тактику суду (судді) у вирішенні кримінальної справи, про тактику обвинувачення та захисту в судовому засіданні.

Дискусійними залишаються питання про тактику оператив-но-розшукових заходів, слідчого пошуку та розшуку.

Процес становлення теорії оперативно-розшукової діяльності як самостійної галузі наукового знання багато в чому схожий з історією розвитку криміналістики, бо спершу елементи цієї теорії та практичні рекомендації з проведення оперативно-розшукових заходів розроблялись у розділі кримінальної тактики.

Розшукова діяльність є функцією органів дізнання та попереднього слідства.

Розшукова діяльність органів дізнання має здебільшого не-процесуальпий, переважно розвідувальний характер і провадиться спеціальними засобами.

І все ж таки тактика провадження оперативно-розшукових заходів повинна посісти відповідне місце не тільки в теорії оперативно-розшукової діяльності, а й у криміналістиці.

Це пов'язано, насамперед, із тим, що хоча природа оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної діяльності є різною, однак існує тенденція до легалізації та надання доказової сили оперативио-розшуковим заходам. Уже давно існувала і перемогла тенденція до легалізації та надання доказової сили результатам ОРД. Так, змінами до КПК доповнено ч. 2 ст. 65, в якій, поряд з іншими, до джерел доказів віднесено "протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів".

Необгрунтовано забутою є тактика злочинної діяльності (кримінальна тактика), яка визначає типові способи вчинення та приховання злочинів, форми поведінки злочинця, його психологічний портрет, особливості протидії заінтересованих осіб, створення інсценувань і фальсифікацій.

У злочинців у процесі злочинної діяльності виробляються своєрідні вміння і навички, звички та схильності, тобто "злочинний почерк".

Схильність до вчинення злочинів певним способом є передумовою кримінальної професіоналізації.

Тому знання специфіки способів професійної злочинної діяльності - ключ до встановлення винуватих.

Треба констатувати, що й сучасна криміналістична теорія не має достатньої кількості досліджень у галузі тактики злочинної діяльності і поки що не вирізняє її у своїй структурі.

Особливості кримінальної тактики, як перспективно повноцінної складової криміналістичної тактики, необхідно враховувати судово-слідчим працівникам під час провадження процесуальних дій, виявлення слідів злочину, встановлення специфічних відображень - негативних обставин, передовсім як наслідків злочинної протидії.

Саме тому тенденції розвитку криміналістичної тактики обов'язково потребують розширення меж її дослідження.

За змістом і характером вирішуваних завдань криміналістична тактика у недалекій перспективі повинна мати дещо іншу, ніж зараз, трирівпеву структуру, якої слід дотримуватися вже зараз.

I.  Загальні положення (поняття і предмет криміналістичної 
тактики; її принципи, елементи організації та планування роз- 
слідування; вчення про криміналістичну версію тощо).

  1. Спеціальні підгалузі криміналістичної тактики (слідча тактика, судова тактика і тактика злочинної діяльності).
  2. Окремі наукові теорії (теорія систематизації тактичних методів; теорія слідчої ситуації; теорія тактичної рекомендації та операції (комбінації); теорія розроблення тактичних завдань, прийняття тактичних рішень та ін.).

У запропонованому курсі криміналістики - обмежимося центральною частиною тактики - вивченням лише тактики слідчих дій.

Можна констатувати, що за сучасних умов предмет і зміст криміналістичної тактики зводиться ось до чого:

по-перше, мова йде про закономірності найбільш раціональної лінії поведінки слідчого, судді, оперативного працівника чи працівника органів дізнання в умовах конкретної слідчої (чи іншої) ситуації, що виникла у справі;