10.2. Види звернень громадян, їх характеристика та особливості проваджень
Під зверненням громадян законодавець розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги1. Аналіз цих норм та ст. 40 Конституції України дає можливість зробити висновок, що законодавець класифікує звернення громадян за такими ознаками:
а) залежно від форми — письмові та усні;
б) залежно від змісту — пропозиції (зауваження), заяви
(клопотання), скарги;
в) залежно від кількісного складу суб´єктів — індивідуальні
та колективні;
Письмовим є звернення, яке надіслане поштою чи передане особисто громадянином або через уповноважену ним особу до органів владних повноважень чи їх посадових осіб та підписане заявником (заявниками) із зазначенням дати, прізвища, імені, по батькові та місця проживання.
Усним є звернення, яке викладене громадянином (заявниками) на особистому прийомі (зборах) у органі владних повноважень чи їх посадових осіб та записано посадовою особою органу владних повноважень.
1 Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 47. — Ст. 3, 5.
Пропозиція (зауваження) — це звернення, в якому висловлюються думки у вигляді порад, рекомендацій щодо діяльності органів владних повноважень, їх посадових осіб та удосконалення суспільних відносин і правової основи з метою покращення умов життя громадян, діяльності держави і суспільства у всіх сферах життєдіяльності.
Заява (клопотання) — це звернення громадян, у якому викладаються: а) прохання про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством своїх прав та інтересів; б) прохання (клопотання) у письмовій формі про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод; в) повідомлення про порушення чинного законодавства; г) повідомлення про недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів державної влади, їх посадових осіб, депутатів усіх рівнів, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Скарга — це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, їх об´єднань, установ та організацій, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об´єднань громадян, посадових осіб. Щоправда, за змістом ч. 4 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» суб´єктом звернення зі скаргою може бути громадянин, тобто законодавець не передбачає можливість колективного звернення зі скаргою. Однак на практиці колективні скарги досить часто мають місце. Наприклад, неправомірні дії органів владних повноважень щодо забудови окремих земельних ділянок, надання комунальних послуг (опалення, водопостачання), порушення графіку руху транспортних засобів громадського користування тощо. Отож, наявність законодавчого визначення дефініцій не виключає науково-практичних підходів до змісту понять і визначень.
Індивідуальним є звернення, подане окремою особою, громадянином або через уповноважену ним особу (якщо ці уповноваження оформлені відповідно до чинного законодавства), до органів владних повноважень, їх посадових осіб. Наприклад, звернення на захист прав і законних інтересів недієздатної особи.
Колективним є звернення, подане групою осіб, певним колективом громадян, працівників, членів громадських формувань до органів владних повноважень, їх посадових осіб. Під групою осіб слід розуміти (за принципами кримінального, адміністративного права) дві і більше осі, якими подано відповідне звернення.