Кримінальний кодекс України в Особливій частині у розділі XII передбачає відповідальність за злочини проти громадського порядку та моральності. Суспільна небезпечність діянь, котрі містяться у цьому розділі (12 статей), виявляється в тому, що їх скоєння призводить до порушення суспільного порядку і моральних основ держави.

Найбільш поширеним серед них є хуліганство. Юридичне поняття цього злочину дається в ч. 1 ст. 296 КК України. У диспозиції даної кримінально-правової норми воно визначається як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Певний теоретичний і практичний інтерес викликає питання про безпосередній об´єкт цього злочину. Воно має дискусійний характер. Ми схиляємося до тієї думки, що хуліганству притаманні основний і додатковий (факультативний) об´єкти. Основним постійним об´єктом виступає громадський порядок внаслідок того, що проти нього передусім спрямоване хуліганське посягання і він переважно охороняється кримінальним законом. За своїм змістом громадський порядок - це відносини, що забезпечують обстановку громадського покою, належну поведінку людей у громадських місцях, додержання норм суспільної моральності, повагу до результатів людської праці, фізичну і моральну недоторканність навколишніх.

Додатковими (факультативними) об´єктами складу хуліганства можуть бути такі блага, як особистість або власність. Найчастіше таким додатковим об´єктом є особистість. Хуліганські посягання при цьому виявляються в насильницьких діях щодо потерпілих (у заподіянні їм тілесних ушкоджень, нанесенні побоїв, у вчиненні психічного насильства).

За даними кримінологічних досліджень, понад 90 % хуліганських дій спрямовані проти особи. Враховуючи цю обставину, деякі автори розглядають проблеми хуліганства у розділі насильницьких злочинів. Однак специфічність хуліганства, вважаємо, обумовлює необхідність розглядати названі проблеми окремо.

Хуліганство супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Особлива зухвалість має місце тоді, коли хуліганські дії поєднуються із насильством, заподіянням тілесних ушкоджень, або вперто не припиняються, продовжуються тривалий час, або були пов´язані зі знищенням чи пошкодженням майна, зривом масових заходів і т. ін.

Винятковий цинізм - це демонстративна зневага до загальноприйнятих норм моралі, прояви безсоромності, зневажливого ставлення до осіб, які перебувають у безпорадному стані, та ін.

Для хуліганства характерна наявність специфічного мотиву. Причому внутрішня сила, яка штовхає до вчинення хуліганських дій, зводиться не до одного якого-небудь мотиву, а до багатьох з них, які прийнято називати хуліганськими спонуканнями. Такими спонуканнями є: прагнення відкрито показати свою зневагу до оточуючих чи суспільства в цілому; явно протипоставити свою поведінку громадському порядку; показати зневагу до особистої гідності людини і результатів її праці, а також до правил людського співіснування; прагнення виявити кримінально-карне бешкетування, хвастощі, п´яну хвацькість, свою «сміливість» і таким чином познущатися над беззахисним; виявити хоча б на короткий час свою «перевагу» над іншими законослухняними громадянами, а також інші негідні прояви. Усі перелічені спонукання можуть діяти окремо, але значною мірою у певному поєднанні.

Хуліганство залежно від ступеня суспільної небезпечності його конкретних форм прояву поділяється на декілька видів:

-                      «просте» кримінальне хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК);

-                      групове хуліганство, тобто вчинене групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК);

-                      злісне хуліганство, якщо воно було вчинено особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов´язане з опором представникові влади, або вчинено із застосуванням вогнепальної або холодної зброї (ч. З, 4 ст. 296 КК).

Кримінальній відповідальності за вчинення хуліганства підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 14 років (ст. 22 КК).

Ще в середині минулого століття хуліганство становило більше третини у структурі всієї злочинності. Потім почалося зниження його рівня. Згідно з відомостями департаменту інформаційних технологій МВС України, у 2005 р. було зареєстровано 15 914 випадків хуліганства, у 2006 р. - 13 371, у 2007 р. - 12 139.

Вивчення демографічних даних стосовно хуліганства показує, що домінуючу роль серед винних відіграють чоловіки. Питома вага жінок серед хуліганів становить 5,9 %. Майже половина хуліганських посягань вчиняються особами віком від 14 до 24 років. Особам даної вікової групи властивий потяг об´єднуватись у групи для реалізації своїх хуліганських намірів. Розподіл осіб, які вчинили хуліганство, за загальноосвітнім рівнем такий: особи із середньою і неповною середньою освітою становлять 86,4 %, з вищою і незакінченою вищою освітою - 13,6 %.

Як правило, хуліганські дії вчиняються у нетверезому стані. Значна кількість суб´єктів цього злочину страждають на психічні захворювання (хронічний алкоголізм, психологічні аномалії, десоціалізація).